WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → „Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота

„Петрії й Довбущуки” І. Франка – фольклорно-етнографічний роман - Дипломна робота


Дипломна робота
на тему:
"Петрії й Довбущуки" І. Франка - фольклорно-етнографічний роман
Зміст
Вступ
І. Специфіка жанрової природи роману Івана Франка "Петрії і Довбущуки"
1.1. "Петрії і Довбущуки" як фольклорно-етнографічний роман.
1.2. Прикмети авантюрно-пригодницького роману в жанровій ґенезі твору.
1.3. "Петрії і Довбущуки": готичний роман в історії української літератури.
ІІ. Художні засади композиційної організації роману Івана Франка "Петрії і Довбущуки".
2.1. Легенда про скарби Олекси Довбуша як сюжетна основа роману.
2.2. Особливості художнього моделювання образів персонажів у творі.
2.3. Художнє втілення гуцульського світу у романі "Петрії і Довбущуки"
Висновки.
Список використаної літератури.
1.1. Тема: "Петрії й Довбущуки" І. Франка - фольклорно- етнографічний роман.
Роман "Петрії й Довбущуки" вперше надруковано в журналі "Друг" 1875р. (під псевдонімом Джедталик). "Друг" - літературно-науковий журнал-двотижневик. Виходив у Львові в 1874-1877р. спочатку мав "москвофільський" напрям. З приходом у його редакцію І.Франка та М.Павличка (1876р.) "Друг" став органом демократичної молоді.
Твір мав дві редакції. Перша редакція написана в 1875-1876р. і тоді ж надрукована в журналі. У цій редакції роман складається з трьох частин і має 41 розділ.
Окремим виданням перша редакція твору вийшла у 1932р. у харківському видавництві "Рух" під назвою: Іван Франко. Петрії й Довбущуки. Роман. Друге видання першої редакції.
У 1909-1912рр. І.Франко створив нову редакцію, яка значно відрізняється від попередньої. Він скоротив твір (у новій редакції він має дві частини), значно змінив фабулу, дав інше трактування окремим подіям і персонажам, вніс численні мовностилістичні поправки.
Порівнюючи два варіанти твору, стає зрозуміло, що в першому події розвиваються більш драматично, сприймаються більш емоційно. Тут багато страждань, переживань, жорстокості для досягнення своєї мети. Читач проходить разом з героями роману їхніми важкими життєвими дорогами. Йому стають зрозумілими їхні вчинки, душевні поневіряння, запізнілі прозріння, каяття.
Різниться твір тим, що в другому варіанті стара Горпина передбачаючи те недобре, що затіяли Ленько з Сеньком, допомагає Олесі (коханій дівчині Андрія Петрія). Вона переодягається, накидає велику червону хустку на голову і йде назустріч з хлопцями. Ті, не запідозривши нічого, накидаються на жінку, закривають їй рота і тягнуть у ліс. Тут і розкривається обман. Так Горпина врятувала Олесю від біди. А в першому варіанті твору Олеся, повіривши обману, гине.
Дальше в другому - старий Петрій дозволив Довбущуку жити в своїй хаті, коли той повернувся з тюрми, тоді як в першому - Петрій не повірив йому, не повірив що Довбуш прийшов з примиренням.
У другому варіанті - під час вінчання Андрія з панною Кралівською, Сенько Довбущук навмання стріляє у весільних гостей, куля попадає в матір Кралівської, хоч була розрахована на старого Петрія. Цього епізоду в першій редакції немає.
З другого варіанту нам стає відомо, що рабин, дізнавшись про походження Ісаака Бляйберга, покарав його: з нього познущались, обкидали його болотом, посадили на підводу і повезли невідомо куди. А в першому варіанті - Ісаак залишається живий, взнає, що він син Олекси Довбуша і приймає хрещення.
Різняться ще дві редакції твору тим, що в другій - Ленько Довбущук таки вирішив ще пошукати Довбушеві скарби. Дізнавшись, що його батько проживає в домі Петрія, провідав батька і тим самим добре роздивився обійстя Петрія. Вночі Петрія вбив.
