WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

Чурай як митця-піснетворку. Якщо для одних вона с просто дівчиною Марусею, що уміє гарно співати, для інших -"відьмою", то для нього вона - виразник народної душі, її голос:
Ця дівчина не просто так, Маруся.
Це - голос наш Це - пісня Це - душа.
Але Іван Іскра думає ще ширше, ще глибше. По суті, його пристрасний монолог на захист Марусі Чурай є висловленням цілісної, прекрасно аргу-ментованої думки про виняткову роль талановитого митця в долі народу, про моральний обов'язок суспільства в оберіганні і в шануванні своїх духовних виразників. Одночасно, у своєму виступі Іван Іскра постає людиною, що мислить державницькими категоріями "народ", "Україна". Він зовсім не кабінетний мислитель, у його молодій долі вже було багато походів і битв.
Коли в похід виходила батава. -
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні
Шаблі, знамена і її пісні.
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
А ви тепер шукаєте їй кару.
Вона ж стоїть німа од самоти.
Людей такого рідкісного дару
хоч трохи, люди, треба берегти!
Важкий закон. І я його не зрушу.
До нього болю то іще додам?
Вона піснями виспівала душу.
Вона пісні ці залишає нам.
Іван Іскра красивий своєю любов'ю до Чураївни, це по-справжньому глибока любов, любов назавжди, бо викликана вона не тільки дівочою красою Марусі, її принадною жіночністю, а й рідкісними щедротами її пісенної душі, які відкрилися йому і які він зумів так високо оцінити. Нам зрозумілий нестримний порив Івана Іскри, що вдень і вночі мчав до Богдана Хмельни-цького з надією домогтись помилування. Дорога від Полтави до Білої Церкви і назад досить довга, і він, наражаючись не на одну небезпеку, мав промчати її за три дні - рівно стільки часу залишалося до страти. Глибоко хвилюючим є внутрішній монолог Івана:
Я зроду ненавидів тих обережних
Сьогодні, тепер, обережний і сам
Уперше в житті, за весь вік, за це літо,
уперше в роду, де не шали страху,
я вижити мушу, я мушу вціліти,
я мушу об'їхати смерть па шляху
Прости мені, земле, простіть мені, трави
Не дбав я про славу, не дбав про майно. -
я мушу вернутись живий до Полтави,
а там хоч і вмерти, мені все одно
Неси мене, коню...
коли б хоч не пізно...
Шляхи перекриті...
і варта не снить
Якщо я впаду -
не врятована пісня,
задушена пісня в петлі захранить!
Ні, недарма Богдан Хмельницький так високо цінував цього розумного, душевно тонкого та мужнього юнака!
Треба відзначити, що всі персонажі роману немовби поділені на дві групи за одним критерієм. Цей критерій - ставлення до Марусі Чурай. При-булий запорожець поставився до неї дуже прихильно. Полковник Пушкар, використавши свій авторитет і владу, не дозволив, щоб дівчину віддали на тортури. Проставлення Івана Іскри до Марусі ми вже добре знаємо. У цьому ряду прихильників Чураївни виділяється Лесько Черкес - дуже симпатичний молодий козак, можливо, дещо гарячкуватий, але чесний, прямий, швидкий і рішучий у діях. Він хороший товариш для стриманого, заглибленого в себе Івана Іскри. Разом з ним побував у багатьох бойових походах. Його ставлення до Марусі - це ставлення справжнього чоловіка, який відчуває органічну потребу стати на оборону беззахисної дівчини. Думка, що Марусю можуть піддати тортурам, була для нього нестерпною, він ніяк не міг допустити цього і, прорвавшись крізь охорону до суддів, з усієї сили ударив шаблею по столу. Полковник Пушкар повністю довіряє Леськові Черкесу. Він не взяв його у похід, залишив у Полтаві, де мала відбутися страта Марусі, сказавши: "Тут теж потрібна шабля й голова".
Завершує цей ряд портретів справжніх лицарів України образ самого Богдана Хмельницького. Два поетичні рядки Ліни Костенко дуже виразно характеризують ту величезну організаційну роль Богдана Хмельницького у визвольній боротьбі українського народу:
Усі до Богдана і всі од Богдана
і з тьми виростають і в тьмі розстають.
Невидимі ниті протягнулись від Богдана до усіх куточків України. Його розум і його воля скеровувала величезну енергію повсталого народу.
Зображуючи Богдана Хмельницького, Ліна Костенко приділила значну увагу розмаїтим деталям його похідного побуту. Похідний стіл, мідний свіч-ник, липова лава, на якій сиділи посли, німецький фотель з набивною шкірою, килими, образ Спаса, каламар з гусиним пером, ковані залізом подорожні шкатулки - все це ми побачили, зайшовши разом з Іваном Іскрою до гетьманського шатра. Навіщо, запитаємо, такі подробиці? Справа ж у тому, що в зображенні такої відомої історичної особи як Богдан Хмельницький, легко збитися на створення стандартного, покритого "хрестоматійним глян-цем" портрета. Щоб уникнути цього, показати знаменитого гетьмана як живу людину, Ліна Костенко деталізує його побутове оточення, добивається, щоб читач побачив його серед таких, наприклад, дрібниць як ковані залізом похідні шкатулки. На такому детально конкретизованому тлі і сам образ Богдана сприймається живішим. Він втомлений, у нього червоні від безсоння очі, він весь у невідкладних справах. Проте знаходить час вислухати Іскру і навіть власноручно написати указ про помилування полтавської піснетворки. Пізніше, у наступному розділі, цей універсал буде прочитано вголос і, слухаючи його, ми відчуємо мудрість Богдана як державного мужа. Він, по-дібно до Івана Іскри, був здатний зрозуміти громадську значимість пісенної творчості Марусі Чурай:
"її пісні - як перло многоцінне,
як дивом скарб серед чемних марнот.
Тим паче зараз, як така розруха.
Тим паче зараз, при такій війні, -
то помагає не вгашати духа,
як не співцями створені пісні?
Про наші битви - на папері голо.
Лише в піснях вогонь отой пашить.
Таку співачку покарать на горло. -
та це ж не що, а пісню задушить!"
Мудрість Богдана і в тому, що він фактично виправдовує Марусю, вва-жаючи, що "вчинивши зло, вона не є злочинна, бо тільки зрада є тому причи-на". Таким чином Богдан виявляє себе людиною із загостреним - лицарським! - розумінням честі, коли зрада сприймається як важкий моральний злочин.
Запорожець, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Лесько Черкес, Богдан Хме-льницький - усі ці образи виписані поетесою з любов'ю, їх об'єднує синівське ставлення до України, вони - її бійці, її захисники. Усі вони є людьми високої моралі, гострого розуму, їх породила епоха, позначена могутнім устремлінням українського народу до волі, до власної держави.
Світ, зображений у романі немовби освітлений загравою далеких пов-стань. Полтавський полк вже не перший раз виступає в похід. Народ воює. Він весь у напрузі. І тому особливо помітні ті, кого ця напруга неторкнулася, хто цілком свідомо залишився стояти осторонь від доленосних для народу зма-гань. Один із них - Вишняк, полтавський багач, чоловік обережний та
Loading...

 
 

Цікаве