WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Невідомі переклади І.Франка з Й.В. Ґєтє - Реферат

Невідомі переклади І.Франка з Й.В. Ґєтє - Реферат

поета про двоїстість своєї натури (а на певному, тривалому етапі - і про феноменальну свою невизначеність), але й емоційна наснаженість образу Прометея у цій драмі, а зрештою й повсякчасне тяжіння Ґете до широких світових узагальнень (а не лише відбиття локальної ситуації) є аргументами того, що у цьому творі Прометеєві вділено аж ніяк не підпорядковане місце; жодним чином його не можна розглядати тут як образ, чиє завдання - відтінювати достоїнства Епіметея. Справа обох братів образно поєднана. Один з видавців спадщини Ґете спостеріг, що зазначена п'єса Ґете, задумана у високому стилі різдвяної драми, розпочинається сценою, коли темноту пробиває світло факела Прометея та вогонь кузні, де невтомно трудяться ковалі, а завершуватися мала апофеозом світла бога ґеліоса (сонця), у променях якого на небо злітають Епіметей, звільнений від земних пут, та його дружина Пандора.
Про привабливість Ґетевського образу Прометея із цієї драми опосередковано свідчить і звернення до неї українського письменника як перекладача.
Молодий Франко навряд чи з усією повнотою міг розділяти утопічно-просвітницькі ідеї, на яких будувався задум "святкової вистави" Ґете, той радісний апофеоз та досягнення загальної гармонії, що передбачались у фіналі "Пандори". Проте у цій драмі, що не належить до кола загальновідомих творів німецького письменника, Франка могло привабити те, що врешті залишилося у перекладі: образ наполегливого, діяльного Прометея, мобілізування героєм однодумців серед тих, хто не гониться за незбутніми химерами, а пошукує тривких основ існування та надає їх іншим. Можливо, образи з цього фрагменту твору Ґете по-своєму вступали в перегук із Франковим захопленням ідеєю "позитивного" знання, що його переживав він на відповідному етапі своєї світоглядної еволюції. Вагомим та цікавим поставало перед молодим українським поетом і версифікаційне завдання: знайти у своїй мові відповідники для передачі дво- та тринаголошених рядків дольників на значній текстовій ділянці обраного фрагменту.
Усі три наступні вірші із виявленого нами автографа є перекладами епіграм Ґете із циклу "Epigramme. Venedig. 1790" ("Венеціанські епіграми. 1790"), створюваних німецьким поетом протягом 1787-1790 років, переважно на основі вражень і роздумів, які дала Ґете мандрівка в Італію. (Нумерація циклу ускладнена через пізніше включення у склад циклу одної з епіграм, присвяченої поетом герцогові Саксен-Веймарському Кардові Августу. Змістом своїм вона продовжує зміст епіграми 34, тому дала підстави одним дослідникам позначати два твори як 34а і 346, інші ж дослідники присвоюють їй наступний номер; відтак згідно з одним принципом нараховують 103 "венеціанські епіграми", згідно з іншим - 104. Притримуємося останнього, за яким твори Ґете подані у серії "Deutsche National-Lit-teratUD>, Berlin und Stuttgart, [1883], 82. Band). Епіграми цього циклу написані так званим елегійним дистихом, загалом короткі і заголовків не мають.
Франків переклад, якому він дав назву "Поезія і наука", відповідає епіграмі 78:
"Mit Botanik giebst du dich ab, mit Optik? Was tust du?
Ist es nicht schuftrer Gewinn, r?hren ein ?rtliches Herz?"
Ach, die z?rtlichen Herzen! ein Pfuscher vermag sie m r?hren.
Sei es mein einziges Gl?ck, dich zu ber?hren, Natur!
Подаємо підрядковий переклад цієї епіграми: "Ти віддався (присвятив себе) ботаніці, оптиці? Що ти чиниш? / Хіба не краща нагорода - бентежити ніжне серце?" / Ой леле, ніжні серця! їх і який-небудь халтурник здатен бентежити. / Хай би було моїм єдиним щастям - тебе бентежити, природо!
Природознавчі зацікавлення Ґете були, як відомо, ґрунтовними й системними, проте сформульована в цій епіграмі "альтернатива" між "бентеженням" природи та "бентеженням" ніжних сердець має, звичайно, гумористичний характер.
