WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → „Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

„Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

хати-катівні, посередині якої колода для тортур. Саме у цьому осередку жорстокості терпить неймовірні муки скатований і підвішений до стелі Андрій Петрій. У пожежі хати згоріла одна жінка. У підземній норі, що сполучає печеру з захованим у ній скарбами з пивницею під хатою Петрія, замордовують Довбущуки-лотри старого Петрія, охоронця скарбів. Одна з печер вжахнула шукача скарбів - пройдисвіта Невеличкого - кістяками жінки (Довбушевої дружини) та її дитини. Єврейські корчми на краю села чи в лісі - теж таємничі. Зловісно-криваві заходи сонця, нічна темрява підсилюють настрій тривоги.
Домінуючою жанровизначальною рисою готичного роману, як визнають усі його дослідники, є жах як кульмінація емоцій персонажів твору. Слова "дикий", "страшний" (вони мають тут синонімічне значення) у Франковому романі так часто повторюються, що стають постійними епітетами. Страшний, дикий вигляд Олекси Довбущука при першій його зустрічі з Олексою Петрієм, жаский у божевільної потвори, яка з розкаряченою гіллякою накидається на свою жертву зненацька й убиває її. Наймолодші звироднілі Довбошуки - Сень і Лень - ґвалтують наречену Андрія, і вона кидається у вир ріки... Таких моторошних епізодів у романі безліч.
Зазвичай у ґотичних романах поява духів викликає жах. В арсеналі Франкової ґотичної поетики їх майже немає. Тайни, які так заінтриговують і героїв твору, і читача, згодом вияснюються матеріалістично. Коли у таємничому рукописі ченці прочитали про зустріч з якоюсь невідомою силою і коли вона появилася опівночі у вигляді дідуся, то вжахнулися, прийняли його за привида. Але це був 119-річний Довбуш, який прибув із підземель монастиря сповідатися. На грані містики видається трикратне врятування Андрія від смерті. Однак щось потойбічне керує вчинками Довбуша. Раціоналістично так і не пояснена поява йому у сні чорної руки (типологічна аналогія - рука в залізній рукавиці у "Замку Отранто"), яка тримає письмовий наказ з'явитися у бібліотеці гошівського монастиря у точно визначений час. Цю єдину містичну деталь автор залишив для збільшення сюжетної напруги.
Муsterу і suspense у "Петріях і Довбошуках" взаємопов'язані. Біографічні таємниці Довбуша та Ісаака Бляйберга, особливо того останнього, поступове пізнання їх становлять окремі сюжетні лінії у заплутангому композиційному плетиві. Єврей Бляйберґ, проводир "чесних жидів", відтак вихрест, виявився сином Довбуша і графині. Після смерті матері він виховувався у родині єврея-корчмаря (аналогія - вияснення генеалогії Теодора в "замку Отранто"). Характерно, що сюжетні лінії часто перериваються у пуантних моментах нарації, а потім несподівано зв'язуються - за законами mуsterу і suspense. Читач довго не розуміє, чому стільки уваги у романі присвячено, здавалось би, паралельній сюжетній лінії, нічим не поєднаній з магістральною, авантюрному сюжетові про конокрадів, а лише згодом збагне, що "зв'язковим" тут стане Ісаак Бляйберґ як Довбушів син.
Герой такого роману втрачає психічну рівновагу. А хіба ж не втратив рівновагу духу й знову осягнув її Андрій - головний герой "Петріїв і довбущуків"?
Згідно з моделлю ґотичного роману, творці зла у Франковому роиані покарані: хто засмажився на пожарищі корчми, хто загинув у гірській прірві, а хто покаявся. А скарб? Він зник. Адже був причиною розбрату двох родів. Сам Бог не хотів розбрату людей, родів, націй. Якщо ідея ілюзорності скарбу у ґотиці Квітки-Основ'яненка, Костомарова проектується на викриття захланності легкобитів, ледарів, на їх приватні справи, то в Івана Франка - на справи суспільні.
