WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Каменяр: молот — його символ, зміст — праця - Реферат

Каменяр: молот — його символ, зміст — праця - Реферат

соціал-демократи не говорять виразно, та в усякім разі ті люди мали би в своїх руках таку величезну власть над життям і долею міліонів своїх товаришів, якої ніколи не мали найбільші деспоти, і стара біда - нерівність, вигнана дверима, вернула би вікном: не було би визиску робітників через капіталістів, але була би всевладність керманичів - усе одно, чи родовитих, чи вибираних - над міліонами членів народної держави. А маючи в руках таку необмежену власть хоч би лише на короткий час, як легко могли би ті керманичі захопити її назавсігди! І як легко при такім порядку підтяти серед людності корінь усякого поступу й розвою і, довівши весь загал до певного ступеня загального насичення, зупинити його на тім ступені на довгі віки, придушуючи всякі сили в суспільності, що пхають наперед, роблять певний заколот, будять невдоволення з того, що є, і що шукають чогось нового. Ні, соціал-демократична "народна держава", коли б навіть було можливим збудувати її, не витворила би раю на землі, а була би в найліпшім разі великою завадою для дійсного поступу…
Поступ цілої людської - се величезна і дуже складна машина. Вона порушується силою, на яку складаються тілесні й духові сили всіх людей на світі; ані одному чоловікові, хоч який би він був сильний та здібний, ані одній якісь громаді годі запанувати над рухом тої машини, годі керувати нею. Як у цілій природі, так і в розвою людства керму держать два могутні кондуктори, то ті самі, яких пізнав вже великий німецький поет і вчений Йоганн Гете, а то голод і любов.Голод - се значить матеріальні і духові потреби чоловіка, а любов - се те чуття, що здружує чоловіка з іншими людьми. Людського розуму в числі тих кондукторів нема і, певно, ще довго не буде…
Чоловік хіба на найближчім ступені дикості задовольнявся такою вовчою боротьбою за єствування, та й то ще хто знає, чи так; у деяких мавп ми бачимо вже життя в більших або менших громадах, серед яких видно початки певного порядку й дружності. А ціла історія людського роду, то властиво історія здруження людей, зливання одиниць і дрібних родин у громади, племена та держави. Первісна, вовча боротьба за єствування приймає в такім громадськім житті зовсім інші форми, вироджує інші почуття та цілі, а поперед усього почуття єдності та дружності людського роду супроти всієї решти природи. От тим-то думка дарвіністів, що люди повинні боротися за своє єствування без огляду на людяність, по-вовчому, по засаді: хто дужчий, той ліпший, є властиво запереченням поступу в тій формі, в якій він одиноко можливий між людьми, і значила би властиво цофнення чоловіка на становище вовка або дикуна" [1].
У Франка і раніше (повість "На дні", 1880 рік) з'являлися нотки скептицизму щодо здатності соціалізму всіх ощасливити. Але то все були глибокі роздуми щодо долі трудящого люду в її еволюційному розвитку. Такі промовисті контрасти-роздуми можна пояснити тим, що у своїй літературній творчості Франко обирав духовний світ героїв, а у наукових працях все ж домінував владний розум - "здобутки новочасної науки". Він вважав, що власні переконання необхідно виробляти за допомогою "фактів, досвідів, контролю". Треба було якось погодити суперечність: "розум-серце, душа, повнота чуття"; але з "вірою в силу духа".
Кваліфікуючи теорію соціалізму як "велике культурне надбання новіших часів", Франко запропонував власне розуміння соціалістичного ладу. У його основу він поклав ідеали справедливості, рівності, братерства; "повну громадську і політичну свободу"; поєднання інтересів особистих і національних; пріоритетності еволюційного шляху реформ перед збройною боротьбою; "економічну рівність" як результат відміни "продуктивної власності" (земля, фабрики) за умови збереження "власності споживчої"; відсутність експлуатації і соціального гніту; обов'язок працювати "за своїми власними здібностями", "Лиш що набуде наш труд, своїм те можеш назвати" тощо. Майбутній устрій він уявляв як "одне політичне ціле, побудоване на повному самоуправлінні": "Над народом не буде управління зверху, але сам народ знизу (від суспільства) управляє сам собою, працює сам на себе, сам освічується і сам захищається". Він щиро вірив: "Лиш праця ржу зотре, що грудь з'їдає".
Його прогресивне мислення і діяння "за поступ, щастя й волю" "до храму людських змагань, праць і трудів", "і поступається, міцніє. І спішить туди, де дніє: словом сильним, мов трубою, міліони зве з собою, - міліони радо йдуть, бо се голос духа чуть". "І, наче золото в горнилі, сей світ очистеться зовсім. І чиста, в невичерпній силі, засяє правда й воля в нім". Ус е це дуже чітко і яскраво відображено в багатьох його творах, як от "Гімн", "Товаришам із тюрми", "Про соціалізм" - 1878 рік, "Соціальна акція, соціальне питання і соціалізм" - 1904 рік та інших численних працях, де Каменяр стверджує: "Люди, люди! Я ваш брат, я для вас рад жити, серця кров'ю горя рад ваше горе змити. А що кров не зможе змить, спалимо огнем то! Лиш боротись - значить жить".
Франко був проти збройної боротьби, аби "звалити наш суспільний лад". Він віддавав перевагу демократичним реформам. У вірші "На суді" (1880) сказано:
А ще скажіте, як сей лад
Перевернути хочем ми.
Не зброєю, не силою
Огню заліза і війни,
А правдою і працею,
Й наукою. А як війна
Кривава понадобиться -
Не наша буде в тім вина.
Незважаючи на драматичне протиборство ідей, яке вирувало в душі Каменяра, він залишився монолітним генієм, до кінця вірним сином свого народу, його поклик був "праця, щастя і свобода". Він глибоко вірив "День світла, щастя й волі засвітає" та "хтось добрим словом і мене згадає". І. Франко благав і заклинав:
Єднаймося, братаймося
В товариство чесне,
Нехай братерством, щирими трудами
Вкраїна воскресне!
Література
0 Франко І. Твори: У 20 т. - К., 1955-1956.
1 Франко І. Зібр. творів: У 50 т. - К., 1986-1997.
2 Франко І. Сонети. - К.: Дніпро, 1984.
3 Павличко Д. В. Іван Франко // Франко І. Твори: У 3 т. - К.: Наукова думка, 1991. - Т. 1.
4 Калинович В. І. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів. - Львів, 1967.
5 Павличко Д. Сучасні акценти у поемі І. Франка "Мойсей". - Дрогобич, 2005.
6 Шляхами Івана Франка на Україні. - Львів: Каменяр, 1982.
7 Сакун О. Ф. Франко Іван Якович: Державні, політичні та громадські діячі України. Політичні портрети. Книга 1. - К.: Видавничий дім, 2002.
8 Брокгауз Ф. А., Эфрон И. А. Энциклопедический словарь. - СПб., 1902.
Loading...

 
 

Цікаве