WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

Дослідження І.Я. Франка у вивченні давньоукраїнського віршування - Дипломна робота

І.Франко почав віднаходити спільні риси між епізодами найстаршого літопису та скандинавськими сагами, які були прозовими із деякими віршовими вставками, про що вже йшлося вище. Натомість, пізніше, у "Передньому слові" до "Студій над найдавнішим київським літописом", дослідник з'ясовував "одне досить несподіване явище": "проходячи епізод а епізодом нашого найстаршого літопису, я переконався, що вони майже всі в першій і другій групах, визначених вище, зложені віршами" [85,10]. Йдеться про оповідання, що зображають початки Русі аж до смерті Святополка (1093р.). Тут же автор подав визначення розміру цієї пам'ятки та порівняв його із розміром билин. Він вважав, що деякі частини Початкового літопису написані тонічною системою віршування: "з нерівним числом складів, але з досить рівномірним числом наголосів, т [ак] зв[аним] музикальним розміром, у якому чергуються вірш з 3, 4 і 5 наголосів" [85,10-11] . Водночас І.Франко намагався визначити найменшу ритмічну одиницю цієї пам'ятки: це вірш із двома наголосами, який іноді не буває половиною вірша з чотирма наголосами, а творить окрему віршову цілість.
Щоправда, Д. Чижевський піддавав сумніву можливість впливу скандинавських саг та пісень "Ісландської Едди" (інша назва "Старшої Едди", оскільки саме в Ісландії збереглася найбільша кількість цих творів, тому що тривалий час тут зберігалися пережитки родового строю, не було королівської влади аж до об'єднання у 1262 р. із Норвегією, пізніше відбулася християнізація). Форму деяких частин Початкового літопису дослідник називав старшою за скандинавську (наприклад, оповідання про помсту Ольги за смерть Ігоря), через те він не виключав можливість взаємних впливів, серед яких назвав певну ритмічність мови та численні алітерації [див. 91,47-54].
Д. Чижевський все це пояснював тим, що "не завжди можна бути певними, що ті літературні елементи, які є і в київській і в скандинавській літературі, позичені Києвом від варягів" [91,40]. Причиною цьому він назвав спільну ґенезу слов'ян і варягів (цим самим ніби підтверджуючи слова О. Пріцака про походження Русі), оскільки вони належать, за його словами, до "індоєвропейців". Таким чином, виходить, що спільні елементи у цих двох писемностях могли появитися із "спільної індоєвропейської доби".
Про впливи давньогерманської та скандинавської поезій на давньоукраїнську літературу взагалі не згадують такі сучасні літературознавці, як В. Колосова, В. Шевчук, хоча перша з них свої дослідження над цією писемністю ґрунтує саме на поглядах І. Франка. В результаті авторка визначає дві традиції: усну та книжну. Перша полягає у впливах українського фольклору, а друга - гімнографії [див. 26,83-101]. Відповідно і В, Шевчук визначає впливи на нашу літературу усної, що становить собою героїчну поетику українського фольклору та книжної традиційної - кондакарну поетику, яка сягає своїми коренями візантійського вірша [див. 92,22-].
