WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Правда Кобзаря - Реферат

Правда Кобзаря - Реферат

вислови поета-християнина: "Буде мить, людей любить, святого Господа хвалить"; "Боже милий! Як хочеться жити і любити Твою правду"; "Я тихо Богу помолюся"; "Слава Тобі, Христе Боже!".
Шевченко писав, як про закінчення життя, про можливість славити Бога. Весь довколишній світ - книга похвали:
І місяць з зорями сіяв, І соловейко на калині То затихав, то щебетав, Святого Бога вихваляв; І все то, все то в Україні!..
* * * Молюся! Господи, молюсь! Тебе хвалить не перестану!
Шевченко заповідав нащадкам віру в Бога як найкоштовніший скарб життя, про який нагадується постійно в цілому "Кобзарі"; заповідав, знаючи, що від віри живої - спасіння: в цьому житті і той бічному:
Ми віруєм Твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І Тобі одному
Поклоняться всі язики
Вовіки і віки.
Злагодивши шкільний Буквар, Шевченко сам написав до нього повчання про віру Христову і подав разом з молитвами. Читаємо: "Ширилось і ширилось святеє слово Христове, на опоганеній землі. Огнем і кров'ю людською очистилося, яко злато в горнилі, теє святеє Божеє слово, але своїм святим тихим, ясним світом, тоді ж осліпило очі людей поганих; найшлись лжеучителі і лжепророки. Тоді, 315 року по воплощенії сина Божія, в городі Нікеї зібрались пресвітери і єпископи, ревнителі святої Христової заповіді, і одностайне, однодушне написали Християнам символ віри".
"Беззаконіє і неправда вкрались знову в душу людськую, і правдо учителі сховалися в дебрі і вертепи; побудували собі скити, келії, і святії монастирі; і в своєму святому пристанищі молилися Богу; і іноді подавали святеє правди слово беззаконним темним людям. Тоді, коло 372 року, в тихій своїй келії, озвався за слово Христове Едеський диякон Єфрем Сірін, і повчав людей і в Церкві, і на ули-ці, яко заповідь Христову передав нам свою святую молитву".
Ці слова Шевченко написав незадовго до смерти, в кінці 1860 року, і вони мають значення його духовного заповіту для всіх молодих поколінь в Україні.
Отже, комуністи через Академію Наук і видавництва в Києві і всьому СРСР вчинили вражаючий фальш супроти "Кобзаря", розповсюдивши силу друків про нього, ніби про твір поета-безвірника.
Треба визволяти Шевченка з каторжної омани; розбивати бронзові накладки-міфи, з яких зложено підмінну личину.
Ось - міфи про Шевченка як поклінного школяра в "революційних демократів", Добролюбова і Чернишевського.
З численних прикладів візьмем характерний - виданий Академією Наук СРСР: "Общественно-политические й философские взгляды Т. Г. Шевченко" 1954 року. Тут скрізь означення про поета: "солідаризуючись із Чернишевським і вторячи йому"; "як Бєлінський, Чернишевський, Добролюбов, він (себто Шевченко)..."; для Шевченка від Чернишевського - "натхненна сила"; "величезний вплив", "теоретична зброя"; дружба з ним "помогла піднятися"; Шевченко "перетворює в життя" його "формулу", і т. п. Словом, наш Шевченко слідоступ за плечима Добролюбова і Чернишевського. Чи ж так воно насправді?
Ану пригляньмося до бронзової вигадки! Коли народився Добролюбов? - 1836 року; а коли в світ вийшов "Кобзар" Тараса Шевченка? 1840 року. Коли закінчена поема Шевченка "Гайдамаки", в якій цілком виразилися його погляди і на минувшину, і на сучасність України? 1841 року.
Скільки років тоді було Добролюбову? - 4 чи 5; пішки ходив під стіл, на якому лежав "Кобзар" Тараса Шевченка.
Коли народився Чернишевський? 1828 року. Скільки віку було йому, коли вийшов "Кобзар"? - 12 років; школярем сидів біля стола, на якому лежав Шевченків "Кобзар".
