WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → „Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

„Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

романтизму (курсив автора. - Н.М.), але не того, який розбиває старі форми літературні і приносить новий зміст, а того, що свій світ бачить в таємничості чи поплутаних пригодах і екзотичній фабулі"[4. с.138]. У радянський час Гофман нерідко фігурує в літературознавчих розвідках із ярликом "реакційний" німецький письменник-романтик [6. с.49], тому, напевно, він і "не заслуговував" на глибше вивчення у зв'язку з творчістю І.Франка.
Зіставлення цих творів на генологічному рівні стало початковим етапом дослідження. Роман Е.Т.А.Гофмана "Еліксири диявола" - це "готичний" роман. Важливо наголосити, що твір німецького автора є романтичним переосмисленням того жанру "готичного роману", що виник в першій половині XVIII ст. в Англії. Те нове, що вніс Гофман у твір - це "насамперед психологічна розробка "готичних" сюжетів, що надала його новелам глибини і значності, яких ми не знайдемо у його сучасників" [10. с.126]. Щодо жанрового окреслення твору Франка "Петрії і Довбущуки", то існують різні термінологічні дефініції. Як вже згадувалося, авторське визначення жанру твору - повість. У літературознавстві обгрунтоване інше визначення - роман, і немає підстав не погодитися з такою думкою. Т.Пастух вважає цей твір "авантурно-пригодницьким романом, ускладненим фантастичними фольклорно-легендарними елементами, підкладку якого становлять ідея соціального і національного визволення українського народу" [8. с.25]. Крім того, дослідник наводить інші жанрові визначення: "сенсаційна повість" (О.Огоновський), "фантастична повість" (М.Лозинський), "соціатьно-фантастична повість" (М.Левченко). [8. с.25], "роман химерний, з рисами пригодницького і так званого злодійського роману" (І.Денисюк) [2, т.2, с.29]. Зазначу, що в останньому виданні творів І.Денисюк детально розглядає цей твір і обґрунтовує його художні здобутки якраз в жанрі готичного роману: "то був роман готичний par ехcellence" [3. т.2. с.191]. Отож готичний роман як жанровий різновид властиво і буде для цих творів спільним знаменником, причому ще раз варто заакцентувати на тому, що твір Гофмана - це переосмислена в романтичному дусі готика. Таким чином, І.Франко на прикладі Гофмана мав перед собою саме такий взірець - "романтичну готику".
На ідейному рівні порівняльного дослідження спостерігаються якраз розбіжності. Якщо центральною ідеєю Е.Т.А.Гофмана є проблема фатуму, його вирішальної ролі в житті людини, то у Франка на першому плані проглядаються вже соціально забарвлені думки: "Автор підводить читача до думки, що найбільшим скарбом є духовні сили, спрямовані на народне добро, працю задля України" [2. т.2. с.28]. Це і є основною ідеєю твору. Таким чином, розходження ідей можна спроектувати на художньо-стилістичні домінанти творчості авторів. Е.Т.А.Гофман - романтик. І.Франко, починаючи вже з першого роману, не може обійтися без уваги до проявів громадського життя людини, її суспільної діяльності, а отже, рамки романтизму для нього відразу виявилися затісними. Адже романтизм зорієнтований на царство духу, царство абсолюту, а світ матеріального, соціальна сфера життя людини в його естетико-філософській парадигмі заперечується і засуджується.
Це свідчить і про інше. Звернення до Гофмана не означало для Франка Прикметно, що у Гофмана. на відміну від енських романтиків, співіснують обидва світи: ідеальний ("царство духу") і соціальний (буденність). Зовнішній світ подається або сатирично (як у романі "Життєва філософія кота Мура"), або як "демонічна" сфера, позначена впливом фатальних сил, що долають людину. Безперечно, молодому І.Франкові ближчий другий гофманівський тип зображення дійсності.
Відкритий природний простір для Олесі постає як простір загрози і незахищеності. Зовнішній простір вже є засобом відбиття внутрішнього стану героїні, її простору переживання. Темний ліс у надвечір'ї, бурхлива гірська ріка, споглядання жахливих злочинів, страшні звірі, що кидаються на дівчину - все це творить і пригнічений стан героїні. Вона кілька разів свідчить, що не могла рухатися ("я стояла мов окаменіла"), не могла здобутися на адекватні емоції ("я не могла ані кричати, ані плакати, ані з місця рушитися"). Такі свідчення правдиво відбивають природу справжнього сновидіння. Сновидиця фіксує і відчуття холоду ("серце в груді стялося ледом, холод смертельній проник усе тіло"), що посилюється завдяки окремим художнім деталям, роль яких у тексті до певної міри є сугестивною: камінь, скала, скальні відлами, кам'яні зубці (зломи, іглиця, відлом) - скільки "холодних" слів і словосполученнях наведено у такому невеликому сновидінні!
Таким чином, це сон-пересторога, пророчий сон (віщує майбутню загибель дівчини). І.Франко мав на меті цим сновидінням передати і тривожний стан Олесі, її переживання за Андрія. Відстежені особливості вказують на те, що він хотів і налякати сновидінням. Сновидіння Медарда з роману Гофмана, на мою думку, складніше й оригінальніше за вищезгаданий сон Олесі. Однак треба віддати належне й молодому Франкові, який задіяв, як було продемонстровано в аналізі, чимало способів для створення моторошної тонації сновидіння.
Отож коли говорити про подібність на сюжетному рівні, то слід виходити не так із подібності сюжетних ситуацій, як із тотожності літературних прийомів, які дають Гофману і Франкові змогу відтворити ту атмосферу жаху та страху, яка мала стати провідною естетичною прикметою "готичного роману".
На імагологічному рівні порівняльного дослідження цих творів варто виокремити один із найбільш знакових типів у персонажній системі готичного роману. Це патологічний тип персонажа, тип людини зі зруйнованою психікою. Пафос роману Гофмана полягає у проникливому змалюванні душевних пережиттів Медарда. Найнеймовірніші події і явища, до яких причетний Медард, бліднуть перед несамовитістю його емоційних переживань і лавиною почуттів. Письменник описує "роздвоєння" свідомості героя під впливом зовнішніх обставин і внутрішніх суперечностей. "Клініку божевілля" Гофман фіксує напрочуд точно. Він випередив чимало сучасних відкриттів у психіатрії, подавши вже у цьому романі різні види божевілля і з науковою точністю описавши їхній перебіг. Є божевільні й у романі "Петрії і Довбущуки" І.Франка. Т.Пастух, зараховуючи до цього типу Демка Довбущука і його дружину,слушно зауважує: "Помітно, що портрети представників патологічного типу у романі І.Франка мають дещо загальний, позбавлений реальних рис характер. Але досить реалістично відобразив автор внутрішній світ психічно-хворих, їхні думки, бажання, емоції". Варто нагадати, що І.Франко високо поціновував хист Гофмана як знавця внутрішнього світу людини. У незакінченій статті "Поезія XIX віку і її головні представники" він пише про Гофмана так: "Фантастичність в його творах ("Чортівський еліксир" - (1815), "Нічні оповідання" - (1817), "Серапіонові брати" - (1819-1821), "Малий Цахес" - (1819), "Кіт Мурр" - (1820-1822), "Майстер Фльо" - (1822) доходить до повного роздвоєння особистості, до безумства, та рівночасно поодинокі сцени і фігури обрисовані з великим майстерством, майже реалістично, а глибина психологічної обсервації граничить з ясновидінням" [9. т.31. 506]. Гадаю, що літературна школа Гофмана у
Loading...

 
 

Цікаве