WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Вивчення життєпису письменника у школі (науковий реферат) - Реферат

Вивчення життєпису письменника у школі (науковий реферат) - Реферат

Тут, у містечку Стеблів, що біля Корсуня, 25 лис-топада 1838 року в родині священика народився син Іван. Його батько, Семен Степанович Левицький, був освіченою, прогресивно налаштованою людиною. На власний кошт він збудував приміщення для громадської крамниці та організував школу для селянських дітей. У цій школі пізнав ази грамоти майбутній письменник. Уже згодом в "Уривках з моїх мемуарів та згадок" він зазначав: "Спочатку сорокових років мій панотець почав вчити мене читати, писати та загадував мені вчити коротеньку "Священну історію" напам'ять".
Восьмирічного хлопчика батько одвіз до Богуслава для вступу у "підго-товчий клас" духовного училища. Обстановка в училищі не сприяла навчан-ню. Схоластика, знущання вчителів, жорстокість - такими були його будні. Вчився І. Нечуй-Левицький успішно, був здібним і старанним учнем та доб-рим товаришем, до нього не раз зверталися за допомогоюоднокласники.
У 1852 році закінчив училище, а наступного року вступив до Київської духовної семінарії. У "Життєписі Івана Левицького (Нечуя)", написаному ним самим, майбутній письменник так зазначає про той час навчання: "В се-мінарії було легше жити: там не було ні різок, ні паль, наука була інтересні-ша". Далі він згадує про "молодих вчителів літератури, які у кожному класі семінарії на власний кошт і на гроші семінаристів позаводили маленькі біблі-отеки". На цей час припадає його знайомство з художньою літературою.
Після закінчення Київської духовної семінарії викладав географію, ари-фметику, старослов'янську мову в Богуславському духовному училищі, а в 1861 році повертається до Києва навчатись у духовній академії. У двадцяти-річного юнака з'являється потяг до писання літературних творів.
Закінчивши у 1865 році академію, Левицький відмовляється від духов-ної кар'єри й іде учителювати, не залишаючи водночас думки про літератур-ну працю. Він переконаний, що освіта народу, наука і література - "...це єдине джерело, звідкіль поллється світ на Україну...". Левицький викладає словесність у Полтавській духовній семінарії, в Каліші (Польща), в Кишиневі (Бессарабія). У своєму "Життєписі" письменник розкриває ті обставини, які змушували його тривалий час приховувати свою літературну діяльність: "Почавши писати свої повісті в той час, коли була заборонена українська лі-тература, я ніколи не говорив про це: об тім навіть не знали ті товариші, що жили зі мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його смерті вже були надруковані в "Правді" перші мої повісті".
У 47 років магістр богослов'я І. С. Левицький, достроково залишивши службу і вийшовши на пенсію, переїздить до Києва, де цілком віддається лі-тературній діяльності...
Далі учням дев'ятого класу рекомендуємо самостійно опрацювати ма-теріал підручника і скласти хронологічну таблицю життя і літературної дія-льності письменника.
Вивчаючи життєвий і творчий шлях Лесі Українки у X класі, можна ви-користати документальні матеріали та ілюстрації про життєпис письменника - фотоальбом "Леся Українка" (Життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях. - К.: Рад. школа, автори-упорядники М. В. Гудь, Н. Россошинська. Вступна стаття Олеся Гончара). Фотоальбом багатий на ілюстрації, а тому вчитель використовує апарат "ЛЕТІ" для проектування ілюстрацій на екран, щоб увесь клас міг із ними ознайомитись. Тут доречно використати окремі фрагменти спогадів про Лесю Українку із книги "Спога-ди про Лесю Українку". - К.: "Радянський письменник", 1963; збірник "Ле-ся Українка. Документи і матеріали 1871-1970". - К.: "Наукова думка", 1971, художньо-дотсументальні твори: Анатоль Костенко. "Леся Українка". - К.: "Дніпро", 1985; Микола Олійник. "Дочка Прометея". - К.: "Дніпро", 1966; Касян Гранат. "Велетом покликана". - К.: "Радянський письменник", 1965; Касян Гранат. "Велет розпалює ватру". - К.: "Радянський письменник", 1967; Олександр Дейч. "Ломикамень". - М.: "Детская ли-тература", 1971 тощо.
У розпорядженні вчителя є чимало літературно-критичного і художньо ілюстрованого матеріалу до висвітлення особи Лесі Українки як непересічно-го митця художнього слова кінця XIX і початку XX ст. А тому вибираємо найбільш значущі і документально підтверджені факти та події з життя і тво-рчості Лесі Українки. Поетеса повинна постати перед десятикласниками як жива людина і натхненний митець.
А ось приклад інтригуючого фактора у розповіді вчителя про життєпис письменника.
Учитель подає цікавий матеріал із життя і творчості певного письмен-ника. Так, вивчаючи у 9 класі біографію Т. Г. Шевченка, можна розповісти про одну з маловідомих сторінок його життя перед викупом (стаття Володи-мира Сиротенка "Портрет" у газеті "Урядовий кур'єр" від 10 березня 1998 p.).
...Усе почалося 24 травня 1828 року, коли помер могутній магнат Ва-силь Енгельгардт. На його численні маєтки накинулись такі ж численні спад-коємці. Вільшанський кущ, куди входила Тарасова Кирилівка, дістається панському позашлюбному синові Павлові. Після інвентаризації всього "жи-вого і неживого" майна Тарас від дячка-маляра повернутий до маєтку під управителя Кирилівки - поляка Яна Димовського, який виявився доброю і чуйною людиною.
Спочатку управитель призначає Тараса на пекарню, а потім, коли Павла Енгельгардта призначили ад'ютантом Віденського генерал-губернатора Римського-Корсакова, хлопець виконує обов'язки козачка і домашнього художника. Пан посилає Тараса на навчання до професора малювання Віденського університету Йонаса Рустамеса (вірменина). Тут він пізнав і перше справжнє кохання: Рустамесу позувала варшавська красуня-модистка Ядвіга Гусиковська. Будучи закоханою в поезію Адама Міцкевича, вона прищепила любов до поезії п'ятнадцятирічному юнакові Тарасу, який теж почав писати перші вірші польською мовою. Усім відомий випадок, коли 6 грудня 1929 р. пан Енгельгардт поїхав на бал і швидко повернувся назад (розгніваний пан повернувся, бо на балу хтось із гостей назвав його байстрюком). У цей час Тарас при запалених свічках перемальовував портрет козака Платова. Могла статись пожежа. За це пан наказав конюхові побити батогами Тараса - "показати йому Сидорову козу". Тарас утікає до Ядвіги у Варшаву, але там спалахнуло національно-визвольне повстання, яке було придушене царським військом.
Пан Павло Васильович Енгельгардт у зв'язку з відставкою Римського-Корсакова влаштовується тепер уже в Петербурзі ад'ютантом до управителя шляхів сполучення герцога Вюртемберзького. Туди варшавські власті етапували й утікача Тараса.
У столиці пан Енгельгардт живе неподалік від Літнього саду. Тут Тараса в літню
Loading...

 
 

Цікаве