В 1845 році з'являються твори Шевченка, в яких усьому світові видно цілком сформований світогляд з концепцією філософською, історичною, мистецькою, соціальною, релігійною: "Великий льох", "Іван Гус", "Кавказ", "І мертвим, і живим, і ненародженим...", "Заповіт", "Псалми", "Холодний яр", "Наймичка", "Сліпий" та інші.
Скільки років було Добролюбову? 9 років: міг читати ті твори, водячи пальцем і не розуміючи. Скільки років було тоді Чернишевському? 17 років; міг читати і частково, трішечки розуміти концептивну сторону. У 1847 році Шевченка заарештовано, засуджено і вислано. Через десятиліття, в 1857 році, приходить наказ про звільнення. Наступного року, як записав Шевченко, "грононосний локомотив", зупинився в Петербурзі.
Чи поезія Шевченка в цей час співзвучна світоглядові затятого атеїста і противника християнства Чернишевського?
Ні, якраз діаметрально протилежна! - про що й свідчать такі вершинні твори світової християнської поезії XIX століття як "Неофіти", "Марія", "Єретик" та інші. А потім? Теж - протилежна. Читаймо "Молитву" Шевченка (1860 року), про яку Академія Наук УРСР проголосила, що там поет "пропагує атеїзм".
Там благання до Бога: подати тільки "любов, сердечний рай", всім "братолюбіє" послати, щоб ми "любили правду на землі". Шевченко навіть поправляє вірші, видаляючи з наступних варіантів почуття ненависти.
Треба тільки спинити зло і його творців, але не мстити з ненавистю і жорстокістю: це цілковита протилежність до ненависницької пропаганди "революційних демократів".
Бо Шевченко знав силу, безмежно більшу за всяку ненависть і помсту, чого Чернишевський, духовно самозасліплений і самовпевнений безвірник, хоч один з найвизначніших інтелектуалів свого століття і великий борець проти царизму, бачити не міг і через те зостався "величиною" переважно в російському революційно-атеїстичному мисленні. В той час, як Шевченко - постать всесвітня:в духовному розвитку християнського людства він - геніальний речник і поет.
Міф про "школярство" Шевченка в російських безвірників розвіється сам.
Була докорінна різниця і в поглядах на революційну боротьбу, приблизно - така, як між совєтським і американським ставленням до переможених німців у 1945 році.
Американці повели на суд головних німецьких "творців зла": суд покарав їх, а решту, тільки виконавців, відпущено, хай денацифікуються в німецьких закладах.
Совітники ж тоді залили кров'ю Східну Німеччину, хапаючи і вбиваючи без числа, винних і невинних, тільки з ненависті. Масові ґвалтування жінок, грабунки, насильства, мучення, мордування заповнювали життя. Навіть була вимога Москви до альянсів: вистріляти все вище офіцерство Німеччини, але альянси не погодились.
Приблизно так різняться погляди Шевченка і Чернишевського з його послідовниками. Поет кликав тільки до того, що головних "творців зла", "царів кривавих, шинкарів", покарати, "без всякого лихого лиха", нехай осудять їх "немудрі" і "до ката доведуть". Обвинуватить народ, і він повинен у час тріумфу виявити, на думку Шевченка, найвищу велич моральної перемоги: простити! Досить стримати зло і очистити світ від нього. Кара має відбутися враз, без проповіді злоби, ненависництва, озвіріння. Тоді негайно втишити життя; знайти мир; згасити всяку ненависть у громаді, мов у добрій сім'ї: між дітьми Божими, між братами, - спинити соціальну ворожнечу, що її планували і сіяли систематично, з теоретичними підставами, Чернишевський, а потім його прикленники, ленінці.
Роблять помилку і спотворюють історичну правду - ті, що дотуляють ім'я Шевченка мислителя до Чернишевського і Добролюбова, властиво, опонентів поета, які дечому навчилися від нього, але в найглибшому були нездібні збагнути його світогляд.
(Український церковно-історичний журнал)
Loading...

 
 

Цікаве