І закінчується другий варіант роздумами про смерть: хто вбив старого Петрія - про це не було сумніву (Ленько Довбущук. Його батько Олекса Довбущук, дізнавшись про це, важко захворів. І хоч його ніхто не виганяв з Петрієвої хати, йому не хотілось їсти, ні жити, і за кілька тижнів він помер. Згодом прийшло повідомлення з Львівської тюрми, що помер Демко Довбущук.
Перша редакція на закінченні несе інформацію про зустріч Андрієвих товаришів у Львові, і саму зустріч Андрія з дружиною Дозею, яка колись покинула його.
1913 року друга редакція твору вийшла окремою книжкою коштом "Бібліотеки для молоді" у Чернівцях. Сам автор писав, що це була перша його робота, написана в студентські роки і надрукована в мало розповсюдженому часописі, мало виробленою мовою та менш виробленим етимологічним правописом. Тоді вона не привернула до себе нічиєї уваги. Знаючи недоліки твору, Франко і не думав передруковувати його. Але професор Василь Сімович з Чернівців попросив у нього дозволу передрукувати роман у видаваній ним "Бібліотеці для молоді". Тоді Франко взявся виправити текст "Поперед усього треба було робити багато скорочень, викидати багато зайвих описів, ситуацій, покликів до читача, ліричних уступів. Вийшло з сього, що деякі розділи треба було переробити зовсім наново, інші пропускати, всю композицію значно упростити і нарешті відкинути цілу "Третю часть", яка являється рядом сцен, без яких може обійтися твір, доведений до кінця другої часті. Уся дія покладена в 50-і роки минулого віку, але проте деякі епізоди відбуваються у ХVІІІ ст. (перші розділи), і се було повістю в тодішнім галицько-руськім письменстві. Тут порушено і змальовано живими сценами такі суспільні явища, як ворожнечу між двома родинами, опришківство ХVІІІ ст. і розбійництво половини ХІХ ст., монастирське життя, конокрадство, втечу в'язня…"
Події відбуваються в середині ХІХ ст. Проте в окремих розділах, автор поринає у часи, коли діяв безстрашний народний герой. Перед читачем постає відважний Олекса. Він відчуває "сильну ненависть до кривдників руського народу", не боїться шляхетських військ, впевнений у своїй перемозі і до кінця веде рішучу боротьбу з тим, хто гнобить народ. Довбуш змальований у двох планах - реалістичному і романтичному, і зображується людиною чесною, революційна діяльність якої є виразом соціальної боротьби пригноблених. Проте в ролі активного месника за народні кривди він виступає лише в тих частинах твору, дія яких відбувалась в середині ХVІІІст.
І. Франко часто говорить про Довбуша, "колись капітана опришків, якого, за словами самого Олекси "біль і ненависть направили" на шлях опришківства".
Письменник прагнув показати опришківський рух таким, яким він був насправді, в повній відповідності до історичної правди, без жодних фантастичних прикрас.
Рух опришків привертав найпильнішу увагу Івана Франка. Він розцінював опришківство, як єдино можливу на ті часи форму соціальної боротьби населення Західної України, ґрунтовно вивчав селянські рухи в Галичині. Зрозуміло, він не міг оминути опришківство і центральної його фігури - Олекси Довбуша. Письменник звертався до багатющих джерел народної творчості і дійшов висновку, що пісня стоїть далеко ближче до фактичної основи, ніж твори деяких істориків та етнографів того часу. Глибоке вивчення народних пісень і переказів про опришків переконалайого в історичній достовірності опришківського фольклору, тому опришківська тематика посідала чільне місце в публіцистичній і особливо художній творчості Франка.
Їй і був присвячений перший
Loading...

 
 

Цікаве