WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

виявлялася в тому, що вона, "відповідаючи на заклики партії", їхала на "комсомольські будови комунізму" або ж сідала на трактор. Низька продуктивність праці, характерна для соціалістичного способу виробництва, була причиною постійного дефіциту "робочої сили", що і обумовлювало заклики до жінок оволодівати суто чоловічими професіями. Ось і вважалися справжніми патріотками саме ті, хто сідав за кермо трактора або ж брав до рук кельму будівельника.
У романі показано український народ як народ воюючий, такий, що у безперервних битвах відстоює свою волю. Зображення полку, що вирушає у похід, є наскрізним у романі. Це хвилюючі, сповнені високого патріотичного смислу картини. Маруся завжди була учасницею цих проводів. Навіть пе-ребуваючи ув'язненою, вона подумки була з полком, що черговий раз виру-шав у похід. Жіночність Марусі ніби відтінює мужність воїнів. Жіночність Марусі - це жіночність Ярославни, яка величезною силою свого кохання обе-рігала мужа-воїна від ворожих стріл. Маруся не бере безпосередню участь у війні - це все-таки не її справа. Проте її пісні були дуже потрібна борцям за волю українського народу. Про це сказано словами Івана Іскри:
Коли в похід виходила батава, -
її піснями плакала Полтава.
Що нам було потрібно на війні
Шаблі, знамена і її пісні
Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!
Як донька патріота-воїна, що загинув за Україну, Маруся перш за все цінувала в мужчині здатність захищати Батьківщину. Те, що її коханий Гриць брав участь у визвольній війні, викликало у неї гордість:
А я все жду. Та й не така бідненька.
Не думай. Грицю, справді не така.
Бо я чекаю не кого, а месника,
я ж лицаря чекаю, кошка.
І взагалі Маруся оцінює чоловіків за тим, наскільки вони є патріотами України і здатні для її захисту тримати у руках зброю. З великою зневагою вона думає про Ромашка Струка, який "зброї і не брав до рук":
Десь перебув, десь нишком пересидів
на пасіці чи, може, в лободі.
Ніхто його в походах і не видів...
Маруся - національний тип. Ні, вона не з тих жіночих типів, що предста-влені відомою Одаркою із "Запорожця за Дунаєм" чи бабою Палажкою І.Нечуя-Левицького. Вона- інша. Жіночна, ніжна, лірична. У неї пісенна душа, що так відповідає пісенній душі її народу.
Поетика. Ми вже не раз говорили про поетичну майстерність, з якою написано роман. Вона довершена. І ця довершеність стосується усіх складових поетики твору - його мови, композиції, ритміки, прийомів характеротворення. Не повторюючи уже сказаного, розглянемо в загальному плані кожний із цих складових.
Мова. Жанр історичного роману потребує епічних форм зображення -тобто читач, сприймаючи твір, повинен бачити зображувану епоху - бачити природу, людей, події... І що яскравіше все це постає перед його внутрішнім зором, то вищою є майстерність автора у володінні словом як виражально-зображувальним матеріалом художньої літератури.
Треба врахувати важливу жанрову особливість твору Ліни Костенко - маємо справу з романом у віршах. Тобто, він написаний поетичною мовою, яка суттєво відрізняється від мови прозової, - відрізняється своєю сконденсованістю, здатністю містити в кожній "одиниці тексту", тобто у слові, фразі, періоді, у кожному розділі досить щільну художню інформацію. Такою щільною поетичною мовою Ліна Костенко володіє блискуче, у вищій мірі бездоганно. Що б ми зараз для прикладу не взяли - чи пейзажний малюнок, чи портрет персонажа, чи зображення якоїсь події - то легко помітили б, як поете-са з допомогою мінімуму слів досягає максимально можливого виражально-зображувального ефекту. Ілюстрацією такої тези може служити будь-яка час-тина тексту, бо в ньому немає невикінчених місць. То ж беремо перші-ліпші рядки:
Навпомацки і підлоги піднялася.
Не розчесавши коси, заплелася.
Все так, як є. Приречена Одна.
Стіна. Стіна. І грати. І стіна
Маруся у темній в'язничній камері - з підлоги піднімалась навпомацки. Був ранок, і як завжди вранці вона заплела коси. Не розчісувалася, бо тут, у в'язниці, не було чим. Камера була пустою - одні стіни та віконце у фатах. Все це - зоровий ряд. Але висока художня інформативність фрагменту, ось та його смислова щільність, полягає не тільки у виразному зоровому малюнку, а й у тому, що текст буквально заряджає читача тим емоційним станом, що володіє Марусею у даний момент. Хіба ж ми, вдумливо читаючи ці рядки, не проймаємося фізичною та моральною втомою дівчини, яка щойно пережила і смерть Гриця, і неймовірно важкий для чутливої і порядної дівчини сором суду та ув'язнення. А ще - відчуття самотності та жахливої приреченості на смерть. Зорове зображення сугерує (навіює) відповідну емоційну настроєвість. У синтезі зорового зображення та емоційного смислу і полягає те, що називається художньою інформативністю.
Блискуча майстерність виявлена поетесою в імітуванні стилю ділового письма (судових протоколів) XVII століття (розділ "Якби знайшлась неопа-лима книга"). Імітація не така вже й достеменна, але й чи потрібно "буква в букву" копіювати тогочасну канцелярську мову?! Головне - Ліна Костенко передала мовний колорит тогочасного судочинства, що допомогло нам відчути атмосферу зображуваної доби, - для історичного роману створення такої атмосфери є важливим творчим завданням. Тонко стилізованою, пересипаною церковнослов'янізмами є мова мандрівного дяка (розділ "Проща").
Композиція. Вище ми вже не раз звертали увагу і на майстерність у зображенні пейзажу, і на тонкий психологізм портретів. Майже не йшла мова про композицію роману, а вона, з огляду на функціональну значимість цього виражального компоненту, потребує окремого розгляду. Спочатку звернемо увагу на принципи розташування усіх дев'яти розділів.
Перший розділ, у якому йдеться про суд над Чураївною, зразу ж вводить нас у змістову суть роману. Ми енергійно "втягнуті" у його сюжет, познайом-лені майже з усіма персонажами, що діятимуть у творі. Започатковані головні сюжетні та смислові лінії. Почалосяь досить активне розкриття характерів пер-сонажів, яке буде продовжене в наступних розділах.
Другий розділ "Полтавський полк виходить на зорі" немовби ілюструє одну з найвідоміших пісень Чураївни "Засвіт встали козаченьки". Але в цьому полягає тільки одна ледь відчутна функція розділу. Головне ж його завдання - у створенні важливого для роману художнього враження воюючого за свою волю українського народу. Зображення полтавського полку, що вирушає у похід, є наскрізним у романі - це свого роду постійний смисловий мотив. Вінвирішений надзвичайно тонко - немовби на музичному рівні - і є одним із прихованих чинників цілісності твору.
Безперечно, центральним у романі є розділ "Сповідь". Поданий у формі спогадів ("внутрішніх монологів", "потоку свідомості", "потоку почуттів"), він несе основне навантаження у розкритті образу головної героїні твору. Із спогадів Марусі Чурай дізнаємось про історію її
Loading...

 
 

Цікаве