WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Липа Юрій - пороги вічності - Реферат

Липа Юрій - пороги вічності - Реферат

літературознавства, зокрема літературної критики, з середини 30-х років Ю. Липа багато часу приділяв прозовій творчості. Він виявив себе майстром новели і довів, що йому під силу створити великі епічні прозові полотна, яким був роман "Козаки в Московії",що вийшов друком 1934 року у Варшаві. У 1936 році Ю. Липа видає три томи новел під загальною назвою "Нотатник" на теми національно-визвольних змагань 1917-1921 років, а 1938 року останню поетичну збірку "Вірую", що є своєрідним підсумком його поетичної творчості.
У 1932-1933 роках Ю. Липа співпрацював із Левком Лукасевичем - організатором Українського Економічного Бюро у Варшаві. Цій емігрантській установі пощастило в тодішніх умовах польської реакції проти українців видати чотири річники, які містили різного роду інформаційний матеріал про українців, українське життя та господарство в краю і за кордоном. З цього джерела черпали інформацію не лише українські, але й зарубіжні читачі. Воно сприяло поширенню в світі інформації про хоч і недержавну, але висококультурну українську націю. Ю. Липа брав найактивнішу участь у роботі Бюро не тільки як автор статей, але й як редактор видання.
Багато часу в Ю. Липи відбирала лікарська практика - його професія, що давала засоби до існування. В цій галузі він залишив помітний слід, виявивши себе неабияким науковцем, фахівцем з фітотерапії. Від 1933 ро 1937 рік з-під пера Ю. Липи вийшла низка праць з фітотерапії, досі маловідомих в медичних і наукових колах й належним чином не поцінованих. Це: "Фитотерапія" з докладною вступною статтею професора Я. Мушинського, "Symplyyum Asper в відживлюванню дітей", "Фитотерапія в деяких хворобах переміни матерії", "Лікування зелами хронічних хвороб", "Вереди старечого віку до гоєння", "Ростини в лікуванню", "Історія зелолічництва", "Значіння ростинних середників при лікуванню діябету", "Фитотерапія хворіб травленевих органів", "Ростини проти полового безсилля", "Рецензія на Віллі Паєра", "Лічничі ростини в давній і сучасній українській медицині". Всі ці праці й статті були написані польською мовою та опубліковані в періодичних медичних виданнях Польщі.
На другу половину 30-х років припадає відкриття нової для Ю. Липи наукової сфери, в якій він виявив себе неординарним політологом. Саме праці з цієї галузі принесли письменнику найбільшу славу і завдяки саме їм він обезсмертив своє ім`я у пантеоні найвизначніших теоретиків української державності. 1936 року з`являється друком його полемічна брошура "Українська доба", в якій автор аналізує політичні доктрини В. Липинського (ідея спадкової української монархії, викладеної в праці "Листи до братів-хліборобів") та Д. Донцова (теорія націоналізму викладена в однойменній книзі), суттєво критикуючи їх нежиттєздатність на українському грунті, висуваючи натомість власне бачення українського шляху і перспектив руху за здобуття державності. Це певною мірою ускладнило його відносини з редактором "Вістника" Д. Донцовим, хоч деяка неприязнь, що почала виявлятись з часу утворення літературного угруповання "Танк" і його наступника "Ми", які почасти надихав і з якими співробітничав Ю. Липа. Проте вона мала вияв лише в ідейних розбіжностях та полемічних статтях на шпальтах "Вісника" й інших українських видань у діаспорі.
Того ж року виходить ще одна праця Ю. Липи - "Українська раса", в якій автор розглядав демографічні питання. Українцям, на думку письменника, треба поглибити відчуття "споріднености крови і духу", звернутися до витоків ментальності й чуттєвості. Необхідно на якісно новий рівень піднести роль жінки в суспільстві, як основи роду і нації вцілому. Ці ідеї знайшли своє продовження у статті "Українська жінка".
Згаданими працями Ю. Липа звернув на себе неабияку увагу тогочасних українських політичних сил в еміграції. Та й не лише українських. В його творчості літературно-художній жанр поволі поступався новому для Ю. Липи, як письменника - жанрові дослідника історії, політолога, теоретика українського націотворення і державотворення.
Перехід Юрія Липи від художньої до публіцистичної та політологічної творчості відбувся під впливом думок і наукових досліджень таких визначних постатей, як професори Степан Рудницький (політична географія), Тадей Зелінський (гелєністика і міфологія), Вадим Щербаківський (археологія та дохристиянська культура України) і багатьох інших світочів української науки в еміграції.
Найповніше ідейно-філософські погляди Ю. Липи розкриті в його "всеукраїнській трилогії" (за Л. Биковським) - "Призначення України", "Чорноморська доктрина", "Розподіл Росії" [58, 11]. Хоч, на нашу думку, цей цикл політичних праць слід вважати пенталогією. Адже до вищевказаних праць органічно вписуються ще дві брошури - "Панування, Труд і Лад", що побачила світ 1940 року, в якій автор накреслив своє бачення головних напрямків внутрішньої політики української держави та "Russland und seine geopolitischen Moglichkeiten" ("Росія та її геополітичні можливості").
У 1938 році Ю. Липа, після нетривалого знайомства, яке трапилось на з`їзді українських письменників у Львові, одружується з двадцятивосьмирічною абсольвенткою Василіянської гімназії у Львові, студенткою Віденської школи мистецтв Галиною Захаріясевич, донькою священника Луки Захаріясевича із села Рахиня на Івано-Франківщині. У подружжя народилось троє дітей - перша дитина померла, залишились дві доньки - Іванна (1940 р.н.) та Марта (1943 р.н.).
Із початком німецько-польської війни 1939 року року Ю. Липу було мобілізовано, однак війна швидко закінчилась. Він повернувся до Варшави, де разом із дружиною та невеликим колом молоді налагоджує роботу Українського громадського комітету - організації, що опікувалась українськими біженцями зі східних районів. Ю. Липа стає його провідником.
Вихід у світ фундаментальної праці Юрія Липи "Призначення Ук-раїни" виявив потребу витворення ідеології і державної стратегії України, що мали бути реалізованими після здобуття незалежності. Це породило потребу утворення наукової установи, яка займалась би вивченням чорноморської проблематики і розробляла стратегію української геополітики на десятиліття вперед.
Так постала ідея утворення Українського Чорноморського Інституту. Вона виникла 1939 року у розмовах письменника і політолога Юрія Липи та вченого-бібліографа, директора Варшавської міської публічної бібліотеки Лева Биковського. Ці науковці, перебуваючи в чужій для них країні, важко переживаючи не лише особисті негаразди, але й стан бездержавності, намагалися сконсолідувати наукові сили еміґрації для проведення досліджень і витворення широкої програми розвитку української державності та її політики після виборення самостійності. Це був надзвичайно дальновидний задум, адже фактично планувалось розробляти стратегію держави, якої ще не існувало на політичній карті світу.
Ю. Липа розумів чорноморську проблему в широкому плані і трак-тував її значно глибше, ніж просто розвиток морського господарства України. На його
Loading...

 
 

Цікаве