WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

"Черковнославянские стихотворения в ІХ - Х век и техното значение за черковнославянския язык" (1900), "Церковнославянские стихотворения ІХ - Х в. и их значение для изучения церковнославянского язика" (1902) та "Материалы и исследования в области славянской филологии и археологи" (1910).
У цих працях О.Соболевський визначав віршову форму молитви, вважаючи її репродукцією візантійського "політичного вірша" (про головні ознаки його див. вище). Метричну форму останнього, за словами І.Франка, дослідник "прийняв за типовий грецький ямбічний триметр із цезурою по п'ятім складі".
У статті "Найстарша церковнослав'янська вірша", що вийшла у першому номері ж."Житє" за 1912р. І.Франко повністю заперечував висновки О.Соболевського, наводячи протилежні аргументи. У "політичному вірші" він визначав не 12 складів, а 15, і за місцем цезури відносив після восьмого складу. У молитві вчений нарахував десять складів у кожному вірші (хоча у своїй "Історії української літератури" припустив варіацію 9-10 складів) та визначав схеми їх побудови щодо розташування цезури у вірші: "4+6 або рідше 5+5" [див. 69,33-34].
Як бачимо, погляди І.Франка істотно розходилися із твердженнями опонента не тільки стосовно встановлення віршової форми "політичного стиха" в давньогрецькій поезії, а у визначенні розміру самої молитви - акровірша Костянтина. Введення поняття "акровірш" на позначення пам'ятки дослідник мотивував тим, що в "Азбучній молитві" "початкові слова кожного рядка починаються знаками кирильської азбуки в їх усталенім порядку" , але "сей акростих не скрізь видержаний, деякі букви поступають по собі не в усталенім порядку, деякі повторяються по два або більше разів, а деяких (з, у, ъ, ь, ы, Ђ ) зовсім нема" [70,33]. Така "невитриманість" зумовлена двома чинниками: деякі кириличні букви не можуть стояти на початку слів або це є наслідок пізніших переробок тексту.
На основі аналізу різних опублікованих на той час варіантів акровірша І.Франко зробив його реконструкцію "в тім самім правильнім розмірі, що пізніше зробився пануючим розміром болгарського та сербського народного епосу" [70,34]. Поряд з цим письменник вказав і на подібність розміру із українськими колядками та давніми піснями. Досліджувати перші науковець розпочав ще в 1889р., коли в газеті "Діло" надрукував статтю "Наші коляди". У ній вчений вперше почав шукати джерела виникнення колядок. Крім цього, він твердив, що в наших колядках є багато ремінісценсій, латинських гімнів, церковних пісень в т. ч. німецьких і польських, "і навіть дещо трохи слідів впливу середньовікової драми релігійної" [71,22]. Хоча ці впливи він не вважав за корисні (пізніше змінив свою думку - див. вище). Та коли колядка черпала зміст безпосередньо з євангельського оповідання, а форму - з народної пісні, тільки тоді "ми одержали пісні справді взірцеві". Поряд з цим автор намагався встановити генеалогію гімнів, вважаючи, що вони "повстали в часі упадку класичної літератури". Саме тоді поганська поезія стає "чистою риторикою", і появляється "наївна" поезія в "синоптичних євангеліях".
Над дослідженням народних пісень І.Франко почав працювати з 1882р. В цей час виходять його етнографічні матеріали "Знадоби до вивчення мови і етнографії українського народу". Вчений не намагався визначити форму народних пісень, а лише проаналізував їх у змістовому відношенні. Трохи пізніше (1883р.) аналогічний підхід дослідник застосував і в статі "Жіноча неволя в руських піснях народних", патетично відзначивши, що багато творів народної лірики можуть прирівнюватись з "найдосконалішими того роду творами всіх часів і народів".
У 1887 р. І.Франко опублікував статтю під назвою "Як виникають народні пісні", що вийшла польською мовою і була надрукована у ж."Ruch". У цій праці автор особливо акцентувала на ритміці наших пісень, що потім використовував у пізніших дослідженнях не тільки фольклору й давньоукраїнської літератури (поезії). За його словами, первісна поезія була колективним вибухом почуттів, "збірною імпровізацією". Вона була і співом, і танцем, і пантомімою. Залишки цієї поезії збереглися і до сьогодні - насамперед в обрядових піснях. Як бачимо, І.Франко простежував зародки, а потім і розвиток народної пісні: "вибух" почуттів з часом охолоджується, і в результаті "залишається тільки інтерес до самого змісту, до самого факту, який дав привід до утворення пісні, з лірично-епічно-драматичної імпровізації вона стає піснею, а пізніше епічною повістю співаною або декларованою спокійним тоном" [88,63].
Та повернемося до розмови про молитву Костянтинову. У своїй незакінченій праці ["Причинки до історії церковнослав'янської літератури"] (1913-14 рр.) І. Франко подав повну реконструкцію пам'ятки, зробивши її "на основі всіх доступних мені варіантів", але при цьому дотримуючись правопису текстів О.Бодянського. Насамперед, це два тексти акровірша, вперше опубліковані в російському виданні студій Й.Домбровського "Кирил і Мефодій" "славянские первоучители", а також, крім цього, до уваги бралися публікації Й.Боденським у книзі "О времени происходжения слаянских племен", І.Срезневським у книзі "Древние памятники русского письма и язика" і багаторазова публікація пам'ятки О.Соболевським.
Щодо останнього, то І.Франко іронічно ставився до його "легкої" реконструкції молитви. В одній із своїх статей, поміщеній у болгарському "Сборнику за народни умотворения, наука и книжнина" (1900р.), О.Соболевський вважав за достатнє в деяких місцях поставляти ь і ъ замість форм на -аго, -уму, -ымъ і т.д. Крім цього, варто тільки "повставляти старші форми -ааго, -ууму, - ыимъ і т.п., замість - ахъ, - Ђхъ й ін. у закінченнях дієслів недоконаного часу повставляти старші форми - аахъ, - Ђахъ і т. ін." [76,537]. Такий спосіб "швидкої" реконструкції первісного тексту О.Соболевський пояснював тим, що пам'ятка була написана у період побутування самозвуків ъ і ь, які творили склади. Але дійшла вона до нас у пізніших відписах, коли вже ъ та ь не раз пропускалися.
Принагідно зазначимо, що подібну думку відстоював Д.Чижевський у своїй "Історії". Він також вказав на первинність 12-складового вірша, наводячи як зразок сім перших рядків молитви, і більше про неї не згадував. Свої висновки він, як і О.Соболевський, побудувавна твердженні про існування зредукованих до ХІ ст., після зникнення яких і зникла відповідна кількість складів [див. 91,82]. Пізніше цю думку підтвердив М. Гаспаров.
Варто зазначити, що І.Франко подав не тільки готовий реконструйований текст молитви, а й пояснення до кожного вірша. На перший погляд з його аналізу видається, що він ніби підганяє слова під певну віршову форму, щоразу підкреслюючи, що остання є зовсім незалежною від візантійської поезії. При цьому тільки двома своїми рядками становить зразок наших колядок. Мова йде про дев'ятий та чотирнадцятий рядки (у даному випадку вірш і рядок співпадають). Процитуємо перший з них: "Людъ твой нарещись хотюще sЂло", а другий: "Законы твои свЂтЂ стезюмъ моимъ". Крім цього, такий поділ віршів на два симетричні
Loading...

 
 

Цікаве