WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Михайло Стельмах - Реферат

Михайло Стельмах - Реферат

збірки поезій "Добрий ранок". Та радість невдовзі потьмарилася страшним всенародним горем - війна!... Рядовим воїном-гармашем пішов Михайло Стельмах на фронт у перші ж дні війни. Бої. Тяжкі, страхітливі, незнані досі... На межі російської і білоруської землі - між Великими Луками і Невелем - гармаша Стельмаха було контужено і поранено. Госпіталь. Лікування. Тяжке поранення надовго прикувало поета до ліжка. Але й тут він не випускав із рук пера. Переборюючи біль рани, чуючи стогін і бачачи муки друзів-фронтовиків, що лежали поруч на ліжках, пошматовані лютими боями, поет пише вірші, нариси, оповідання - мовою художніх образів передає недавно пережиті жахи війни, героїзм побратимів-воїнів, мужність рідного народу в смертельному поєдинку з підступним ворогом. Безмежна любов до рідної землі ще сильнішим полум'ям палає в серці пораненого воїна. В одному з віршів він пише:
В крові із мертвими лежав,
Карався, мучився, вмирав,
А вірив: стрінуся з тобою,
Моя любов, мій рідний краю,
Де сонце з хмарами в двобої,
А матір воїна чекає! (V, 86).
Фронтова лірика Михайла Стельмаха сповнена гіркого болю, зненависті до звірів-ворогів, ніжного і теплого синівського почуття до рідного народу, до України, що стогнала в ярмі окупації. Перед очима вразливого воїна, наче в калейдоскопі, зринали одна за одною картини жа-хів війни, смерті побратимів-бійців, руїни і пожежі, на сплюндрованій рідній землі. Багато хвилюючих, щирих поезій присвятив він своїм друзям, що навіки залишились лежати у фронтових могилах, розкиданих по шляхах війни, посивілим матерям, дітям-сиротам, удовам. Бої, кров, смерть, пожежі і руїни - такі картини малює поет у своїх творах цього часу. Та саме життя його - це вже не те передвоєнне райдужне армійське життя, а страхіття і пекло нечуваної в історії людства битви. В одному з віршів, під яким стоїть дата 1942, поет пише (добре б учителеві знати напам'ять цей вірш і в час розповіді біографії М. Стельмаха не читати, а проникливе, притишено і в зажурі продекламувати):
Життя моє - ідуть бійці суворі,
І чуєш дзвін натруджених сердець.
Вночі прострелені зринають зорі,
В полях вмира поранений боєць.
Береш його гвинтівку серед поля,
Що пахне ще і потом, і теплом. ,
А на могилі вже печалиться тополя
І тужить колос вистиглим зерном.
Життя моє - атаки і походи,
На всіх шляхах гарматний ярий грім,
І піднялись в Дніпрі червоні води,
А .за Дніпром пустіє отчий дім.
Життя моє - не пісня солов'їна -
Пожари, кров, натруджене плече.
А за димами встала Україна -
І вража кров сторіками тече (V, 76).
В роки війни М. Стельмах видав кілька збірок поезій: "За ясні зорі" (Уфа, 1942), "Провесінь" (Воронеж, 1942), обидві - за редакцією Максима Рильського, а в 1944 році в Москві виходить у перекладі на російську мову збірка "Украине вольной жить!" (переклад Н. Кончаловської, вступна стаття А. Адаліс). У цьому ж 1944 році в Уфі виходить перша збірка оповідань Михайла Стельмаха-"Березовий сік".
В серці письменника-патріота квітла надія на неминучу перемогу над ворогом, на скоре закінчення війни; цього жадали всі - і ті, що на фронті виборювали довггождану перемогу, і ті, що в тилу кували запоруку для неї. Про кінець війни мріялось ще в грізному 1942-му році, коли до неї було ой як далеко! А Михайло Стельмах тоді вже писав:
Земле моя, запашна, барвінкова,
Ріки медові, дощі золоті,
Тільки б побачить тебе у обнові -
Більше нічого не хочу в житті.
Тільки б дитям пригорнутись до тебе,
Гордим солдатом в привілля прийти,
Сонце зустріти в травневому небі,
Зводить руками і щастя, й мости.
Днями орати поля гіркуваті,
Сіяти зерна ядерні, хмільні,
В ночі у травах під зорями спати -
Більшого щастя не треба мені! (V, 121).
