WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

оружини.
Строфічна організація цих оповідань також є різною: рівнострофна і нерівнострофна (дистихи та катрени). У переспіві "Прихід варягів на Русь", крім катренів є п'яти - та шестивірші.
Некласичними формами (в основному тактовиком) вірша написані такі переспіви: "Похід Ігоря на греків", "Другий похід Ігоря на греків", "Замирення Ігоря з греками", "Смерть Ігоря", "Війна Ольги з деревлянами", "Грецькі посли в Ольги", "Ольга й Святослав", "Перший виступ Володимира", "Подорож Ольги до Царгорода", "Ольжича помста" та ін.:
Поховавши матір, не мав Святослав
У Києві спокою;
В одно лиш тягло його давнє бажання
Піти на болгар і на греків війною.
("Перший виступ Володимира").
Або:
Жила Ольга з сином Святославом.
Захотілось їм навчить молодого
Святий хрест на себе покладати.
Та не захотів синок ні разу
Ні хреститься, ні молитв казати
("Ольга й Святослав")
Тексти, написані тактовиком, мають різну строфічну побудову. Це є дво- чотири -, п'яти- , шести- вірші.
Крім тактовикового ритму оповідання ритмічно побудовані за принципом акцентного вірша. Наприклад, оповідання "Війна Ольги з деревлянами":
Пішла Ольга з сином Святославом,
Взявши військо многе та хоробре,
Рушила на древлянську землю,
Вийшли проти неї деревляни:
А як полки стали проти себе,
То виїхав Святослав наперед,
Кинув спис на древлянське військо.
Дольником написане оповідання "Смерть Олега":
Князь Олег по боях тяжких відпочив,
В задумі по пишній палаті ходив
І нетерпеливо в вікно поглядав;
Князь Олег, як видно, когось дожидав.
Проте І. Франко не завжди в одному оповіданні дотримувався, того самого розміру. Наприклад, переспів "Аскольда і Діра під Києвом" має віршову форму тактовика, що чергувався з чотири-, п'яти-, і шестистопним ямбом. Відповідно:
Їм відповіли: "Три брати були,
Кий, Щек і Хорив, що на тій землі
Сей город збудували -
І повмирали.
А ми, їх раді, тут ось сидимо
І данину хозарам платимо".
Та:
Аскольд і Дір як теє зачували,
В тім городі князями стали,
Варягів багатьох до себе призбирали,
А Рюрику про се нічого не сказали.
Отож, І. Франко у своїх переспівах Початкового літопису максимально використав можливу кількість метрико-ритмічних та строфічних форм, що притаманне його творчості останнього періоду (1908-1916 рр.). Таке метричне варіювання Борис Бунчук називає "кострубатістю вірша І. Франка, котрий часто свідомо не пригладжував збурення ритму" [цит. за ст.:27,96]. Причину цьому дослідник пояснює словами самого письменника: "головне діло в нас сама думка". Поряд з цим Борис Бунчук вказав на те, що максимально у цей період творчості було використано кількість римових форм.
І справді, органічна організація переспівів також є яскраво вираженою. Для прикладу проаналізуємо один із них - "Апостол Андрій на Дністровських горах". Тут римування має різні варіанти. У цьому катрені римування - неспароване:
І, помолившися, він, хрест поставив
Там, де пізніше Київ - город став;
Зійшов з гори й горі Дніпром рікою
З учениками далі мандрував.
Прикладом суміжного римування слугує наступний катрен:
Се чуючи, не дивувалися римляне,
Бо в них те саме було здавна знане.
Андрій же в Рим час якийсь пробув
І знов в свою Сіно пію вернув.
При цьому, рима цих двох чотиривіршів є окситонною, оскільки лише перші два вірші другого катрена поєднані парокситонною римою. У п'ятивіршах немає якоїсь усталеної рими, оскільки в одних випадках римуються перший та четвертий (неточне римування), другий та п'ятий на парокситонну риму. Третій залишається неримованим.
Андрій - апостол, брат Петра святого,
Учив, як каже стародавня повість,
В Сінопі, городі малоазійськім, -
І забажав до Корсуня, за море,
Тамошнім грекам занести Христову новість.
Або перший вірш не поєднується іншою римою, а наступні чотири мають охопне римування на окситонну та парокситонну риму.
Побувши в Корсуні й вертаючи,
Побачив устя він великої ріки.
"Се Борисфен. Туди за літо та за зиму
Дібратися можна до самого Риму", -
Йому сказали грецькі моряки.
Подібна ситуація у шестивіршах, де строфи також мають різні варіанти рими та римування. Окремо щодо цього виступає восьмивірш без римування. Тому цілісність строфи в основному ґрунтується на ритмічній організації і змістовному завершенні.
Крім цього, дев'ята та десята строфи поєднані строфічним перехватом, оскільки речення попереднього п'ятивірша закінчується аж у наступній строфі (восьмивіршовій):
У них я бачив бані дерев'яні, -
Вони їх натоплять вельми дуже,
І роздягають[ся] догола, а пріють в них,
І обливаються холодною водою,
І, взявши віники з листків дубових,
Щосили хвиськають самі себе, -
І добиваються до того, що, здається,
Ледве живі вилазять з тої бані…
Поряд з цим яскраво виражені й інші фонічні явища. Насамперед це стосується асонансу на звук [а], який об'єднує собою чотири строфи та на звук [о] - об'єднує п'яту та шосту строфи. Асонанс на звук [е] в основному проходить в горизонтальному напрямку (хоча сягає й другого суміжного вірша:
Се чуючи, не дивувалися римляне.
Бо в них те саме було здавна знане.
Таким чином, І.Франко визнавав впливи давньогерманського вірша на поетичну форму давньоукраїнських пам'яток, хоча спочатку, на його думку, це були впливи скандинавської поезії. Відповідно до цього він реконструював Початковий літопис, подавши до кожного із оповідань свій переспів. Крім цього, дослідник по-іншому подав уже реконструйовані ним пам'ятки у попередні роки. Мається на увазі "Слово о Лазаревім воскресінні", "Слово о полку Ігоревім", "Слово о Романі Волинському". У сучасному літературознавстві його думки підтримуються багатьма науковцями, котрі дуже часто посилаються на його праці, тим самим щоразу підтверджуючи погляди вченого.
І.Франко дотримувався думки, що давня українська література зазнавала, окрім давньогерманських та скандинавських впливів на давньоукраїнську літературу, також і візантійських впливів. Уперше цією проблемою він зацікавився ще в 1884р, коли в ж."Житє і слово" опублікував статтю під назвою "Візантійська література". Автор вважав, що питання впливу візантійської літератури є ще не дослідженим, пояснюючи це тим, що"спадщина Візантії така багата і розкинена по такім широкім обширі і по таких далеких закутках, що для її повного пізнання і докладної наукової оцінки треба ще багато часу і праці" [57,185]. Проте він усе-таки визнавав, що впливи "візантійщини" були. Вони не тільки мали негативний характер (до цього схилялася більшість тодішніх науковців), а й позитивний: із Візантії "заведено" християнство, "на котре можна собі дивитися, як хто хоче", звідти вийшли перші учителі слов'ян, перші творці слов'янського письменства, брати Кирило й Мефодій" [57,184]; потім переклади та оригінальні твори. Позитивно відгукнувся І.Франко про "Візантійський часопис" ("Byzantinische zeitschrift"),
Loading...

 
 

Цікаве