WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → „Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

„Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

творчому поступі І.Франка проявилася з великою силою у зверненні українського письменника до божевілля, у його пізнанні підсвідомого в психічній структурі особистості та вивченні питань спадковості, які порушуються, до речі, і в досліджуваному романі, а також у змалюванні патологічних типів героїв із погляду психіатрії.
Таким чином, роман Е.Т.А.Гофмана "Еліксири диявола" постає як одне із важливих джерел, які використав І.Франко у романі "Петрії і Довбущуки". Зацікавлення творчістю найяскравішого представника німецької романтичної готики виразно
стани персонажа). Так, плин часу охоплює усе життя Медарда, яке блискавично перед ним промайнуло у сновидінні; художній простір максимально ущільнений за рахунок великої кількості образів та їх швидкої зміни; рух у сновидінні безперешкодний, дія відбувається з надзвичайною швидкістю.
Безперервні і страшні метаморфози, приголомшливі поєднання непоєднуваного розбивання, розкидання цілісностей у сновидінні Медарда нагадують сюрреалістичні полотна: тіло Евфімії перетворюється в скелет, із якого виповзають змії; люди, яких знав у житті Медард, жахливо спотворені; живі голови повзають на ногах цвіркунів, що виросли з вух; ворони мають людські обличчя; перетворена на скрипку людина; Белькампо з обличчям ящірки. Аналізований сон може бути конкретним прикладом тих започаткувань, здійснених романтизмом, що пізніше перейняли сюрреалісти, творча манера яких засновувалась на деформації реальності, ірраціоналізмі та алогізмі.
У "Петріях і Довбущуках" сни виконують функцію аналізу минулих подій, пророцтва майбутніх, можуть вважатися проявами інтуїції людини, а також підпорядковані жанровизначальним домінантам готичного роману - mystery і suspense. Структурно вони постають лише як оповідь про сновидіння.
Сон Довбуша не є окремим, детально змальованим сновидінням, а лише згадкою про сни, спогадом сну, який становить фрагмент сповіді старого опришка (до речі, епізоди сповіді неодноразово фігурують у сюжеті роману Гофмана "Еліксири диявола"). Як слушно помітив І.Денисюк, життя Довбуша за Франком охоплює майже фантастичний хронотоп (йому 119 років) [2. т.2. с.27]. Кожних тридцять років йому сниться один і той самий сон: "Мені сниться, що я десь лежу на кам'яній підлозі. Не знаю, чи довго я так спав, коли нараз підо мною тріскає підлога, а з-поміж каміння добувається велетенська, чорна, як вугіль, рука, котра подає мені велике письмо. Я десь устаю, йду до світла і читаю: "Житимеш, поки твій рід не буде числити сім членів. Твоя смерть буде знаком, що надходить час роботи. До сповіді приступиш аж перед смертю. А тепер іди й покутуй!" [9. т.22. с.364] На поверхні, безперечно, пророча функція цього сну. Привертає увагу також втрата відчуття часу і простору в героя у сновидінні, гротескність, колористичний контраст, числова символіка. Якщо зважити на трикратну повторюваність цього сновидіння, то віщий сон Довбуша можна вважати містичним знаменням.
Сон Олесі Батланівни заслуговує на детальний текстуальний аналіз, оскільки автор задіяв у його моделюванні різні способи творення художнього простору. Сон починається з репродукування спогадів. Олеся пригадує давню розповідь Андрія про те, як його колись врятував загадковий старець. Викладаючи сон, вона спочатку звертається саме до Андрія, проте згодом, немов забувши про слухачів, дівчина ніби знову переживає жахливий сон, знову повертається в ониричну дійсність.
Простір у сновидінні Олесі, на відміну від сновидіння Медарда, обширний, необмежений, вільний. Дівчина здалини, ніби збоку, за усім спостерігає. З такої перспективи вона бачить ліс під Чорною горою, бурхливий гірський потік. Цей відкритий простір нагадує живописні полотна художника доби романтизму К.Д.Фрідріха. Ониричний пейзаж не поступається барвами іншим несновидним описам природи у творі. "Діючими особами" у сновидінні є Андрій, зухвалий нападник, рятівник юнака і два ведмеді.
Колористика тяжіє до експресіоністичної манери: чорне ("страшний чорний чоловік", "глибока пропасть дихнула холодом і чорною темнотою", ще й "темними рисами вирізувалась Чорна гора"), темне (темні відтінки сутінків, темні обриси Чорної гори), червоне ("криваве світло" сонця на заході, "кров, що бризкала високо догори", "немов червона блискавиця" злітає таємний старець) [9. т.22. с.392]. Але чи не забагато чорноти у сні? Франко прагне створити моторошне враження. Останній світлий штрих у сні - "вода розприслася піді мною сріблом'" - не сприймається, однак, як просвітління, бо йдеться про самогубство дівчини.
позначилося на поетиці твору українського письменника. Гофманівський "код" у романі "Петрії і Довбущуки" не слід тлумачити лише як згубний вплив на І.Франка, оскільки школа німецького романтика сприяла розвитку майстерності українського ппсьменника-романіста, зокрема в художньому осягненні психології героїв. І.Франко відштовхнувся від закладеної Гофманом літературної традиції, перейнявши, зокрема, прикметні риси поетики готичного роману, однак зумів розвинути і розкрити свої соціальні ідеї, чим випередив літературу романтизму.
2.1. Легенда про скарби Олекси Довбуша як сюжетна основа роману.
Варто зосередити увагу на значенні хронотипу дороги, його функціонування в сюжеті роману "Петрії і Довбущуки". Хронотоп дороги є визначальним для сюжетного руху в романі. "Дорога як стрижень, що організовує всю систему взаємодії хронотопів, веде свій початок від авантюрного роману і, безперечно, зберегла до тепер своє значення у просторовому … художнього твору" [… 97].
Н.Тодчук цікаво простежує особливості хронотопу дороги на прикладі іншого твору І.Франка - роману "Для домашнього огнища". Дослідження виявляє, що основне смислове навантаження хронотопу дороги в романі - це місце найважливіших переживань, місце вибору та прийняття найважливіших рішень. Також дорога є місцем зміни фізичного стану і світоглядних уявлень персонажів. Хронотоп дороги присутній здебільшого в особистих хронотопах героїв.
Варто зазначити, що окремі із вказаних функцій хронотопу дороги притаманні і розвитку сюжету роману "Петрії і Довбущуки". Дорога -символ єднання, блукань, спогадів. Образ трьох доріг є наскрізним у казках, легендах. Три дороги символізують триєдність буття: перша дорога - пізнання досвіду та мудрості пращурів, набуття власного; друга уособлення земної сили, духовного надбання, снаги і працьовитості; третя велить шанувати звичаї, батьків своїх, свій рід і народ.
Життя кожної людини уподібнене дорозі, що веде до вершини гори. Від миті народження до останнього подиху якась невидима сила веде нас на гору, поклавши на плечі долі хреста, кожному свого, кожному по своїй дорозі.
Хрест - один з найдавніших знаків. Хрест з чотирма променями і колом посередині. Він є відображенням пов'язаних із Сонцем головних географічних координат: південь, північ, схід, захід. Разом вони складають певну цілісність - всі чотири сторони. Хрест - це й символ вічного життя. Вертикаль хреста означала батьківське начало, горизонталь - материнське, а сам хрест з колом - Сонцем утворював третю силу - синівську.
Після загибелі коханої дівчини Олесі, Андрій Петрій різко змінився. Змінився його характер, його
Loading...

 
 

Цікаве