WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → „Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

„Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

роман письменника "Петрії й Довбущуки" та ряд творів пізнішого періоду, серед яких виділяються драма "Кам'яна душа" й оповідання "Гуцульський король".
Фольклорні твори допомагали у відтворенні історії опришківського руху в різнобічних його проявах, побутових деталях, заповнювали прогалини там, де відсутні історичні документи. Коли сім'я опришка не сходить з уст співців і оповідачів, стає загальновідомим, починає діяти художня тенденція до створення повної його біографії. Де народився? Звідки має силу? Які славні вчинки зробив? Чому загинув? Куди подів свої скарби? У такій біографії багато суперечливого.
Фольклорний образ Олекси Довбуша став мірилом справжнього опришка. Уснопоетична традиція змальовує опришків надприродно сильними.
Докладно розповідається в народних оповіданнях, що робив Довбуш із забраними в панів грошима.
Дуже поширеними є твердження про те, як Довбуш одержав силу і що його нічого не чіплялося. Збереглося багато пісень, оповідань, переказів і ленд про загибель ватажка.
Популярна пісня про смерть Довбуша "Ой, попід гай зелененький" співається по всій Україні.
І сьогодні гуцули пишаються відомим каменем Довбуша біля Яремче. З цікавістю розглядаються печери Довбуша біля Болехова.
Так основою для роману "Петрії і Довбущуки", написаного в перші роки навчання в університеті, послужила народна творчість. Тут зроблено спробу показати боротьбу західноукраїнського селянства. Франко проводить думку у роман, нібито "Довбуш не загинув, а живе і бореться в нових умовах з соціальною несправедливістю".
"Щодо роману "Петрії й Довбущуки", - говорив Франко, - то в ньому найдуться ремінісценції (відгомін іншого літературного твору): фантастична оповідь Гофмана, оповідання покійного Лімбаха про селянина Петрія (правильно - Патрія), який збагатився найденим скарбом, і нарешті деяких народних оповідань про пригоди різних розбійників, а спеціально Олекси Довбуша".
В основному ж Довбуш у романі став не дійовим персонажем, а лише поетичним втіленням провідної ідеї цього відомого твору. Образ Довбуша має завдання звеличити авторитетність цієї ідеї, підсилити її соціальне звучання на прикладі славних попередників, які боролися за її здійснення, довести необхідність і можливість боротьби в сучасну йому епоху.
Так, ввівши в роман нащадків великого опришка і його побратимів, Франко перекинув листок від минулого до його сучасного, пов'язавши революційні традиції опришківства XVII-XVIIIст. з піднесенням економічного і соціального руху трудящих Галичини у ХІХ ст.
Свій Роман Франко вважав, "плодом замало зрілим", "документом молодячого романтизму" і навіть не мав наміру включати його у зібрання творів.
Художні якості твору не дуже значні, проте коли говорити про розв'язання теми опришківства, він має позитивне значення, оскільки письменник всюди підкреслює соціальну суть опришківського руху і тісно пов'язує опришківство із соціальними питаннями сучасності.
Як влучно відзначив М. Коцюбинський, ця лінія набула розвитку і нової сили в подальшій творчості Каменяра, тому в романі "Петрії й Довбущуки" - повно всякого страхіття, розбійників, заклятих скарбів, привидів, душогубства і оживаючих мерців.
Але не зважаючи на те, що цим романом Франко віддав данину тодішній літературній школі, ми бачимо в ньому вже й соціальні мотиви, що незабаром розвився так пишно у других творах Франка.
У романі "Петрії й Довбущуки" (Довбущуки - нащадки Олекси Довбуша (1700-1745р.р.), ватажка селянського руху 30-40-х р.р. XVIIІ ст. на Західній Україні) смерть легендарного ватажка опришків перенесено на 1885р. Автор прагне якомога ширше і глибше показати, як гуцул сприймає ліс, поле, повітря, словом усю природу, як він осмислює ті чи інші природні явища, пов'язує з ними свої вірування і забобони. У казково яскравих картинах письменник талановито змальовує все те, що гуцулові добре знайоме, про що він не раз чув і що запам'ятав ще з дитинства.
Характерною особливістю роману передусім є те, що фантастичне тісно переплітається з реальним, утворюючи своєрідне колоритне мереживо реальності і романтичної гуцульської фантастики.
Опис скелі в Розгірчі зовсім фантастичний, але, пишучи його Франко "мав у своїх споминах кількаразовий побут в Уричу, де сам вилазив на обидві великі скелі, що мають на собі сліди великої людської праці з передісторичних та дуже давніх історичних часів…"
Опришківство в очах прикарпатських селян було гідним наслідування і лише той гуцул користувався повагою і пошаною, хто був мужнім, витривалим, вмів по-опришківському володіти зброєю, особливо топірцем, і почував хоч трохи в опришках не боявся смерті.
Отже, автор був добре обізнаний з природою Карпат, побутом гуцулів, що сприяло написанню фольклорно-етнографічного роману.
1.2. Прикмети авантюрно-пригодницького роману в поетиці твору.
Для жанрового і композиційного аналізу "Петріїв і Довбущуків" доцільно розглядати першу його редакцію (1875 - 1876р.). Адже у другій… через недогляд були викинуті або скорочені сюжетні лінії, а залишені їх "обрубки" порушують гармонійність композиції.
Перша редакція ширше охоплює життєвий матеріал, її композиція - це певна цілісність, що має ідейну завершеність.
Дослідники неодноразово вказували на ремінісценції гімназіальної лектури І.Франка у його першому романі. Автор "Петріїв і Довбущуків" сам указав на дванадцять письменників, читання яких тим чи іншим чином позначилося на його юнацькому творі. Так захоплення романами Е.-Т.А.Гоф-мана "Пригоди кота Мура" і Етена Сю "Вічний жид" відбилося на особливостях композиції аналізованого твору.
С.Щурат зазначає, що композиція "Петріїв і Довбущуків" "характеризується заплутаністю, своєрідною "екзотичністю" сюжету та фабули, фантастикою і таємничістю, що інколи переходять у містицизм, персонажами з ірреальними властивостями духа і фізичної сили, замилуванням описами диких гірських краєвидів, закопаних скарбів, підземних ходів".
Сюжетних ліній у романі "Петрії і Довбущуки" можна виділити чотири, причому це головні сюжетні лінії. Перша серед них (магістральна) репрезентує боротьбу родів Довбущуків і Петріїв за славетний скарб Олекси Довбуша. Друга сюжетна лінія (напівфантастична, напівреальна) містить у собі дії самого Олекси Довбуша. Третя (з сильною пружиною метаморфози) - лінія діянь Ісаака Бляйберга-Довбущука. Четверта (драматично-авантюрна) складається з пригод злодіїв.
Відштовхуючись від хитросплетіння подій і пригод, химерності сюжету, розгалуження, численні вузли якого охоплюють різноманітні сфери життя і багатство проблем, безлічі замішаних в інтригу персонажів, І.Денисюк виводить жанрове означення твору "Петрії і Довбущуки": "…роман химерний, з рисами пригодницького і так званого злодійського роману."
У магістральній сюжетнійлінії (боротьба родів Петріїв і Довбущуків) зав'язка передує експозиції. Це досить часте явище у сюжетах романів І.Франка. Автор спочатку показує перше зіткнення ворогуючих сторін, тим самим відразу вводить читача в епіцентр подій. А вже з часом виринає експозиція, яку захоплений подіями читач швидко "ковтає".
Магістральна сюжетна лінія аналізованого твору має "циклічний" характер.
Loading...

 
 

Цікаве