І ось настала Перемога! Відгриміли салюти. До творчої мирної праці повернулися воїни. Почалася відбудова народного господарства. Поет-воїн теж повертається до улюбленої справи - глибокого вивчення усної народної поетичної творчості. Народні думи і пісні, казки і прислів'я, народні легенди і анекдоти, перекази - все це збирає, вивчає і ґрунтовно досліджує Михайло Стельмах. Кілька років він працює науковим співробітником Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії Академії наук УРСР, де упорядковує і редагує збірники народної творчості, пише наукові статті, працює над власними творами.
У післявоєнні роки М. Стельмах досить плідно виступає в різних жанрах літератури - він пише вірші і романи, п'єси і кіносценарії, повісті і статті. Від твору до твору зростає майстерність письменника, і Стельмах стає одним з видатних митців українського художнього слова.
Та, мабуть, не помилимося, коли скажемо, що перевагу все-таки бере в ньому романіст, прозаїк широкого епічного-розмаху. Перша збірка прозових творів "Березовий сік", редактором якої був незабутній Юрій Яновський, глибокий знавець мови і неперевершений стиліст, засвідчила, що на обрії нашої літератури з'явилася зоря першої величини. Попри всі недовершеності, що їх відзначала критика в деяких оповіданнях збірки і які, мабуть, неминучі в автора-початківця, твори ці відзначалися глибоким поетичним сприйманням дійсності, відчуттям гостроти зіткнень людських характерів і життєвих шляхів, умінням цікаво, по-своєму самобутньо розповісти про бачене і пережите в час війни. Ця збірка стала, ніби прологом до наступних прозових творів письменника.
У 1949 році вийшов перший великий роман М. Стельмаха - "На нашій землі", який автор визначив як першу книгу роману-хроніки. В 1951 році він видає другу книгу цього роману - "Великі перелоги". Об'єднавши в один твір обидві частини, письменник дає назву романові "Велика рідня" (1951). За цей роман в 1951 році Михайло .Стельмах був удостоєний звання лауреата Державної премії.
В наступніроки письменник порадував читача новими романами: "Кров людська - не водиця" (1957), "Хліб і сіль" (1959), "Правда і кривда" (1961), "Дума про тебе" і (1969), "Чотири броди" (1961-1974).
За романи "Велика рідня", "Кров людська - не водиця" та "Хліб і сіль" Михайло Стельмах в 1961 році був удостоєний найвищої нагороди- звання лауреата Ленінської премії, за роман "Чотири броди" в 1980 році він одержав Державну премію Української РСР імені Т. Г. Шевченка.
В 1952 році вийшла з друку його повість "Над Черемошем", а згодом-"Гуси-лебеді летять" (1964) та "Щедрий вечір" (1967).
У післявоєнні роки письменник продовжує писати і поетичні твори, видає кілька збірок їх: "Шляхи світання" (1948), "Жито сили набирається" (1954), "Поезії" (1958), "Мак цвіте" (1968) та інші.
Окремо слід сказати про збірки поезій для маленького читача: Стельмах любить дітей і давно пише для них цікаві вірші, які так сподобалися і дошкільнятам, і школярам. Серед збірок віршів для дітей можна назвати такі, як-от: "У сестрички дві косички", "Весна-весняночка", "В їжаковім вітряку", "Колосок до колоска", "Як журавель збирав щавель", "Маленька Оленка" тощо.
Як було вже відзначено, талант М. Стельмаха проявився в різноманітних літературних жанрах. Крім згаданих вище прозових та поетичних творів, він написав також кілька п'єс - "Золота метелиця", "Зачарований вітряк", "Правда і Кривда", "Кум королю"; створив сценарій документального кінофільму "Живи, Україно!", брав участь у створенні кінофільмів за своїми творами - "Над Черемошем", "Кров людська - не водиця", "Дмитро Горицвіт".
Багато творів М. Стельмаха вийшло в перекладах на російську мову, а також на мови білоруську, болгарську, чеську, словацьку, польську, німецьку, .румунську, литовську та інші.
М. Стельмах - депутат Верховної Ради СРСР, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Він виступає як палкий борець за мир, зокрема був делегатом. Асамблеї ООН від Української РСР.
У 1972 році - до 60-річчя письменника - Михайлу Стельмаху було присвоєне високе звання Героя Соціалістичної Праці, а в 1978 році його обрано дійсним членом Академії наук Української РСР.
У вересні 2003 року минає 20 років з дня смерті і великого українського письм Михайла Стельмаха.
Loading...

 
 

Цікаве