Також І.Франко вказував на подібність визначеного ним вірша у Початковому літописі до метрики билин, хоча не подав характеристики останнім. Та їхня віршова форма справді збігається в деяких моментах із віршовою формою, визначеною І.Франком для нашого Початкового літопису. У цьому можна переконатися, узагальнивши вислови інших авторів. Так, М.Гаспаров подає коротку характеристику билин, зазначаючи, що їх народний епічний вірш розвинувся із спільнослов'янського десятискладовика в тонічний триіктовий тактовик із трьома сильними місцями у вірші та із двоскладовою анакрузою і дактилічним або "жіночим" закінченням, без рими. У "Літературознавчому словнику-довіднику" за редакцією Р.Т.Гром'яка знаходимо деякі додаткові, цікаві для нас факти щодо їхньої поетики: билини позбавлені ліричного елементу, "оповідь зведена до схематичних і стереотипних загальників, до не багатьох типових ситуацій" [29,84]. З цього погляду, (див. далі), українські думи "Слово о полку Ігоревім", краще зберегли особливості українського давнього епосу, ніж билини. Крім цього, втративши пізніше музичний супровід, останні не мають чітко вираженої віршової структури й римування. Хоча І.Франко саме билини наводив як приклад віршової форми давньоукраїнської поезії.
Реконструкції оповідань Початкового літопису І.Франко подав у вигляді різних за будовою строф (строфоїдів). Деякі оповідання є астрофічними (наприклад "Культ ідолів у Києві", "Подорож Ольги до Царгорода" та ін.). Серед двовіршових сполук, як приклад, можна навести такий дистих, який є заключним у поезії "Апостол Андрій на Дніпрових горах":
И се слышавшие дивляху ся.
АндрЂи же быв в РимЂ и приде въ Синопию.
Або:
Се слышавше Курсунци послаша Роману глще:
"Се идуть Русь, покрыли суть море коробли!"
(З оповідання "Другий похід Ігоря на греків")
Рідше зустрічаються і тривірші:
По дъвою же лЂту оумре Синеоусъ
И братъ єго Труворъ,
И прия Рюрикъ власть всю одинъ.
("Прихід варягів на Русь").
Або:
И пусти дружину свою домови,
С маломъ же дружины възврати ся,
Желая большая имЂнья
("Смерть Игоря")
Прикладом чотиривырша можуть слугувати такі фрагменти:
Створиша городокъ во имя брата ихъ старЂишаго
И наркоша и Києвъ;
И бяше около города лЂсъ и боръ великъ,
И бяху ловяще звЂрьє.
("Три брати, основателі Києва")
Або:
ПЂрвии насЂдници в НовЂгородЂ СловенЂ,
И в ПолотсьскЂ Кривичи, Росто†Меряне,
На БЂлЂ озерЂ Весь, МуромЂ Мурома, -
И тЂми всЂми обладаше Рюрикъ.
("Прихід варягів на Русь")
Також є п'ятивірші та шестивірші.
Вияв фонічної організації пам'ятки становить спорадична рима (окситонна та парокситонна):
Инии же не вЂдуще ркоша,
Яко Кии єсть перевозник быс,-
Оу Києва бо перевозъ бяше тогда
Съ оноя страны Днепра.
("Три брати, основателі Києва")
…Имать и городъ великъ быти
И цркви мьногы имат Бъ въздвигнути…
("Апостол Андрій на Дніпрових горах")
З погляду синтаксичної структури у переспівах зустрічаються випадки строфічного перехвату (речення переходить з однієї строфи в іншу), наприклад:
Яко же съхрани Энох в пЂрвый роды,
Потомъ Ноя в ковчезЂ, Авраама от Авимелеха,
Лота от Содомлянъ, моисЂя от фараона,
Двда от Саоума, три отроки от рещи
И Даниила от звЂрии, тако и тебе избивить
От неприязни и сЂтии эго.
("Подорож Ольги до Царгорода")
Паралельно з реконструйованими оповіданнями І.Франко подав до кожного з них свій переспів і коментарі.
Над переспівами Початкового літопису письменник почав працювати ще з 1875р. ("Бунт Митуси","Святослав"). У 1829 р. він переспівав літописне оповідання "Ор і Сир чан" у формі окремої поеми. Проте надрукована вона була аж у 1915 р. у Львівській газеті "Діло". Композиційно твір складається із шести розділів і має яскраво виражену строфічну організацію - чергуються різні за будовою строфи, в деяких місцях поема астрофічна (таке враження, що І.Франко проводив експеримент над катренами та секстинами). Незмінною залишається тільки метрична організація переспіву - силабо-тонічна система віршування
Loading...

 
 

Цікаве