WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Олекса Довбуш в очах народу та Романа Федоріва - Курсова робота

Олекса Довбуш в очах народу та Романа Федоріва - Курсова робота

Н. Сухар в селі Оселівка Глибоцького р-ну Чернівецької обл. в 1961р.с. 7 ) розповідається, що для цього треба дев'ять зерен ярої пшениці. В легенді " Життя Олекси Довбуша" ( Записана В. Отодюком у с. Банилові Підгірному Сторожинецького р-ну Чернівецького обл. с. 96-101) Олекса каже Дзвінчучці , що його можна вбити ярою пшеницею, над якою потрібно відслужити 12 богослужінь і волосом з його голови. Жінка розповіла все своєму чоловікові, а той вбив народного месника, але й сам загинув. " Опришки шаблями порубали Штефана на куски" ( с.101).
Помираючи, Олекса Довбуш заповів, щоб поховали його на Чорній горі, " … тоді опришки понесли його на Чорну гору у Ведмежу нору і там поховали" (с. 101).
Однак народ не хотів вірити, що Олекса вмер. Довго - довго ще ходила легенда про Довбуша, котрий заховався в горах на якийсь час, а пізніше, набравшись сили, обов'язково спуститься з гір і відомстить за всі людські кривди.
В одному з переказів говориться: " Славний був Олекса Довбуш. Здавбися і тепер до тих усяких панів, та коли нема вже другого такого тепер Довбуша. Але прийде ще колись він, а тоді буде панам знову куца година. Нема славного Довбуша - та й нема добра, як прийде Довбуш - то буде й добро" 34
З авторської точки зору, величезна кількість легенд про життя, подвиги і смерть Олекси Довбуша дозволяє створити досить чіткий образ людини -героя , яка назавжди залишилась у пам"яті кількох поколінь гуцулів, які донесли до нас пам"ять про колишні героїчні подвиги народного месника.
За життя Олексу любили, а після смерті возвеличили. Не дарма в його смерть не хотіли вірити, люди чекали повернення месника. А легенди про скарби Довбуша й досі цікавлять і вражають нас своєю таємничістю. Знаючи легенди , побувавши в місцях Довбуша, ми відчуваємо дух тогочасної епохи. Гуцульський край, традиції і неповторні перекази про месника примушують нас сказати собі: " Так, він жив, він боровся і перемагав. Він - Олекса Довбуш".
Розділ III. Олекса Довбуш очима Романа Федоріва
( Постать героя в повісті Романа Федоріва " Жбан вина ").
Над легінями легінь перший…
На топірець промінний сперся,
мов сонце черес перевісив.
Незайманий, як і верхів'я,
як вся підхмарна батьківщина,
закоханий в кущ перемоги
з ватагою крилатих лине.
Являється як помста й кара
на всіх, що йдуть у верховину,
з жадобою, мов хижа хмара,
мов сарана до неї линуть.
Богдан - Ігор Антонич
поема " Довбуш"
Олекса Довбуш - постать, яка увіковічнена не тільки в карпатських легендах, але й творчості багатьох письменників. До постаті Олекси Довбуша більш чи менш успішно зверталися багато письменників: згадаймо хоч би Ю. Федьковича, Г. Хоткевича, Б. - І. Антонича. Талановитий і самобутній прозаїк,наш земляк Роман Федорів, також звернувся до образу опришка, написавши повість в легендах " Жбан вина" ( 1960р.). На неї одразу звернула увагу критика, її захоплено вітали читачі. Стався своєрідний якісний вибух, який поставив письменника у чільний ряд майстрів сучасної прози. Але якби Роман Федорів пішов за стереотипом, який так чи інакше тяжів над кожним із перелічених вище письменників, то ми мали б ще одне пересічне полотно пре славетного ватажка гуцульських опришків. Та він зруйнував канони, дав широку волю своїй фантазії, осмислив і переосмислив народні легенди, а то й створив свої.
