WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Історична проза Юрія Мушкетика - Реферат

Історична проза Юрія Мушкетика - Реферат

романі "Полин чорний, мак гіркий" (Радянський письменник, 1988), замінити читачеві й істориків, хоч і був вельми далекий од наміру писати белетризовану "історичну розвідку: попутно з різними сюжетними лініями треба було пояснити читачевічи не всю тогочасну соціальну "топографію", без якої той дуже мало збагнув би в перипетіях духовної історії Сірка, і логіка тих чи тих його вчинків могла б видатися читачеві логікою інопланетянина.
Багато зусиль докладає автор, щоб відтворити в "Ясі" органічний плин народного життя: від мирних буднів запорозького сіроми й аж до господарських клопотів на глухих хуторах. У цьому романі постає народ зі своєю історичною долею, з великим і малим у ньому, з подвигом і ницістю, з чорними трагедіями і комічністю "жанрових" сцен. І Ю. Мушкетик, і Р. Іваничук, і Г. Колісник часто виступають у ролях істориків-реставраторів, для яких дорогоцінна кожна подробиця, важливий кожен виразний штрих з картини минулого, але головне - вони прагнуть осмислити весь той світ, який відкривається їхнім допитливим поглядам, знайти в ньому минуле і вічне, загальне в конкретному й конкретне в загальному.
"Яса" - це - добротне, традиційне, сказати б, вальтерскоттівське повістування з усіма неодмінними його елементами. Несподівані сюжетні ходи динамізують авторську розповідь, яка подекуди досить відчутно "пригальмовує", допомагають показати читачеві життя різних соціальних верств, виводять художні рамки роману далеко за межі Запорозької Січі.
Прикметно, що Мушкетик якнайменше показує нам цього досвідченого воєнного стратега і тактика в ділі, лише побіжно прохоплюється щодо його блискуче виграних баталій. Автора цікавить зовсім інший Сірко - демократично мислячий муж, що піднявся на вершину влади на Січі з найнижчих низів. Щоправда, влада та доволі примарна й тимчасова, бо будь-якого кошового, незважаючи на весь його авторитет чи воєнні заслуги, можуть якогось дня оголосити вже не кошовим. Вольниця- це вольниця. І саме на цій демократичності стосунків на Січі акцентує увагу читача Мушкетик. Тому ще загадковішим постає феномен Івана Сірка з його безмежним авторитетом, з беззастережною вірою козацтва в нього і звичайною людською довірою.
Як відомо, в кожному талановитому історичному творі завжди присутні дві епохи: та, яку безпосередньо зображено, і та, в яку твір написано. Бо ж тільки в ілюстративно недолугому творі, де нібито об'єктивовано безсторонньо реставрується далекий час, епоха літературного народження книги не присутня навіть у своєму ембріональному стані, але так само не присутня там і епоха зображувана, бо нею не можуть стати достеменні, але розрізнені між собою, не об'єднані серйозною, безперечно винесеною з авторової сучасності, концепцією факти. То вже не історія, а щось схоже на антикварний магазин. Є всі поважні атрибути минулих часів, але для того, щоб побачити за ними далеку епоху, треба дуже й дуже напружувати уяву. Мушкетик показує нам історію, збагачену саме сучасним розумінням, а головне - ставить оті карби історії на долях своїх героїв.
"Яса", якщо скористатись тут висловлюванням відомого болгарського літературознавця Бояна Нічева,- це цілий романний комплекс, роман-трест, де органічно уживаються соціально-побутовий роман, роман-мозаїка, роман-літопис. Розкидано в часі й просторі його події і героїв, часто змінює письменник: "стильовий ключ", охоче вдається до вставних новел, навіть подекуди повістей, часто послуговується ретроспекцією.
"Яca" - роман водночас і драматично-філософський; і поетично-ліричний. Друге, поетичність і ліризм народжується з того майстерно відтвореного світу природи, який так бентежно, відчутно і навально виповнює сторінки твору. А ще тонко одухотворює весь контекст історія щемливо-юного, чистого і трагічного кохання Лавріна й Киліяни. Та й інші долі, інші постаті, зокрема Кайдана, Філона, Ждана, додають свій психологічно-емоційний нюанс у загальний колорит оповіді, увиразнюють наше уявлення про людину тієї далекої і близької доби.
Критика неодноразово докоряла Ю. Мушкетику з приводу неоднорідності, навіть певної неохайності його авторського письма. Треба визнати, що підстави для таких зауважень подекуди справді були: мовби якийсь поспіх, недбалість позначають оповідь, скажімо, в "Жовтому цвіті кульбаби", в "Сльозі Офелії". Тому особливо приємно відзначити без-доганність мовностилістичної тканини роману "Яса". Майже шістсот сторінок тексту - і скрізь виразність, природність, жива енергія авторського слова, впевнена, розкута майстерність почерку. На моє переконання, "Яса" так само вивершує художні здобутки Ю. Мушкетика в царині історичної теми, як "Біла тінь" залишається поки що неперевершеною серед творів письменника, присвячених сучасній, проблематиці.
Проте детальніше будемо вести мову про художні достоїнства роману "Яса" в наступному розділі.
Нехай той суспільний процес безкомпромісного заперечення антилюдяних і антинародних породжень компартійно-адміністративної системи інтенсивно розгорнеться дещо згодом - у другій половині 80-х років. Але вже й на час написання роману "Рубіж" Ю. Мушкетику вдалося підмітити й викрити деякі з сутнісних (головним чином антилюдяних, антиморальних) пороків її на рівні колгоспно-районної ланки.
Та сильніше пафос критики тоталітарної системи звучить у повісті "Літній лебідь на зимовому березі". Взагалі цей твір дещо несподіваний для Мушкетика. Повість побудована на маловідомому авторові табірно-колимському матеріалі. Та, певне, він і в гадці не мав творчо змагатися (в колористиці, влучності деталей, реалістичній соковитості описів) з тими, кому довелось пережити страхіття Гулагу. Він поставив собі на меті інше: дати синтез, узагальнене викриття кореневого зла імперсько-тоталітарного режиму - його ворожості всьому людяному, талановитому, національно-своєрідному.
Насамкінець зазначимо, що винесене взаголовок роману старовинне українське слово "яса" має не лише свій аромат, а й кілька смислово-образних відтінків, 11-томний "Словник української мови" подає їх аж шість: "сигнал, знак; чутка, поголос; гучні звуки, гуркіт, грім; вітання гарматними залпами, салют; данина; світло, сяйво". Така багатозначність, різновідтінковість назви твору відповідає його історично вагомому змісту і його складнопереплетеній сюжетно-композиційній структурі. А такими вони склалися по-своєму закономірно: бо мали передати, донести в собі неабияку складність, багатоликість і надзвичайну суперечливість одного з найдраматичніших періодів історії України, який недарма названий видатни-ми нашими істориками Великою Руїною.
Використана література
1. Мушкетик Юрій У пастці.- К.: Укр. письменник, 2004.-
2. Мушкетик Юрій Позиція.- К.: Дніпро, 1982.- 325с.
3. Мушкетик Юрий Семен Палий.- М.: Молодая гвардия, 1955.- 272с.
4. Мушкетик Юрій Михайлович Біла тінь.- К.: Радянський письменник, 1976.- 248 с.
Loading...

 
 

Цікаве