WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

ізголовних образів роману - образ України, необхідно пояснити зміст щойно вжитого словосполучення "художній світ твору". Воно позначає досить складне і дуже важливе для науки про літературу термінологічне поняття. Якщо уважний, схильний до самоспостереження читач спробує проаналізувати своє враження від щойно сприйнятого літературного твору, то обов'язково прийде до висновку, що він, читаючи твір, ніби перебував в окремому світі. У залежності від твору, цей світ може бути досить подібним до знайомого нам реального світу, але й може суттєво відрізнятися від нього. Справа в тому, що кожний письменник, так само, як, в принципі, і кожна людина, наділений своєрідним баченням навколишнього світу. Усі ми по-різному сприймаємо й оцінюємо людей, природу, маємо свої улюблені кольори, запахи, звуки. Особливість талановитого митця є те, що він гостріше, а тому й своєрідніше сприймає навколишній світ. І ця його своєрідність світосприймання обов'язково визначає самобутність твореного ним художнього світу. Він "заселяє" твір своїми людьми, надає йому свою кольористику, насичує його своєю емоційною атмосферою.
Своєрідність художнього світу твору багато в чому залежить від вроджених особливостей світобачення митця. Письменник саме так бачить, розуміє і відчував навколишній світ - і інакше бачити, розуміти і відчувати його не може. Проте це не означає, що, працюючи над твором, письменник не корегує його внутрішнього світу. Він розуміє, що художній світ твору є при значимим фактором естетичного впливу на читача. Письменник багато працює над тим, щоб його твір вплинув на читача, щоб він, читач, "вийшов" із художнього твору пройнятий його атмосферою його світом.
Важливою особливістю художнього твору є те, що враження, які йдуть від його внутрішнього світу є, умовно кажучи, розумними - вони містять у собі не завжди достатньо вузькі, немовби завуальовані смисли, розгадка, яких потребує серйозної роботи розуму і серця. Ще раз наголошуємо, що подібна особливість внутрішнього художнього світу, як правило, засвідчує високих художній рівень твору є одним із важливих критеріїв його оцінки.
Зрозуміло, що художній світ роману є складніший, скажімо, за художній світ оповідання чи невеликого поетичного твору - складніший своїми внутрішніми просторовими та часовими вимірами, тематико-проблемним блаженством, розкриттям зображених характерів.
Внутрішній художній світ "Марусі Чурай" відображає найсуттєвіші соціально-політичні та духовні моменти України середини ХVІІ ст. Відображає, зрозуміло, художньо - тобто образно. Перебуваючи в цьому світі, ми приймаємось атмосферою того часу. Наше враження після знайомства з романом подібне до вражень людини, яка з допомогою "машини часу" побувала в Україні у період Хмельниччини. Наші враження живі, емоційні, нам здається, що ми побачили все, що захотіли побачити. І ми навіть не підозрюємо, що наше знайомство з тією історичною епохою тонко скеровувалося автором роману, - із лиш можливих персонажів, фактів, деталей вона вибирала тільки ті, що у своїй сукупності давали можливість утворити найбільш точне уявлення про зображувальну епоху.
Складовими образу України є зображені у романі природа і людина.
Природа. Аналізуючи своє сприймання роману, легко можемо погодитись з думкою, що в нашій уяві цілком виразно постають пейзажі картини, на тлі яких відбуваються події. Умовно кажучи, сцена, де відбувається дійство майстерно виконаними декораціями. Мистецтво слова поетеси виявляється в тому, що вона, спеціально не зупиняючись мінімальних "пейзажних" вправлень витворює їх в образній уяві читача.
Полтава ХVІІ ст. - полкове місто, а це значить, що вона укріплена: має свою фортецю. Центральна частина міста оточена високими земляними валами, на яких піднімаються спостережні вежі. Кілька в'їзних воріт. Довгий час про саму фортецю згадується епізодично ("Вартуй! Вартуй! - з Куликівської брами. "Вартуй! Вартуй! - від Київських воріт"), але в розділі "Облога Полтави" сама фортеця і її, сказати б, захисна функція буде показана значно виразніше.
Та межі міста не обмежувалися фортечними валами. Більша частина міщан жила в передмісті, яке оточувало фортецю і яке своїми будівлями, левадами та й спосіб життя мешканців нагадувало велике село. Воно було досить розкидане, і в ньому виділялися не тільки кутки, а й окремі хутори. На одному з них, що розмістився на березі Ворскли, і стояла хата, у якій жила Маруся з матір'ю. За Ворсклою - прадавній ліс, у якому прорубана просіка - дорога до недавно збудованого Хриситовоздвижного монастиря, позолочені бані якого виразно виднілися на темно-зеленому тлі лісу. Такий загальний план нашого уявного бачення тогочасної Полтави. По ходу знайомства із твором він дещо деталізується. Поетеса кілька разів варіює такі пейзажні деталі: місячна ніч, річка, верби над нею, річковий млин. Згадуються високі явори, садки, левади, город, тин, ворота, спортивне подвір'я... Все це характерні деталі типового українського довкілля. Можна сказати, що це знаки укр. автохтанності. Саме вони надають зображуваним картинам типово національного колориту. Його створення завжди було для Ліни Костенко серйозним творчим завданням. Особливо це виявляється у прекрасній поемі-баладі "Східоська одіссея". Зображуючи подорож грецького купця теренами нашої прабатьківщини, поетеса детальна відтворила грецькі міста - поселення Причорномор'я, Скіфію. Добрався грецький мандрівник і до самого осердя майбутньої України, до того місця, де жили племена, які вочевидь, у майбутньому виконуватимуть головну функцію в процесах формування української народності, нації. Вони уже мали ознаки українськості:
Ось якось греки їхали під вечір.
Аж гульк - село, чимало щось дворів.
І держать небо на кремезних плечах
Старі Атланти дужих яворів.
Ну, греки що? Знайшли, пожартували.
Ну, грекам що? По чарці налили.
Та так співали і співали
І греків теж у пісню заплели.
Ліна Костенко з любов'ю змальовує свято Купала на праукраїнській, ще язичницькій землі. І, взагалі, вона показує її як райський край, населений добрими, щирими і красивими людьми:
Пливуть вони (греки-мандрівники. -Г.К.) між тими берегами
А скрізь луги безмежні за лугами
Піщаний берег в решеті стрижів
І добрі люди гарних типажів
******************
І на думі у греків не мархітно,
Дорога, мандри - діло молоде.
А на тинах гладужчики, макітри.
А на тинах і амфори як де.
На злуці рік святилище богині.
Ткі сходи, що важко проминать.
Гойдалося на вербах Берегині,
Протослов'янські родички наяд.
Казковий край, небачені терени!
А прийде вечір, тільки бережись.
Дівчата тут співають, як сирени, -
Хоч до корми ремінням прив'яжись!
"Маруся Чурай" - твір драматичного, навіть трагічного звучання, і тому в ньому дуже мало замилувано-ідилічних картин української природи та українського життя. Ліна Костенко, вочевидь, просто не могла обійтись без них - в зображенні тогочасного жорстокого,сповненого народних
Loading...

 
 

Цікаве