WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

нещасливого кохання. Але при цьому не створюється враження якоїсь тематичної вузькості, бо та історія подана на досить широкому соціально-побутовому та етнографічному тлі полтавського життя XVII століття.
Четвертий розділ "Гінець до гетьмана" немовби розширює просторові межі роману: бачимо не тільки Полтаву, а й більшу частину України. Таке розширення українського простору в романі є важливим композиційним при-йомом, що генерує ідею української державності, якою, по суті, пройнято весь роман. Бачимо Богдана Хмельницького як політичного та військового діяча - творця Козацької держави. Панорамно бачимо Україну - всю у напрузі визвольної боротьби. Погодьмося, що без такого широкого бачення українського простору наше читацьке розуміння України XVII століття не було б цілісним. Окрім всього, треба взяти до уваги, що розділ, у якому йде-ться про звертання Івана Іскри до гетьмана із проханням відмінити своїм універсалом смертний присуд Марусі Чурай, є важливою ланкою у розвитку драматизованого сюжету історичного роману.
П'ятий розділ "Страта", окрім важливої сюжетної функції, виконує ще одне важливе композиційне завдання, а саме: активізує читацьке сприймання твору через посилену драматизацію сюжету. Така катарсисна за своєю природою драматична напруга, що проймає розділ "Страта", більш доречна у фінальній частині твору. Проте Ліна Костенко поміщає її в середині твору, цілком справедливо розраховуючи, що увага читача, який сприймає доволі довгий роман у віршах, повинна стимулюватися розмаїтими засобами, у т.ч.
подібними моментами конденсованої драматичної напруги.
Функціональна роль шостого розділу "Проща" в тому, що він, так само як і розділ "Пнець до гетьмана", виводить читача із суто полтавського матері-алу на матеріал всеукраїнський. Але якщо в "Гінці..." кинуто панорамний і, сказати б, досить короткий погляд на Україну (то був погляд гінця, що стрімко промчав з Полтави до Білої Церкви) і, до того ж. більша частина розділу при-свячена безпосередньо Богдану Хмельницькому, то в "Прощі" український простір розкривається поволі, як може він розкриватися паломникам, що бре-дуть по дорозі "від Лубен до Києва". Але повільне розгортання простору - це і неспішне, уважне його споглядання. Мандрівний дяк, з яким подорожує Ма-руся, робить це споглядання осмисленим. Тому "Проща" є своєрідним інте-лектуальним центром роману, бо саме в цьому розділі відбувається активне осмислення історії України, розмаїтих проблем її тогочасного життя. Цей, сповнений інтелектуальної напруги розділ, є виключно важливим для роману. Без нього ми мали б досить пристойний, з цікавим сюжетом, історичний роман у віршах - але не було б видатного, з поважним історіософським смислом тво-ру.
Останні три розділи - "Дідова балка", "Облога Полтави", "Весна, і смерть, і світле воскресіння" - поєднані одним сюжетним стрижнем - облогою Полтави польсько-шляхетським військом. У розділі "Дідова балка" облога Полтави тільки починається, а в дев'ятому, останньому, - вона вже знята і Полтава після неї немовби оживає навесні. Введення в сюжет твору такої історичної події як облога Полтави, думається, було необхідне поетесі для посилення історичності як жанрової ознаки роману. Але треба бачити, що в усіх трьох розділах продовжується і завершується розробка основних образів. Вони набувають остаточної викінченості. Сказане у першу чергу стосується образів Марусі та Івана Іскри. Всі три розділи надають роману мистецької якості, що її умовно можна назвати стереоскопічністю. Завдяки тому, що Ліна Костенко укрупнено показує якісь окремі моменти українських реалій XVII ст. (наприклад, ту ж "дідову балку", самого-діда-галерника, багато епізодів із побуту обложеної Полтави, яскраві картини весняного пробудження українського люду і т.д.), наше бачення XVII століття стає глибшим, об'єм-нішим, розмаїтішим - стереоскопічним. Ну а те, що в цих розділах поетеса значне місце відвела зображенню стосунків Марусі та Івана Іскри, засвідчує смислову важливість даної сюжетної лінії.
Драматургійність. Елементи "кіномислення". Але композиція роману - це не тільки логіка розміщення його складових частин. Кожна така частина теж має своє компонування, здійснене з метою досягнення потрібного художнього ефекту. Легко помітити, що кожний розділ має свій особливий стиль або ж, точніше сказати, свою поетику. При цьому художня система кожного розділу, тобто мові, композиція, ритміка дуже добре прилаштована для вираження змісту розділу - вона тонко враховує його своєрідність. З цієї точки зору погляньмо бодай на один розділ роману - виберемо "Стритку". Для поетика цього розділу характерна драматургійність, він ніби пристосований для сценічної вистави, у якій, до речі, багато масових сцен. Ця уявна вистава уже зрежисерована в основни моментах. Інакше кажучи, у самому тексті знаходяться чимало суто режисерських вказівок. Але якщо бути ще точнішим, то є підстава говорити про розділ як про літературний кіносценарій, за яким можна ставити кінофільм. (Саме в цьому розділі найбільше проявилося зорове мислення Л.Костенко як кінодраматурга - автора кількох кіносценаріїв. Взагалі ж елементи "кіно мислення" є дуже відчутними у поетиці "Марусі Чурай".
"Кінокамера" укрупненим планом тримає в кадрі обличчя ув'язненої Марусі. Йде сцена з дітьми, які заглядають через тюремне вікно у приміщення, де, за їх переконаннями, знаходиться "відьма". "Брезчить залізо" - відкривають двері, виводять Марусю із в'язниці.
Процесія рухається поволі до далекої, в степу, шибениці. "Голів сузейзьких макогона". Піп, який читає Євангелію, коли зупиняється ця, подібна до хресного ходу, процесія. Отаман Гук, Лесько Черкес, п'яний Дзинь, дві куми, "полтавська чепурненька", що пропихається вперед з малим - на всіх цих людях потроху зупиняється "кінокамера". Йде Маруся. Красива, хоч майже відсторонена від усього, що діється навколо неї. Вітер ворушить її волосся. Перед тим, як піднятися на шибеницю, цілує образок. Кат, узявшись за краї, заносить мішок. І тут вершник врізався у юрму, "зметнувся кіт у піні", Іван потрясає універсалом, у якому - спасіння Марусі... Отож, очевидним є елементи драматургійності та кінематографічності у поетиці розділу.
Окремої уваги потребує ритміка роману. Легко помітити її мінливість: вона немовби "пристосовується" до особливостей з метою гуманізації із ним. Поетика міняє ритмомелодику (іноді кажучи - темпоритм) твору ще й з метою порушувати автоматизм сприймання.
Аналізуючи образ Марусі Чурай, ми пересвідчилися у надзвичайно тонкому мистецтві характеротворення, що притаманне Ліні Костенко. Це стосується не тільки головних, а й другоряднихобразів, які перебувають немовби на задньому плані. Щоб переконатися у цьому, достатньо простежити за характеристикою, скажімо, Леська Черкаса.
Роман є цілісним твором. А це означає, що кожна його частина є функціональною, тобто працює на створення художнього смислу.
Loading...

 
 

Цікаве