WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Липа Юрій - пороги вічності - Реферат

Липа Юрій - пороги вічності - Реферат

на квартирі у родини Президента УНР в екзилі Андрія Левицького, яка проживала у столиці Польщі в будинку № 63 по вулиці Фільтровій (Дантишка). Цього ж року він пройшов однорічний курс навчання у Школівійськових підхорунжих Польської армії, після чого 1929 року закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті, слухав лекції професора Юрія Курнатовського, разом із Авеніром Коломийцем, Петром Кривоносюком і Юрієм Косачем продовжував брати найактивнішу участь у роботі корпорації "Чорноморе".
Познанський період в житті і творчості Ю. Липи характерний становленням літературного таланту письменника, його стилю, такого неповторного й несхожого на всі інші. Тоді ж розцвів перекладацький талант письменника, який подарував українському читачеві вдалі поетичні переклади О. Бірбаума, Р.М. Рільке, Й.-Х.-Ф. Гельдерліна, К. Шпіттелера, Ж.-М. Ередіа, А. де Мюссе, Г. де Мопассана, П. Люїса, Ж. Роденбаха та інших. В роки навчання у Познанському університеті заклались підвалини світогляду Ю. Липи, а його літературна і громадсько-політична діяльність сповістили світові про появу в лоні української нації нової непересічної особистості.
1.5. Варшавський період життя і творчості Юрія Липи (1929 - 1943)
Діставши диплом лікаря в Познаньському університеті, Ю. Липа переїздить 1929 року на постійне місце проживання до Варшави і відкриває там власну медичну практику, якийсь час, аби доповнити свої знання із зелолічництва, проходить стажування при Віленському університеті у професора Яна Мушинського. Він також стає натхненником і організатором літературної групи "Танк", відгалуження "празької поетичної школи". До цього літературного угруповання, крім Юрія Липи, увійшли Василь Дядик (Париж), Андрій Крижанівський (Краків), Микола Ковальський (Париж), Наталя Лівицька-Холодна (Варшава), Євген Маланюк (Варшава), Леонід Мосендз (Прага), Михайло Мухин (Подєбради), Михайло Середа (Каліш), Олекса Стефанович (Прага), Микола Чирський (Ужгород), Святослав Шрамченко (Ченстохова) та Петро Холодний-син (Варшава). "Танк" виник як результат полеміки творчої молоді в еміграції з Д. Донцовим, схильним до нав`язування національної заангажованості та недооцінки естетичних якостей художніх творів, підпорядкування творчості політичній ідейній доктрині.
Накреслюючи перед собою мету формування "державницької літератури", орієнтуючись на "синтез героїзму, господарності, волі", "танківці" намагалися врівноважити критерії правди і краси, позбавити їх небажаного протистояння, відстояти творчу автономію національного митця, не відмежованого і від своїх громадських обов`язків. Про це мовилося у виданні "Статті про "Танк" (1929), де містився програмний "Лист до літераторів" Ю. Липи та "Група "Танк" Є. Маланюка. І хоч дане літературне угруповання розпалося того ж року (не без втручання Д. Донцова, занепокоєного появою непідвладних йому творчих угруповань), його ідеї реалізувалися пізніше групою "Варяг" (1933-1939) й на сторінках друкованого нею журналу "Ми" (видавався протягом 1933-1937 років у Варшаві, а з № 7 - 1937-1939 рр. - у Львові), газети "Назустріч", до складу авторських колективів яких входили колишні "танківці".
Головною тезою літературної групи "Танк", їх ідейно-естетичної програми було: "Радикальна сепарація від російської культури, ідея великодержавности (української), культ героїзму і шляхетности, боротьба з масовізмом, конструктивізм і культ енергії". Ці тенденції певною мірою були схожими на культурний рух, започаткований у підсовєтській Україні М. Хвильовим з його гаслом "Геть від Москви!" і закликом орієнтації на духовну Європу. Ю. Липа лише закликав відродити споконвічні цінності великого княжого Києва з його передовими політичними і культурними впливами. Він вважав за недостойне гідності великої української нації втікати від Росії у Європу. Місія України, на думку Ю. Липи, не втеча, а хрестовий похід української культури і духовності.
Велика віра у вищу ідею України, її традиції, духовні сили, роль у Європі, праця над власним стилем, боротьба з провінційністю, малоросійським шароварництвом і сльозливою ліричністю - ось основні гасла і принципи, за якими жили і творили молоді "танківці". Просякнута цими ідеями, переповнена духом боротьби за українську ідею, з`являється 1931 року друга збірка поезій Ю. Липи з такою характерною назвою - "Суворість". Разом з тим, дедалі частіше Ю. Липа робить спроби в новому для нього жанрі творчості - прозі, які одразу були схвально зустрінуті критиками. Серед них варто відзначити: оповідання "Чародій", "Справжній ворог", "Вартовий", а також роман "Московія" (у подальших редакціях і перевиданнях він зветься "Козаки в Московії").
Важливо відзначити, що до своєї творчості Ю. Липа ставився надзвичайно вимогливо. Він вважав, що література - не є справою лише самого письменника. Видрукований твір належить авторові лише опосередковано, він є власністю читача. А отже, кожен письменник мусить відповідально ставитись до того, що він віддає до рук читачеві, які ідеї він несе в маси, яку користь (чи шкоду) може даний твір принести своєму народові. Для Ю. Липи - автор не є виконавцем забаганок натовпу. Він мусить формувати, ушляхетнювати смаки й уподобання оточення і суспільства вцілому. Такою, на його думку, є місія письменника стосовно власної нації. Цими та іншими думками просякнуті статті "Танк", "Лист до літераторів", "Поет-гульвіса".
На початку 30-х років з`являються друком ще декілька цікавих творів Ю. Липи, зокрема цикл поезій "З Київських легенд", "Пан Адам Олеарій", драма "Ярмарок", однак вже з 1933 року, коли "Літературно-науковий вісник" було перейменовано на "Вістник", його більше хвилюють літературні проблеми, питання літературознавства, ролі й місця літератури у боротьбі за відродження української духовності, розбудови нації та виборення незалежності України, завдання письмениика в цьому рухові. З цим пов`язана поява актуальнихих літературознавчих есе "Розмова з порожнечою", "Розмова з минулим", "Совіцькі фільми", "Розмова з наукою", "Організація почуття", "Боротьба з янголом", "Розмова з Заходом", "Селянський Король", "Campus martius", "Провідництво письменства", "Батько дефетистів", "Сіра, жовта і червона", в яких детально аналізується українська і європейська література від давнини до авторової сучасності та її суспільна і духовна вартість. Пізніше ці та деякі інші есе склали фундаментальну літературознавчу працю Ю.Липи "Бій за українську літературу". Ця праця не схожа на жодну літературознавчу книгу, не вкладається в жодне із жанрових, стильових чи будь-яких інших визначень. Неординарність авторових оцінок української літератури від найдавніших часів, її контекстуальності в європейському літературному процесі, ролі у формуванні свідомості нації, розкриття феномену творчості, ролі і місця митця у суспільстві, визначення ваги і вартості того чи іншого твору роблять цю працю невмирущою і надзвичайно актуальною в наш час.
Разом із питаннями
Loading...

 
 

Цікаве