Дебют Івана Франка у ґотичному романі був разом з тим дебютом його новаторства.
Творчість Е.Т.А.Гофмана як чільного представника німецької літератури доби романтизму мала великий вплив на розвиток світової літератури, зокрема й української. Літературознавче зацікавлення викликає відлуння художніх традицій Гофмана у творах молодого І.Франка, письменника, що захоплювався цим німецьким романтиком та добре знав німецьку літературу взагалі
Твір І.Франка "Петрії і Довбущуки" написаний і опублікований впродовж 1875-1876 рр. під псевдонімом Дженджалик. Це його перший роман. Твір мав дві редакції. Перша редакція створена в 1875-1876 рр., друга - у 1909-1912 рр. У другій редакції автор скоротив твір і вніс чимало змін, зокрема здійснив численні мовностилістичні правки.
Вказівки на те, що творчість Е.Т.А.Гофмана позначилася на художньому задумі "Петріїв і Довбущуків", дає сам І.Франко. У передмові до твору він пише: "Щодо повісті "Петрії і Довбущуки", то в ній найдуться ремінісценції моєї гімназіальної лектури, особливо Е.Т.А. Гофмана." [9. т.22, с.328]. У післямові автор знову вдається до коментарів про джерела впливів у генезі свого твору: "Дещо ... додалося в мене під впливом гімназіальної лектури, особливо таких письменників, як Шекспір, Шіллер, а ще ближче, спеціально для сеї повісті, німецьких повістей Е.Т.А.Гофмана "Кater Mur" і "Еlixire des Тeufels" та французької повісті Е.Сю "Вічний жид", яку читав у німецькому перекладі" [9.т.22. 486].
Для порівняльного аналізу обрано другу редакцію твору.
І.Денисюк застерігає дослідників творчості І.Франка "не йти сліпо за авторськими визнаннями у передмовах і післямовах до окремих видань", оскільки інколи письменник дещо приховував, а то й зводив читача на манівці. Франкознавець згадує про ще не уведені в літературознавчий обіг польські публікації про Довбуша. що вийшли до написання першої редакції твору, і які міг знати І.Франко [2. т.2. с.25]. Однак у випадку із романом "Петрії і Довбущуки" не можна нехтувати вказівками автора щодо Гофмана." Думка про дослідницьку недалекоглядність слушна й у зв'язку з Франковими "ремінісценціями гімназіальної лектури, особливо Гофмана". Акценти дослідників падають зазвичай на роман "Життєва філософія кота Мура" (1819-1821), твір добре знаний і популярний у нас завдяки чудовому перекладу Є.Поповича. А між тим, при ретельнішому аналізі можна помітити, що вагоміші імпульси для розгортання творчого задуму І.Франка, міг дати все-таки його перший роман - "Еліксири диявола" (1814-1815). Про сильні враження від читання творів Е.Т.А.Гофмана. які позначилися на романі "Петрії і Довбущуки", І.Франко говорить не лише в передмові і післямові. Так, він згадує про це у своєму життєписі, який подає у листі до М.Драгоманова [9. т.49. с.244]. Вплив Гофмана помітний і на інших творах 1.Франка, про що свідчить сам письменник. В іншому листі доМ.Драгоманова він стверджує, що саме Гофман (а не Л.Толстой, як вважав М.Драгоманов) підштовхнув його до писання казок (йшлося про казку "Без праці") [9. т.49. с.328].
Літературознавці, які досліджували цей твір, обов'язково згадують про гофманівський "код" у ньому, однак ще ніхто не зупинявся на зіставленні твору І.Франка з творами Е.Т.А.Гофмана. Загалом дослідники, згадуючи про вплив Гофмана на І.Франка, оцінюють його як негативний, оскільки і сам твір "Петрії і Довбущуки" був різко й дошкульно розкритикований як художньо недовершений. Так, на думку С.Єфремова, ця "наївно-романтична й до нудоти солоденька повість стоїть поза всякою критикою"[5. с.36]. В оцінці М.Євшана. твір "Петрії і Довбушуки" "являється висловом Франкового
Loading...

 
 

Цікаве