WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

строфоїда забезпечує наскрізна парокситонна рима, яка бере початок ще з другого вірша попереднього строфоїда:
Єжи ми подкопа враг
в первую годину храмину,
и душевную украде чистоту,-
понесе в третью годину старости
дажь възбнути на покаянье,
да не в грЂсЂ и нищетЂ скончаю ся.
ВЂка сего любовію многа имЂнія желаю,
а сам долго жити не могу;
покаянію год отлачаю,
в старости богу послужити мышлю
и лЂны†свою жизнь скончеваю,
сластьными ласкосердцця,
похитьми побЂжаєм,
горд и величав и сомом нив,-
господи, избави мя от смерти тіла мого.
Як бачимо римуються п'ятий вірш із першим, третім, п'ятим і сьомим віршами строфоїдів.
З погляду ритмічної організації чергуються вірші з різною кількістю акцентів: від двох до п'яти.
Як приклад "гарної молитви І.Франко наводить молитву Кирила Туровського до Богородиці:
Разумноє утро, Богородице
и заре безначального свЂта,
исток сіянія славы отча
и чювственноє сонце свЂтом подарившаго,
ангельскый ум разумом кормящаго -
сего многоочитіи видЂти не могуче
крылы закрывають ся -
о мати свЂтлыя чистоты,
створи мене сына дни и чадо свЂта.
Вона становить собою девятивіршову цілість. Єдиним чинником її є ритм, оскільки відсутнє будь-яке римування. А кількість акцентів у віршах також є різною: від двох до чотирьох.
Про "писання" Кирила Туровського ми знаходимо в М.Возняка, який звернув увагу лише на змістовий бік спадщини автора. На цій основі дослідник визначив джерела цих творів - візантійська література. Маються на увазі твори таких авторів, як Григорія Богослова, Івана Золотоустого, царгородського архієпископа Прокла, кіпрського єпископа Епіфанія, Кирила й Євлогія Олександрійських і т. д. Крім цього, подібність вчений простежував також із церковними співами. М.Возняк, як й І.Франко, зазначав, що в деяких місцях твори Кирила Туровського стають "справжньою поезією", але при цьому говорив, що "рівночасно промовець, пірваний красою форми, відсуває на другий план властиву ціль свого повчання, словом - Кирило Турівський стає швидше промовцем, ніж проповідником" [5,155].
Значно пізніше поезію Кирила Туровського досліджував Д.Чижевський у своїй "Історії української літератури". За його словами, плач, промови і антитези автора "розпадаються на певні ритмічні одиниці, та, уважно читаючи проповіді Кирила, ми можемо навіть відчути той ораторський ритм, ті риторичні удари, на яких побудована його красна мова" [91,165]. Під антитезами літературознавець розумів "розвинуті протиставлення" на зразок:
Пан наш Ісус Христос
розпятий як людина,
але як Бог - сонце затьмарив,
місяць зробив кривавим,
і було темно по всій землі.
У цих прикладах яскраво представлена "ритмічність мови", а особливо "у тих місцях, де використано паралелі, де з уст промовця виходять подібні одне до одного будовою та змістом речення" [91,165]. Така ритмічність, за його словами, краще збережена в оригінальному тексті, оскільки "переклад зруйнував би ритм". Вона є близькою до ритміки церковних співів та молитов, хоча багато дослідників у цих проповідях шукали зв'язків із народною творчістю. Як бачимо, поетична форма проповідей Кирила Туровського має виразно візантійський характер, що істотно вплинув і на їхніх зміст.
Крім творчості Кирила Туровського, у розділі "Староруська поезія" І.Франко зробив короткий аналіз та реконструкцію "Слова о Лазаревім воскресінні". Пригадаймо, що про цю пам'ятку дослідник говорив ще у 1900р. Але з того часу відбулися істотні зміни у самій реконструкції "Слова". Вчений не тільки подав скорочений варіант пам'ятки, а й не зберіг поділу на строфи, який був у попередній публікації. Деякі фрагменти тексту дослідник переказав своїми словами. Перша частина реконструкції поділена на шість строфоїдів, а друга є астрофічною. На початку поеми пропущено два строфоїди. Тобто реконструкція починається таким шестивіршем:
Воспоєм, дружино, пЂсньми десь,
а плач отложим и утшимся!
удари (реч) Давид в гусли,
возложи персты свій на живыя струны
(иным накладая а)
сЂдя в преисподнЂм адЂ.
Таку зміну дослідник нічим не пояснив, а лише вказав на те, що "Слово о Лазаревім воскресінні" "відразу дає підмани себе як староруський поетичний твір, держаний в тоні "Слова о полку Ігоревім" [83,198]. Крім цього, стосовно змісту автор реконструкції на основі наприклад, заміни в тексті "у раю" сполученням "а в порЂдЂ" встановив, що це є впливи латинських або народних зразків. З цього напрошувався висновок, що він вагався, що ж стало основою написання "Слова о Лазаревім воскресінні". Це може свідчити про те, що не випадково І.Франко поему поділив на строфи (строфоїди) по-іншому, ніж у одноіменній статті 1900р. Тоді дослідник порівнював "тон" написання "Слова о Лазаревім воскресінні" із "тоном" "Слова о полку Ігоревім". Характеристика віршової форми останнього дещо змінена (див. дальше) у порівнянні з іншими публікаціями, тобто дослідник уже не згадував про впливи старогерманської літератури на пам'ятку, що особливо проявилося на строфічному та фонічному рівнях, а виключно візантійських. Отож, "Слово о Лазаревім воскресінні" має тільки візантійський та народний характер. Це є достатнім аргументом для того, щоб змінити поділ віршів на строфи (строфоїди).
Дуже рідко у цій реконструкції на відміну від попередньої зустрічається співзвучність закінчень віршів. Наприклад:
И глагола Адам сущим в адЂ:
"приидите пророци и вси праведнии
Послем вЂсть ко владыцЂ Христу со слезами
На живыи он вЂк,
Хощеть ли нас от мукы сея избавити?"
Організаційну функцію цього строфоїда виконує тільки одна пара парокситонних рим, що поєднує собою три перші вірші. Наступним прикладом існування уже окситонної рими у "Слові" є:
… а се ти впиеть твои первозданыи Адам:
На се ли мя еси Господи создал,..
Або
… а нынЂ діавол ругаеть ми ся,
а по твоєму образу сотворена мя
мучить злЂ нудям мя, Господи!
Аз в порЂдЂ живя…
У розділі "Староруська поезія" також поміщено і реконструкцію "Слова ополку Ігоревім", дослідження над віршовою формою якої І.Франко почав працювати ще з 1900р. Пригадаймо: за визначенням вченого, пам'ятка написана "музикальною стопою" і своєю ритмічною організацією нагадує "церковні напіви", народні пісні та найстаршу поезію германського племені. А в рецензії на працю В.Н.Перетца "Историко-литературные исследования и материалы" (1901р.) дослідник повністю виключив можливість написання "Слова" "по правилу політичного вірша", заперечуючи цим впливи на нього, як б на інші давньоукраїнські твори, візантійської літератури [див. 57,90].
Пізніше, у 1907р. у рецензії на брошурку Р.Абіхта "Das sudrussische I gorjeiea und sein zusa menhang mit der nordgermanischen dichtung". І.Франко дослідження над "Словом о полку Ігоревім" повернув "на зовсім іншу дорогу": пам'ятка була створена "в зв'язку з північнонімецькою поезією скальдів". Тобто дослідник знову повернувся
Loading...

 
 

Цікаве