Епіграма "Шкільні теорії" своїм заголовком завдячує також перекладачеві. Вона є перекладом з циклу "Венеціанські епіграми" твору за номером 80:
"Alles erkl?rt sich mhl, - so sogt mir ein Sch?ler, - aus jenen
Theorien, die uns weislich der Meister gelehrt".
Habt ihr einmal das Kreuz von Holze t?chtig gezimmert,
Pa?t ein lebendiger Leib freilich zur Strafe daran.
Подаємо підрядковий переклад цієї епіграми: "Усе, вважай, пояснюється, - так каже мені школяр, - тими / Теоріями, яких нас розсудливо навчає учитель (маестро)". / Маєте наразі дебело витесаний хрест із дерева - / Саме до міри йому живе тіло, певна річ, (призначене) для покарання.
Твір Ґете характеризується очевидною неоднозначністю змісту. Озаголовлюючи його як "Шкільні теорії", Франко, за певною аналогією до відомих висловів з "Фауста" (приміром, рядки 2038-2039: "Grau, teuer Freund, ist alle Theorie Und grai des Lebens goldner Baum", в перекладі І.Франка: "Мій друже, сіра вся теорія, Зелене жизні чудне древо"[3]) ідентифікує "теорію" із дерев'яним (читай: мертвим) хрестом, чиє прикладання до живого явища мало б означати розпинання останнього. Разом з тим уже і у Франковій перекладацькій інтерпретації може бути зроблено акцент на фактові злісної непогамовності та активності "теорії", на тому, що схильність до теоретизування з необхідністю веде до пошуків жертви, до звинувачення когось іншого у "гріхах" (у цих категоріях може прочитуватися історія раціональної думки у світовій культурі). Крім того, в епіграмі Ґете можна віднаходити сповнену подиву думку про парадоксальне порушення наступності засновку і висновку, причини і наслідку у сфері "теорій". Нарешті, певну множину значень здатна давати проекція тим чи іншим чиномзрозумілої "теорії" на євангельську історію, маркери якої тут також є.
Нарешті, "На Страшнім суді" (заголовок дано перекладачем) є перекладом твору Ґете з циклу "Венеціанські епіграми", 49:
"B?cke, zur Linken mit euch, - so ordnet k?nftig der Richter, -
Und ihr Sch?fchen, ihr sollt ruhig zur Rechten mir stehn!"
Wohl! Doch eines ist noch von ihm zu hoffen, dann sagt er:
"Seid Vern?nftige, mir grad'gegenbber gestellt!"
Подаємо підрядковий переклад цієї епіграми: "Козли - на лівий 6k, - так у майбутньому розпоряджатиметься Суддя, - / А ви, овечки, ви повинні справа від мене спокійно стояти!" / Гаразд! Проте одного-однісінького іще від Нього хотілося б сподіватись, що далі він скаже: / "Розумні, прямо навпроти мене станьте!"
Твір містить ремінісценцію із новозавітного тексту, у якому викладено міф про Страшний суд, що його чинитиме Син Людський: "І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить він вівці праворуч себе, а козлята - ліворуч..." (Єванг. від Матвія, 25, ст. 32-33). Такий негативний образ "козлів", котрі не будуть удостоєні Царства Божого, в свою чергу походить від пізнішої книги у складі Біблії - Книги пророка Даниїла (у видінні над потоком Улай Даниїл в образі козла бачить нібито "царя Греції"). Тимчасом у П'ятикнижжі Мойсеєвому немає емоційного упередження супроти цієї тварини. У пізнішому культурно-релігійному побутуванні, не без впливу дії апокрифічних елементів, ідея розділення на "овнів" і "козлищ" зазнає певної трансформації: ці образи виступають уже репрезентацією не тільки окремих народів, а й індивідів, котрі стають на Суд, водночас в ролі Судді не раз фігурує сам Бог-Огець.
І зазначений твір Ґете, в якому здійснена спроба виходу поза рамки жорсткого протиставлення "овець" і "козлів" завдяки дотепному несподіваному введенню третього елемента, і зроблені у відповідному напрямі кроки Франка як інтерпретатора цього твору, - все це, без сумніву, озвалося пізніше при визрівання ідеї поеми Франка "Страшний суд" (1906).
Новознайдені переклади з Ґете публікуються вперше, за вказаним автографом.
Loading...

 
 

Цікаве