WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Олекса Довбуш в очах народу та Романа Федоріва - Курсова робота

Олекса Довбуш в очах народу та Романа Федоріва - Курсова робота

кінці, що нагадує шаблю.
Успіху боротьби опришків із шляхтою сприяли добра організація загону та міцний зв'язок із селянами, які всебічно підтримували повстанців. Потоцький був змушений визнати, що знищити загін Довбуша важко, оскільки він із своїми опришками має сховища і притулки по різних селах.
Легендарний герой зібрав у свій загін найбільш убогих, відданих справі боротьби селян з різних околиць України, а також Угорщини і Молдавії.
Сила Олекси Довбуша була не в кількісному складі, а в бойовому дусі загону, в успішному оперативному керівництві. Запоруку успіху становили елементи партизанської тактики боротьби: несподіваність, конспіративність, блискавичність наступів і відступів, а також міцна підтримка селян. Опришківська тактика в гірських умовах неподалік кордонів робила Довбуша невловимим і грізним. Раптово з'являючись у різних місцях, його загін створював враження неймовірної сили. В очах народу як сам Довбуш, так і його опришки були легендарними і непереможними героями.
Налякана успішними виступами Довбуша, шляхта вдалась до різних заходів самооборони. Проти невеличкого загону діяли каральні експедиції - смоляки - організовані з місцевої шляхти на чолі з полковником Пшелуським, а в період найширшого розмаху діяльності ватажка гетьман Потоцький надіслав на Прикарпаття 2500 чоловік королівського війська.
Деякі побратими Довбуша були спіймані і жорстоко покарані в Станіславській кріпості маєтку Потоцького, проте впіймати ватажка не вдалося.
У відповідь на ці події Довбуш відповів новим наступом. 1744 - 1745рр. були періодом найактивнішої діяльності народного месника.
Ще десь наприкінці квітня 1744р. Довбуш із загоном подався на Поділля і перейшов р. Дністер. На початку травня він напав на маєток шляхтича К. Золотницького у Борщеві. Яка причина могла спонукати ватажка подолати таку відстань від Закарпаття до Борщева? Цей вчинок легко пояснити, адже недавно виявлені джерела чітко характеризують К. Золотницького як жорстокого гнобителя селян. Шляхтич -
полковник коронного війська гетьмана Й. Потоцького. Його маєтки знаходились у Борщеві. Гетьман Потоцький, утихомирюючи селянсько-опришківський рух і наступи козаків влітку 1739р. у Галицькій землі, доручив Золотницькому "зі своїм полком увійти на Покуття, на пограниччя та громити свавільні купи козаків"24, в тому числі
й опришківські загони Довбуша.
Розлючений Золотницький, використовуючи своє призначення на військову владу, почав знущатися над селянами і православним духовенством. Наскільки його дії були свавільними і спустошливими, засвідчує те, що 9 березня 1739р. Потоцький спеціальним листом викликав його на генеральний військовий суд за нечувані знущання у селах Се маківці, Липиці й Вовчківці.
У гетьманському листі писалося: "...Їх милостиві пани, ставши в селі Семаківцях, дозволили собі знищувати маєтки Речі Посполитої. Підданим почали чинили насильство і дозволяли на биття... А особливо пан Золотницький , крім інших вказаних шкід, з села Липиці... гнав підданих до села Борщева...і чинить їм великі кривди..."25.
Але гетьманський виклик не заспокоїв розгнузданого шляхтича і у 1744р. він був втретє викликаний на генеральний військовий суд.
Крім цього, сам Золотницький дуже погано ставився і до своїх селян у Борщеві.
Отже, зрозуміло, чому Довбуш 4 травня напав на маєток шляхтича. Полковник благав пощади, але Довбуш сказав: "Не по гроші сюди прийшов, а по твою душу..."26.
Після походу на Поділля Олекса Довбуш повернувся на Закарпаття і вже в червні - липні перебував там, де здійснив напад на Богородчанську фортецю і спалив у ній шляхетські книги, знищив маєтки, підійшов під Дрогобич і Турку, щоб помститися лютому орендарю Зельману. Успішні виступи опришків у 1744р. впливали на розвиток антифеодальної боротьби селян.
Вже 13 травня 1845 р., як засвідчують нові архівні матеріали, поширилася звістка про Довбуша на Поділлі у районі Рогатина . Його загони з"являлися в багатьох
містечках Рогатинщини . Шляхтичі бачили 12 опришків біля с. Янушкова . Туди негайно були вислані розвідники, однак і це не заспокоїло місцеву шляхту . Іншими словами , переполохана шляхта Рогатинщини , боячись Довбуша , масово покидала маєтки і переховувалася за мурами Рогатина .
Наприкінці травня 1745 р. серед шляхти в околицях Надвірної зчинився переполох , а 23 травня стало відомо , що в с.Зеленому побував Олекса Довбуш з десятьма побратимами.
Про останні походи Довбуша виявлено мало документів . Тілька із зізнання Василя Баюрака відомо , що влітку 1745 р. приблизно в червні - липні ватажок перебував деякий час у Закарпатському с. Ясині .
З Микуличина Довбуш ввечері 23 серпня пішов до Космача розправитися зі Степаном Дзвінчуком , котрий готувався вбити ватажка опришків. Однак важливо виявити до кінця , чому Довбуш пішов саме у Космач . Це дасть нам змогу розв"язати спірне питання про загибель Олекси .
Отже , галицька шляхта оголосила у всіх селах , що хто спіймає або знищить Довбуша , той буде звільнений від феодальних повинностей . Ф . Карпінський у мемуарах згадує: " Дзвінчук для користі , обіцяної від дідичів, вночі засів у сінях з добре набитою рушницею і під час приходу Довбуша вистрілив у груди з кількох кроків"27. При цьому Дзвінчук на початку зізнання заявив , що Довбуша привела до нього теща з Криворівні, аби помститись за те, що він не хотів віддати їй віно ,яке належало покійній першій жінці, її дочці"(с.28).
Отже теща знала про намір Дзвінчука. Далі серед історичних документів знаходимо цікаві дані про підготовку Дзвінчука до вбивства Довбуша. Після загибелі ватажка між шляхтою виникла суперечка: кожен хотів похвалитися перед гетьманом Потоцьким і коронною княжною Яблоновською, що саме з його допомогою Дзвінчук виявив "вірність і хвалебний вчинок, убивши відомого опришка" (с.29). Проте це не так важливо, хто саме підготував убивство, важливий сам факт: шляхта це зробила.
В останні години біля Довбуша були його два найближчі товариші --- Василь Баюрак та Павло Орфенюк. Олекса
Довбуш помер 24 серпня 1745р. Тіло Довбуша шляхта возила по селах, щоб переконати народ у тому, що він загинув, а потім виставила у Коломийській ратуші. З історичних документів довідуємось,що гетьман наказав порубати тіло на дванадцять частин і розвішати на полях в одинадцяти селах і містах Покуття.
Власниця маєтків Покуття княжна Теофілія Яблоновська, за порадою гетьмана Потоцького, нагородила вбивцю Довбуша привілеєм,звільнила його від феодальних повинностей.
Аналізуючи антифеодальну діяльність Олекси Довбуша, доходимо переконливих висновків, що він був виразником прагнень народу до
Loading...

 
 

Цікаве