WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Михайло Стельмах - Реферат

Михайло Стельмах - Реферат


Реферат на тему:
Михайло Стельмах
Може, тим без пісні я не можу
Працювати, жити навіть дня,
Що округ земля моя хороша,
А на ній - моя рідня.
Михайло Стельмах
Десь у другій половині тридцятих років відомий письменник Яків Качура одного разу привів до Максима Рильського молоденького вчителя, "що дуже мало говорив і весь час червонів". Максим Тадейович про це згадує так: "Він сором'язливо показав мені свої вірші, од яких так і повіяло свіжим і своєрідним талантом, а також великий зошит власноручних записів пісень - тексти з нотами. Я довідався, що вчитель той бере найдіяльнішу участь в громадському житті села і разом з тим устигає дуже багато читати. Зимою, в мороз, у метелицю, пішки за кілька десятків кілометрів ходив він із села до Києва в бібліотеку..."
Це й був Михайло Стельмах, який завдяки невтомній праці над собою, завдяки невситимій жадобі до знань згодом стає видатним письменником, одним з найвизначніших сучасних майстрів художнього слова...
Народився Михайло Панасович Стельмах 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського повіту на Вінниччині в бідняцькій сім'ї. Тут, серед мальовничої природи Прибужжя, в рідному селі минали його дитячі і юнацькі роки, тут відкрилася йому поетична краса природи, таємниці людського життя, тут почав він ходити в школу, жадібно вбирати премудрості наук...
Мати його, Ганна Іванівна, добра, ласкава і невтомна трудівниця, перша пробудила в дитячому серденьку любов до навколишньої природи. Вона навчила маленького Михайлика милуватися вранішніми росами і легеньким ранковим туманом, подовгу вслухатися в "бентежні звуки далеких дзвонів", що їх струшують на землю з високого піднебесся оті казкові гуси-лебеді, повертаючись весною з далекого вирію. Під впливом матері хлопчик навчився розпізнавати маковий цвіт і духмяний любисток, осінній гороб і калину; мати йому вперше показала, як у розквітлому соняшнику ночує сп'янілий джміль і як плаче від радості дерево, зустрічаючи довгождану весну...
Великий вплив на формування письменницького таланту у малого Михайлика мали також батько, дід Дем'ян, колишній кріпак, дядько Микола, якого по вуличному прозивали Бульбою, а особливо бабуся, яку він дуже любив. Казково-поетичний світ дитинства сповнений всього незвичайного, романтичного, дивного. Про все це потім, через багато років, чудово розповість письменник Михайло Панасович Стельмах у своїх автобіографічних поемах-повістях "Гуси-лебеді летять" та "Щедрий вечір". І постануть перед читачем оті незабутні образи простих і добрих, чесних і невтомних у праці трудівників села, серед яких пройшли дитячі роки Михайлика.
Дитинство письменника припало на перші пореволюційні роки - тяжкі роки громадянської війни, руїни, голоду. На всю сім'ю були одні "чоботи, тож не дивно, що батько мусив нести до школи Михайлика на руках, загорнувши в свою кирею. Відблиски Жовтневих заграв запам'яталися хлопцеві назавжди, а. з ними і слово велике - Ленін. В одному з своїх ранніх віршів Михайло Стельмах так згадує про своє босоноге дитинство:
Я простий сіроокий хлопчина -
Син своєї нової землі,
На мені галіфе з полотнини,
І мені славно жити в селі.
Тут, за греблею, верби зелені
Заглядають у душу мені,
Тут у кожній хатині є Ленін,
І тут сонце нанизує дні
На жита, на червону пшеницю,
На гаї і на юність мою,
І тому, як в казкову жар-птицю,
Я закоханий в землю свою!
Багато незабутніх вражень лишилося від дитячих років. І одне з них - від вистави, яку вперше побачив Михайлик у сільській хаті-читальні. Враження було таке сильне, що хлопець вирішив і сам написати п'єсу. Немало днів і ночей працював над нею - і таки написав. Звичайно, це було дитяче, наївне писання. Але отой потяг до поетичного слова, до мислення образами, потяг у світ чарівного слова - то був прояв природного обдарування, таланту.
З дитячих років Михайло звик працювати в полі. Він орав і сіяв, жав і косив. Пізніше допомагав батькові теслярувати і стельмахувати.
Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступає у школу колгоспної молоді, яку й закінчує у 1928 році, згодом - у Вінницький педагогічний технікум, а там і Вінницький педагогічний Інститут. Інститут він успішно закінчує в 1933 році. Здобувши вищу педагогічну освіту, Михайло Панасович стає учителем. Шість років він працює на цій посаді в сільських школах Поділля і Полісся. Перші дві зими вчителює на. рідному Поділлі, а потім переїздить ближче до Києва - в село Літки над Десною.
Молодий і повносилий Михайло Стельмах з головою поринає в науку, в скарбницю людських знань. Йому мало того, що здобув у стінах школи, вузу; він хоче знати більше, хоче збагнути суть складних суспільних подій (колективізація, будівництво соціалізму, творча актив-ність мільйонів трудящих). Один з біографів М. Стельмаха так відтворює цей період у житті майбутнього письменника; "Юнакові, сповненому буйної енергії, замало вчителювання. Влітку він працює на полі, на луках. Закоханий в природу, юнак жадібно всотує її таємниці. З часом він досконало вивчив життя птахів і комах, звірів, риб, трав і дерев; Все це - не з книг вичитане, а пізнане з найбільшої книги - природи. Він вслухається у забарвлену чернігівськими діалектизмами розмову літківських селян, як до того вслухався в подільську говірку своїх земляків. Він знає мову не з словників, до яких, до речі, ставиться з пошаною, а з уст її творця - народу. Охочий до співів, він пам'ятає тисячі пісень з їх численними варіантами, що живуть від Поділля до Полісся, від Карпат до Слобожанщини?" Пізніше, коли він став письменником... вивчення народної творчості стало його професійним покликанням".
Перші поетичні спроби М. Стельмаха припадають десь на 1936 рік. Тоді та в наступних роках в журналах і газетах друкувалися його вірші, де поет славить рідну землю, Комуністичну партію - керманича нашого життя, славить дружбу народів, передає схвильовані особисті пе-реживання, інтимні почуття. Уже в цих творах Стельмаха виразно відчувається струмінь народної поезії як живодайний і благодатний грунт, на якому зріє поетичний талант молодого лірика. Невичерпне джерело фольклору живить його поетику, наснажує твори мотивами, ідеями ї насамперед - високим патріотичним звучанням. Не випадково в одному з віршів поет проголошує:
Може, тим без пісні я не можу
Працювати, жити навіть дня,
Що округ земля моя хороша,
А на ній - моя рідня! (V, 17).
Саме на ці роки припадає знайомство М. Стельмаха з корифеєм української радянської літератури, неперевершеним знавцем рідної мови Максимом Рильським. Знайомство переростало в теплу, щиру дружбу. Про це так проникливо і сердечно розповів згодом М. Рильський у статті "Про молодих письменників". Не без добрих порад Максима Тадейовича і його батьківського благословення молодий поет готує першу збірку своїх віршів. Аж тут і слушна нагода - перевірити добротність, зрілість їх на досить вимогливій, кваліфікованій аудиторії - такихже, як і він, поетах-початківцях, котрих зібрали в Києві при Спілці письменників на курси-семінар. Ми вже знаємо, яке враження справили ці вірші на уважних і прискіпливих слухачів - всі зійшлися на думці, що в літературу прийшов справжній поет-лірик, талановитий, вимогливий і безмежно закоханий у рідне слово. "Що ж приваблювало у віршах М. Стельмаха, чим захоплювали вони? Насамперед безмежною душевною щедрістю, вірою в людей і особливою близькістю до них, до їх побуту, праці, почувань, закоханістю в природу - квітучу, багатобарвну, надзвичайно конкретну за колоритом, в неповторну красу рідної землі, щирістю, прозорістю ма-люнка. Торжество молодої сили, молодого серця, зверненого до добра, відчувалося в його енергійних рядках. Бурхлива лірична повінь, і в ній виразно відбитий світ з своїми таємницями, які обов'язково будуть розгадані, з поетичними дивами, просторими обріями...".
1939 року Михайла Стельмаха призвано до лав Червоної Армії. В армії поет продовжує напружено й наполегливо удосконалювати свою поетичну майстерність. Радісною, хвилюючою подією в житті письменника був вихід у світ 1941 року його першої
Loading...

 
 

Цікаве