WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

Історичний роман у віршах “Маруся Чурай” - Курсова робота

він брав участь у визвольних змаганнях під проводом відомого народного ватажка Павлюка. Повстання зазнало поразки. Голову Гордія, разом з головами інших козацьких старшин, виставили - для остраху інших - у тих місцях, звідки покарані були родом. У романі кілька разів зображена сцена, у якій показано, що мати Марусі лежить безпам'ятно біля палі з настромленою на неї головою Гордія:
А смерть кружляє, кружляє,
кружляє навколо палі.
Наносить білого снігу
у очі його запалі
Батько Марусі залишився жити в народній пам'яті - про нього кобзарі складали думи. Значить, був видатною особистістю:
Він гордий був Гордієм він і звався
Він лицар був, дарма що постоли.
Стояв на смерть. Ніколи не здавався.
Треба зрозуміти, що такі як Гордій - кращі представники нашого народу. Вони - його сіль, його незламна серцевина. Такі лицарі гинули першими. Роздумуючи над історичною долею нашого народу, видатний сучасний укра-їнський письменник Валерій Шевчук писав: "Не перелічити мільйонових жертв, покладених в її ім"я і задля неї (йдеться про Козацьку державу. - Г.К.), і про них не маємо ніколи забувати, адже дуже часто гинули найкращі, найчесніші, найбільш патріотично настроєні, ідейні, сумлінні, а хитрі, безідейні, шкурники, безчесні виживали і сіяли своє лихе зерно у наш генофонд. Однак у часі проростало не лише воно, а й зерно чисте та відбірне - народжувалися нові і нові покоління, котрі кидались у боротьбу за нашу волю й незалежність, і тривало це від повстання Северина Наливайка в кінці ХУ1 століття аж до Коліївщини 1768 року".
Гордій Чурай і його дружина, мати Марусі, - ідеально красива пара: "Звела їх доля, наче в нагороду за те, що мали незглибимі душі". "Удатний на вроду", фізично дужий, безстрашний у битвах, рішучий і вольовий у повся-кденному житті Гордій Чурай уособлює ідеальну людину із сильно розвинутим чоловічим началом. З іншого боку - надзвичайна своєю внутрішньою і зовнішньою красою, яскраво вираженою жіночністю його дружина, мати Марусі Чурай. Ліна Костенко ретельно вимальовує образ матері - і зрозуміло чому. Маруся - пряме продовження матері, її повторення на вищому, зба-гаченому генетичному рівні. У ніч перед стратою Маруся згадує такою свою матір:
Вона у мене, як була молодша,
була предивна, як на людський глузд.
Було, сльозами набрякають очі,
вона ж сміється кутиками вуст.
Таке обличчя чи така вже звичка,
а голосочок! - чистий, мов кришталь.
Така була красива молодичка,
вуста сміються, а в очах печаль.
У цієї характеристики особлива змістова глибина, пройти мимо якої просто не маємо права. Йдеться про надзвичайно тонку душевність молодої жінки, якою вона явно виділяється з-посеред інших, "звичайних" людей. Тонко, мов найчутливіша мембрана, вона емоційно реагувала на навколишній світна все добре і на все зле у ньому. 1 тому вона часто переживає суперечливі душевні стани, що їх Олександр Олесь позначив відомою формулою "З жур-бою радість обнялась". (До речі, в мемуарній літературі є свідчення, що такі геніальні поети як О.Пушкін і Г.Шевченко відзначались у побутовому житті різними неочікуваними змінами настрою - мінорний часто переходив у ма-жорний, і навпаки. Думається, це пояснюється високою емоційною реактив-ністю на всі буттєві перипетії).
Мати Марусі Чурай була наділена високими етичними чеснотами. Вона свідомо опановувала свою емоційність, справедливо вважаючи, що її не можна виявляти привселюдно, бо це просто негарно з етичного погляду:
Вона й мені качала:
- Як не буде,
не скигли, доню, то великий брид.
Здушили сльози - не виходь на люди
Болить душа - не виявляй на вид.
Таке етичне кредо є по-справжньому витонченим, у вищій мірі шля-хетним. Можливо, як ніхто інший, вона розуміла значення духовного у цьому житті. Це видно зі слів, які вона кидає Грицеві:
- Що ти все:
мушу, мушу, мушу, мушу?!
Земля, земля... А небо твоє де?
Як будеш так розношувати душу.
вона, гляди, із совісті спаде.
Як людина з цілісним характером, до того ж вшляхетненим високою моральністю, вона першою розгадала внутрішню драму Гриця:
- Не служать очі на таке дивиться,
щоб так двоїлась хлопцеві душа!
"Дитя любові". Є в романі слова, які треба вважати одними з ключових для правильного розуміння образу головної героїні. Маруся говорить про себе:
Я - навіжена. Я - дитя любові.
Мені без неї білий світ глевкий.
У народі кажуть: гарні і талановиті діти народжуються від люблячих один одного батьків. Маруся Чурай, як знаємо, і справді є дитям великої любо-ві її батьків. І це зрозуміло. Але чому вона від того "навіжена", чому без любові їй "білий світ глевкий"? Видатний мистецький талант Марусі Чурай - це вища ступінь людяного в ній. Вона набагато добріша, набагато співчутливіша, набагато емоційніша і набагато, сказати б, інтуїтивніша за умовну пересічну особистість. Інакше кажучи, її духовне життя позначене винятковою ін-тенсивністю. Тому й зрозумілим є її природне прагнення до любові. Власне саме це прекрасне людське почуття, то незміримо радісне, то нестерпно бо-люче, багато в чому загадкове, часом позбавлене логіки, є для неї способом самовираження. Думається, не так вона шукала любов, як любов знайшла її. Вона, любов, відвідує людей глибокодушних. Здатність чи нездатність носити у собі це святе почуття є для людини мірою її справжньої людяності. Недарма ж велика взаємна любов була дарована батькам Марусі як нагорода "за те, що мали незглибимі душі". Маруся називає себе навіженою через виняткову збу-дливість своєї душі. А світ без любові для неї, з її інтенсивним духовним жит-тям, і справді мав би бути пісним...
Маруся - Грицько. Виражальне мистецтво Ліни Костенко виявляється в тому, що вона дає читачеві відчути любов своєї героїні - аж до певних емоційних нюансів. Поетеса не декларує любов - вона буквально заряджає нею читача.
Було під вечір лущимо квасолю,
а Гриць іде городами до мас.
Вечірнє небо світиться красою,
і соняхи гудуть, як тулумбас.
Вже тиха осінь ходить берегами,
на вербах трусить листячко руде.
А Гриць бадилля тягне за ногами.
Іде, маленький, дибає, іде...
Таке було гарнесеньке хлоп'ятко
Цікаве. А ласкаве, як телятко.
Хороший хлопчик, трохи шалиган...
Грицько був постійно з Марусею, ріс поряд з нею, мов із сестрою. Разом переживали всі радощі, які тільки можуть випасти українській дитині - збирали
глід, гралися у дитячі ігри, щедрували, пускали голуби на Водохреща, каталися з гори на санчатах... У наведеному вище спогаді добре відчутне ніжне ставлення Марусі до маленького Грицька - хлоп'ятка, не тільки гарненького, за її словами, а йласкавого, що так, вочевидь, імпонувало її чутливій і добрій душі.
Ліна Костенко настільки вмотивовано розробляє образи роману, що ко-жний з них можна "розкручувати" в глибину (тобто простежувати логіку його розвитку), не зустрічаючи при цьому якоїсь найменшої сюжетної деталі, яка б суперечила тій логіці.
Loading...

 
 

Цікаве