WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Липа Юрій - пороги вічності - Реферат

Липа Юрій - пороги вічності - Реферат

України.
Кожен член корпорації був зобов`язаний здобувати знання не лише з курсу, що читався в університеті, але й вивчати іноземні мови, економіку, економічну іполітичну географію, історію і дипломатію, військову справу, щоб у майбутньому, коли відродиться українська держава, вона вже мала людей, здатних її очолити, повноцінно провадити її зовнішню і внутрішню політику.
Разом з тим, молодий письменник зав`язує творчі стосунки, які згодом переросли у тривале співробітництво, з редактором "Літературно-наукового вісника", відомим публіцистом і палким прихильником ідеї української самостійності, теоретиком українського націоналізму Дмитром Донцовим.
Від часу відновлення видання "Літературно-наукового вісника" (далі "ЛНВ") та призначенням його редактором Д. Донцова, чому сприяли кола Української військової організації і особисто її Провідник полковник Є. Коновалець, з`явився друкований орган, що ставив собі за мету висвітлювати найкращі здобутки українського художнього слова і політичної публіцистики, які з`являлися "поза межами совєтського духовного клозету" (Є. Маланюк). З цією метою Д. Донцов почав збирати навколо нового видання всіх найбільш перспективних і прогресивних українських авторів. І Ю. Липа на довгий час стає одним з найчастіших гостей на шпальтах "ЛНВ". Власне, саме на сторінках "ЛНВ" (з 1933 року - перейменованого на "Вістник") з`явилися друком більшість творів Ю. Липи. На перших порах це були власні вірші "Корабель, що відпливає", "Пісня темному", "Василиск", "На тихий день", "Слово в пустині", "Байрон", та поетичні переклади поезій О. Бірбаума "Згадуєш?", "Щастя", Р.М. Рільке "Я живу колами в розставанню", "Поет", "Будда", "У цім селі останній, темний дім", "З "Вігілій", Г. де Мопассана "Дикі гуси", Ж.-М. Ередіа "Антоній і Клеопатра" тощо. Разом з тим, деякі його поезії друкуються і в інших західноукраїнських часописах, журналах і календарях-альманахах, зокрема вірші "Не кличте слова", "Був день", п`єса про часи гетьмана Івана Мазепи "Офіра". Виходить друком його перша поетична збірка "Світлість".
1924 року у Винниках неподалік Львова після кількарічної хвороби (рак шлунку після отруєння маринованим м`ясом дикого вепра) помирає батько Іван Липа. Ця подія дуже вплинула на Юрія. Віддаючи шану батькові він укладає книгу, присвячена його пам`яті, "Світильник неугасимий: Пам`яті Івана Липи".
На той час, як свідчить С. Копач, Ю. Липа вже знав кілька мов: російську, молдавську, польську, татарську (турецьку), англійську, єврейську, німецьку, вивчав французьку.
Від 1925 року в Данцигу починає діяти філія української корпорації "Чорноморе", організована з місцевих українських студентів за активного сприяння Ю. Липи, якого останні обрали собі за "патрона". Слід відзначити, що вже на той час особа Ю. Липи була широко знаною не лише в студентських колах. За свої творчий талант, політичну дальновидність і розсудливість, а також державницькі переконання він користувався неабияким авторитетом серед українських емігрантських кіл.
В Данцигу вдалося утворити видавничу базу, де місцева філія корпорації "Чорноморе" видавала однойменний збірник. На його сторінках друкуються твори Ю. Липи: вірш "Одеса", ідеологічно-програмні статті "Державницька молодь", "Влада і особистості". Останні дві висвітлювали погляди Ю. Липи на місце і цілі української молоді в боротьбі за українську державну незалежність. Вони були дуже схвально сприйняті українською громадськістю. За них авторові дякував визначний філософ-державник Вячеслав Липинський: "...бачу Вашу глибоку ідейність та щиру любов до України. Хай Бог милосердний дає Вам сили, мій дорогий юначе, зберегти на ціле життя ці найцінніші прикмети молодости".
У той час Ю. Липа розпочинає співробітництво з націоналістичними виданнями української еміграції, зокрема часописами "Державницька нація" та "Студентський вісник", що видавалися у Празі - одному з найбільших еміграційних центрів українства в Європі. Тут друкуються твори Ю. Липи "Сімнадцятий", "Бенкет", "Гість із Заходу", "Черниця", ідеологічно-світоглядні статті "Речі і форми", "На старі позиції по новому". В цей період спостерігається поява нового напряму у творчості письменника - філософсько-ідеологічні статті та політична публіцистика.
Завдяки власному авторитетові, набутому публікаціями і плідною організаційною діяльністю, Ю. Липі на кінець 1928 року вдалося стати ідейним натхненником значної частини українського молодіжного руху Польщі, який він намагався згуртувати навколо корпорації "Чорноморе" та її філій, спрямовуючи зусилля українського юнацтва на усвідомлення своєї місії у виборенні незалежності і державотворчому процесі.
До закінчення університетського курсу поезія залишається його найбільшою музою. В період між 1926 і 1929 роками публікуються його поезії: "Скажіть майстерням", "Львів", "Ялта", "Кам`янець", "Полтава", "Поєдинок", "Прагнення", "Їздець", "Важке і соромливе", "Пісня про потугу вірну і статечну", "Вербунок", "Лоїв", "Чернь", "Парада вночі", поетичні переклади поезій з іноземних літератур, зокрема твори О. Бірбаума "Унесення", "Ми йдемо з танцями", "Пісня нічная", "Співає пташка", А. де Мюссе "Венеція", Ж. Роденбаха "В провінції", Р.М. Рільке "Осінній день", Й.-Х.Ф. Гельдерліна "З "Пісні німців", П. Люїса "Дві пісні" ("Перший дав мені намисто", "Він став у вінь гущавині"), новела "Література", оповідання "Петька Клин нальотчик", "Відступ", "Німецький мандрівець про Україну", чи не перша літературознавча праця "Україна в сучасній польській літературі".
Скінчивши курс навчання в Познаньському університеті, Ю. Липа стажувався у Данцигу, де активно співробітничав із місцевою філією корпорації "Чорноморе", будучи її "патроном", та Варшаві, відбув обов`язкову медичну практику в Прложському шпиталі. Згодом він стає асистентом у Варшавському університеті та отримує стипендію на поглиблення знань у Великобританії. Деякий час Ю. Липа стажувався у Лондоні. Одного разу, на запрошення своєї знайомої письменниці-англійки лордівського походження, Ю. Липа був присутній на лекції у польській амбасаді у Лондоні. Там полковник Мєчислав Сєвєрскі говорив про міжнаціональну політику і національні меншини у Польщі. Він, зокрема, твердив, що такого питання, як українське, немає. Ю. Липа взяв слово і скорегував доповідача, розкривши фактичний стан справ щодо дискримінації поляками українців на їх етнічних землях. Багато присутніх - дипломати з Німеччини, Італії, Іспанії, Литви, з обуренням сприйняли цю інформацію і щиро вітали Ю. Липу. Тоді доповідач зауважив, що українська справа - спірна, суто партійна, "хлопська", яка буде розв`язана через колонізацію українських теренів і впровадженням чисто польської культури… А Ю. Липа, за протести проти полонізації українського населення Галичини (так званої "пацифікації"), був позбавлений польської візи, висланий з Великобританії і змушений був припинити практику.
1928 року Ю. Липа переїздить до Варшави, попервах оселяючись
Loading...

 
 

Цікаве