WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і діяльність Івана Франка - Реферат

Життя і діяльність Івана Франка - Реферат

Шумлянського і його книгу "Метрика" та інші, що були написані переважно російською мовою і опубліковані під псевдонімом "Мирон" в "Киевской старине". Вншенському він присвятив також докладну спеціальну працю, у якій спершу детально проаналізував усі його твори, а зібрані при цьому дані намагався використати для створення науково обгрунтованої біографії цього письменника. Цю неопубліковану досі роботу, написану українською мовою, дозволю собі пред'явити Світлій Колегії Професорів.
Написавши в 1888 р. для варшавського тижневика "C?os" кілька нарисів про українську літературу XVIII ст., Іван Франко почав працювати над цією майже недослідженою дотепер епохою галицько-українського духовного розвитку, про яку Огоновський, наприклад, у своїй "Історії літератури" зовсім не згадує. Особливо займався він "Богогласником" (збірник давніх і новіших релігійних пісень), що вийшов у 1790 р. Але, незважаючи на зібраний ним значний матеріал, він був змушений перервати цю роботу через брак допоміжних наукових засобів. Лише одна глава цього дослідження - про релігійні коляди - була опублікована уривками в "Ділі". Свої погляди на найважливіші фактори українського літературного розвитку до початку XIX ст. він виклав стисло у лекції, яку прочитав в червні 1892 р. в історичному товаристві у Львові і яка згодом була надрукована під заголовком "Charakterystyka literatury ruskiej w XVI-XVIII w." в органі цього товариства, що виходив під назвою"Kwartalnik historyczny".
З ранньої молодості Іван Фрвнко займався також етнографією і фольклористикою. Ще в гімназії записав з уст народу сотні народних пісень, казок, прислів'їв і т. п. Досить багатий лексикографічний матеріал віддав він в розпорядження спочатку п. Верхратському для його "Початків до у.іоження номенклатури"', а також для його праці "Знадоби", пізніше професорові Огоновському для його "Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache" і врешті п. Желеховському для його українсько-німецького словника. Сам він опублікував з цього лише збірку "Дитяча мова" ("Світ"). В тому самому журналі надрукував також кілька пісень останнього часу, наприклад, про картоплю, про бориславські нафтопромисли, з його культурно-історичними коментарями. У варшавському "Dodaktu do Przegl?du tygodniowego" він опублікував дослідження про залишки примітивних поглядів в українських народних загадках. В українській "Зорі" надруковано працю "Жіноча неволя в галицько-українських народних піснях". У "Zbi?r wiadomo?ci do antropologii krajwej", т.12, який видає Краківська Академія, з'явилась складена ним разом з п. Ольгою Рошкевич і опрацьована Іваном Франком збірка весільних пісень та обрядів. У тому ж виданні кала вийти також і його збірка галицько-украінських прислів'їв, але через смерть професора Коперницького нічого не вийшло. Його збірка галицько-українських прислів'їв, для якої він використав весь доступний йому опублікований і рукописний матеріал і до якої додав майже ще раз стільки власних записів, тепер охоплює близько 15000 прислів'їв, порівнянь, образних висловлювань, каламбурів, жартівливих виразів, прокльонів, благословень, пародійованих молитов, церковних співів і т. ін. Причому здебільшого збережено діалектні особливості у вимові і позначено місцевість, де зроблено запис.
Влітку 1887 р. він працював секретарем і кореспондентом етнографічної виставки, організованої п. В. Федоровичем у Тернополі на честь його цісарської Величності наслідника трону Рудольфа, і яку він також описав. Ще перед тим він видав один том етнографічних і літературних праць померлого недавно українського письменника Володимира Навроцького. В "Киевекой старине" опублікував записані його дружиною в Нагуєвичах народні перекази про спалювання там у 1831 р. уявних упирів. У "Kurier-i Lwowski-m" надрукував, серед іншого, цикл статей про галицьке краєзнавство ("Krajoznawstwo galicyjskie"), про українські килими ("Kilimki ruskie"), про писанки ("Pisanki") та інше.