Центром, навколо якого гуртуються всі події, герої, вчинки, зрештою, всі найважливіші проблеми, виступає сам Довбуш. Композиційно твір складається з 23 частин - легенд, що в хронологічному порядку розповідають про народного месника від його народження і до останніх днів. Твір написаний у стилі органічного поєднання реального й фантастичного - романтичного, правдивого і казкового. Фольклорний струмінь пронизує повість, барвисто й невимушено вплітаючись у розповідь автора, в діалоги героїв то легендами й переказами, то піснями й голосінням, щедрівками й замовляннями, то феєрично - незвичними героями, то мовою природи ( Дідо Велет, Нявка, Щезник, Арідник, кінь Сивий). Природа в композиції твору виступає не тільки зоровим тлом та звуковим забарвленням, а й повноправним героєм твору, важливим компонентом, без якого повість набула б зовсім іншого звучання, тональності. Залежно від того, носієм добра чи зла виступає той чи інший герой Р. Федоріва, йому допомагають таємничі сили природи, казкові постаті ( наприклад, Штефанові Дзвінчуку - чорт Антипко, Олексі Довбушу - всі лісові мешканці).
А тепер безпосередньо перейдемо до постаті, яка нас найбільше цікавить, до образу Олекси Довбуша. У " Легенді першій " розказано про народження майбутнього месника, але це народження не просте, воно овіяне таємницею Верховинського лісу, яку навіки зберегли в собі мати Олекси і високі смереки, які бачили прихід на світ сина Карпат. Олексина мати зустріла Діда Велета, вона була переповнена злобою і прагнула помсти, але була жінкою, та " для Верховини замало мсти, їй треба свободи… " і " Дідо протягнув їй туровий ріг…" (с.17). Напившися з нього, Олена знала, що народить сина, який втілить її надії, здобуде волю для рідної землі. " А вранці смереки прокинулись од пронизликого крику. Вони сонно лупнули очима з- під лапатих брів і побачили, що на осонні звивалась у муках жінка, звивалась і кричала, і був у тому крикові біль і була радість. Нарешті вона стихла, і ліс, і гори, і трави, і скелі, і небо уздріли, що на моху лежало дитя… Народився Олекса Довбуш "( с.18). Читаючи цей уривок, наче переносишся у високі гори, де свищуть вітри, а хмари торкаються вершин. І ніде інде не міг народитися син Верховини, крім як серед смерек зеленого лісу. Народження Олекси - та таємниця його матері і безмежного лісу, таємниця, яку повік будуть носити на своїх крилах вітри по широких полонинах, але нікому не зможуть розповісти, таємниця, яку Дідо Велет розкаже внукам і правнукам Олекси Довбуша. Народився месник…
З самого дитинства Олекса ходив у полонину випасати вівці. Любив він свою землю до нестями . У " Легенді другій " розповідається про те, як Довбуш мусив пройти декілька випробувань, щоб стати борцем за волю, але сам легінь цього не знав. Важливо було б звернути увагу на те, що в народних легендах Олекса придумає сам випробування для своїх побратимів, а автор повісті ставить героя в обернену ситуацію. Він мусив довести, чи достатньо він любить Зелену Верховину. Коли Дід Велет прийшов по Довбуша, то мати поцікавилась
" … чи доста в мого сина честі, жеби міг підняти бартку в обороні Зеленої Верховини?" ( с.23), і побачила, як її син врятував одного вершника від погибелі і ніякої віддяки не зажадав. " … Чи любить мій син дерево в лісі, зело в лузі, птаха в небі, звірину в ізворі?" (с.26). І побачила мати, як син рятує дерево від погибелі, молоденьке орлятко, що випало з гнізда, молоденьку сарну від вовчих зубів. " Чи мій син не цурається духів гір і лісів наших?" - спитала мати і побачила, як Олекса " … вилив святу воду на сухий пень…", " … в цю хвилину праліс вклонився Олексі, а лісові доні стали
Loading...

 
 

Цікаве