Під впливом професора М. Драгоманова, якому він дуже вдячний за підтримку в своїх наукових устремліннях, він займався новітнім порівняльним літературознавством і фольклористикою, наполегливо читав твори Бенфея, Лібрехта і особливо Веселовського, Драгоманова та інших, що прокладали нові шляхи. Дві його праці цього ж напрямку, що були опубліковані в польському фаховому журналі "Wis?a", дозволив собі також додати.
Можна зазначити, що про його художні - як прозові так і поетичні твори, з яких багато перекладено на польську мову, а деякі також на російську, чеську і німецьку, докладно говорить професор Огоновський у своїй українській "Історії літератури" ("Зоря", 1891 і 1892, а також в окремому виданні).
Іван Франко - одна з найбільш видатних фігур української, вітчизняної і світової літератури кінця XІ - початку XX в. Суспільно-історичні умови в Росії, на Україні й у Галичині, що знаходилася тоді під владою Австро-Угорщини, наклали яскравий відбиток на його світогляд і напрямок літературної, наукової і суспільної діяльності. Революційний демократ і соціаліст (спершу "із симпатії", потім - "по переконанню") / знайомий з марксизмом і близький до сприйняття ряду головних його ідей, він з'явився титанічною фігурою історичного переходу, переходу від революційно-демократичного до пролетарського етапу визвольного руху, і в цьому розумінні - видатним новатором у розвитку суспільної думки і естетического свідомості на Україні. У цих сферах він багато чого історично завершував, а ще більше - відкривав, передбачаючи майбутнє. Тому і виконана глибокої справедливості його знаменита самохарактеристика - "пролог, не епілог".
І.Франко ~ другий після Т.Шевченко національний геній України, відданий син свого народу - уражає інтернаціональною широтою свого кругозору, відкритістю всьому кращий у загальнолюдському духовному досвіді, у чому він убачав неодмінну умову плідного розвитку всієї української демократичної і соціалістичної культури. Братерське єднання українського письменника з передовою російською літературою, чиї добутки зіграли велику роль у його духовному формуванні, при збереженніоригінальності, самостійності, а іноді і критичності власної творчої позиції, - усе це настільки виразно і красномовно, що може бути прикладом високого символічного значення для всіх прогресивних українських письменників до і після Каменяра. Він уважно стежив за розвитком літератур Західної Європи і слов'янського світу, критично переробляючи ідеї, що народжувалися в них, і концепції (як було, наприклад, з теорією "експериментального роману" Е.Золя), непримиренно відносячи до гасел "чистого мистецтва", проявам декадансу.
Багатогранність художніх і наукових інтересів І.Франко - поета, прозаїка, драматурга, літературознавця, критика, фольклориста, публіциста, історика, етнографа, економіста - виняткова творча продуктивність і енциклопедичність можуть поставити його в один ряд з гігантами Відродження, з такими деятеппми культури як М.Ломоносов, М.Горький і Р.Тагор. Слід особливо зазначити неминуще значення літературної спадщини письменника для вітчизняної і світової культури.
На думку А.И.Белецкого, Іван Франко був найбільшим політичним (додамо до цього - і революційним у головних своїх мотивах) поетом Європи в останній третині XІ в. - після Беранже, Гейне, Некрасова, Гюго й ін. У своїй сукупності його поезія - разом з її інтимними мотивами ("31в'яле листя"), філософськими поемами ("Смерть Катна", "1ВАН Вишенський", "Мойсей"), із щиро осердеченной дидактично притчевой лірикою {"М1й 1змарагд") - створює привабливий образ передової людини свого часу - інтелектуала, борця, революціонера і просвітителі, якому не далекі найгостріші соціальні, психологічні, філософські колізії перехідної епохи.
Л і т е р а т у р а :
1. Іван Франко У фотографіях., - К., 1985р.
2. М.В. Брык Иван Франко и мировая культура, - К., "Наукова Думка", - 1986р.
3. Енциклопедія українознавства. - Т 5. - С. 1916-1917.
Loading...

 
 

Цікаве