WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Степан Васильович Руданський (1834 — 1873) - Реферат

Степан Васильович Руданський (1834 — 1873) - Реферат

сучасників про те, що він був неабияким художником i особливо полюбляв карикатури з підтекстовками, взятими з народних прислів'їв та анекдотів".
Гострота розуму, дотепність, широка ерудиція Руданського справили велике враження на М. Костомарова, який після знайомства з поетом назвав його навдивовижу талановитою людиною.
Потрапивши за високі мури Кам'янецької семінарії, що її семінаристи непоштиво називали "свинарією", Руданський, як i інші семінаристи, згідно з інструкцією мав остерігатися: "а) от усиленного критицизма...; б) от произвольного систематизма...; в) от неосмотрительного политического направления, порождающего... наклонность... судить о том, что не должно подчиняться их суждениям", i "от незаконных порождений поэзии", а орієнтуватися на духовні книги, бо тільки в них, мовляв, містяться "чистые образцы истинно высокого и изящного в слове".
Жодного з цих пунктів Руданський не дотримувався, хоч семнарію закінчив з відмінним атестатом. Юнак критично поставився до церковної схоластики, не піддався обскурантизмові та всупереч забороні серйозно зайнявся поезією, записами i систематизацією народної творчості. За життєвий зразок i в кам'янецький період, i пізніше він мав не інструкцію семінарії, а подвижницьке життя Шевченка, його гнівну музу. Поезія Кобзаря помітно вплинула на розгортання етнографічно-фольклористичної роботи на Україні в тому числі й на Поділлі, де великий поет якийсь час займався краезнавчо-етнографічною роботою.
Куди б Руданського не кидала доля - від Балтійського моря до Чорного - скрізь він цікавився творчістю народу, серед якого жив. Його українські фольклорні записи рясніють паралелями i посиланнями на творчість російського народу; живучи в Ялті, Руданський вивчив татарську мову, щоб мати можливість записати легенди Криму. Він уважно стежив за фольклорно-етнографічною літературою, підтримував наукові контакти з передовими діячами української та російської культури - листувався з
М. Драгомановим, професором Одеського університету Р. Брауном, художником, другом Т. Шевченка, В. Ковальовим. Серед його друзів були відомі письменники, фольклористи, історики: О. Лазаревський, М. Косто-маров, М. Номис, П. Ніщинський, А. Метлинський, А. Свидницький та інші. Упорядковані Руданським збірники позначені впливом демократичної фольклористики. Уже перша рукописна двотомна праця "Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии" (Кам'янець-Подільський, 1852) свідчить про широку обізнаність дослідника з подільською пісенністю різних жанрів, з матеріалами різних рукописних та друкованих збірок (деякі він використовує у своїх томах iз зазначенням джерела), з існуючими на той час системами класифікації.
При упорядкуванні пісенних збірників Степан Руданський обирав найбільш науково виправдану систематизацію, яка в найзагальніших рисах прийнята i в сучасній фольклористиці. Взявши за основу жанрово-тематичний принцип, він ділить одібрані ним сто п'ятдесят шість пісень на два великі розділи. Перший - пісні родинно-побутові (він називає їx любовними i ділить у свою чергу на дві групи: смутні i веселі)
та соціально-побутові. Упорядник не дає загальної назви пісням, вміщеним у другому розділі , але пісенні групи, на які він ділить пісні цього розділу, в основному належать до соціально-побутових, а саме: козацькі, чумацькі бурлацькі та рекрутські. Щоправда, до другого розділу потрапили i дві групи обрядових пісень - веснянки (великодні) та весільні. Сім пісень, які не піддавалися цій класифікації, Степан Руданський виділив в окрему групу - "Пісні так co6i", що було зовсім у дусі часу: "Думки, шумки та ще дещо", "Прислів'я, приказки i таке інше" - такі додатки досить часто фігурували в назвах тодішніх фольклорних збірників.
Пісні збірника не паспортизовані. Але, по-перше, в тi часи не було прийнято зазначати прізвища ociб, від яких записано той чи інший зразок, а по-друге, упорядникові не завжди це i вдалось би, оскільки переважну біль-шість пісень він знав з дитинства i співав
разом з односельцями, отже, з таким же правом міг посилатися на себе, як i на них. Щодо місця запису, то воно є в заголовку. Це - Поділля, переважно Хомутинці або найближчі села, бо далі Шаргороду i Кам'янця-Подільського С. Руданський до 1852 року нікуди не виїздив.
Кожен том, розділ i рубрика у збірнику супроводжується епіграфом, причому за епіграф править цитата з народної пісні чи поезії
I. Котляревського, О. Пушкіна, В. Жуковського або народне прислів'я. Таке оформлення книжки С. Руданський міг запозичити у М. Максимовича, збірник якого "Украинския народныя песни" (М., 1834) теж має епіграфи перед книгами i розділами.
В "Народных малороссийских песнях" подано тільки тексти, але окремі помітки, наприклад, "голос забув" (при піснях "Вийди, мати, за ворітечка" та "Кара божа на невдячного сина"), наводять на думку: упорядник збирався додати до них мелодії. Отже, не виключене існування ще не віднайдених на сьогодні нотних записів цих пісень.
Руданський продовжував вносити в уже готовий збірник поправки й доповнення, дописувати варіанти, очевидно, сподіваючись їx опублікувати. Дослідницька робота над текстами велася протягом багатьох років, про що говорять численні посилання на близькі варіанти, опубліковані у збірниках "Ужинок рідного поля" М. Гатцука (1857), "Малорусский литературный сборник" Д. Мордовця (1859), "Собрание малороссийских народных песен" А. Єдлічки (1860) та інших.
Переважна більшість пісень цього збірника - загальновідомі з поправками на місцевий колорит.
Історію їx творення та міграції встановити важко, можемо з певністю говорити лише про їx подільське побутування. Зрозуміло, що згадку про героя, місцевість чи подію, зв'язану з нею, можемо вважати своєрідною вказівкою на місце походження пісні, як-от: "Ой був Сава в Немирові в ляхів на обіді", "Бодай же той головою наложив, хто до Кам'янця доріженьку виложив", "3 семи літ пшениця, із семи криниць водиця, а яйця з Кременця"; пісні про Кармалюка, Перебийноса. Про подільське побутування, а можливо, й творення записаних Руданським пісень виразно говорять також лексичні й морфологічні особливості.
Основу збірника складають довгі ліричні пісні, іноді з невловимою тематичною єдністю, цілість яких ґрунтується тільки на подібних початках строф, наприклад, "Ой у полі сосна", "Ой у полі криниця ", "Ой у полі корчомка " тощо; тому ці пісні здаються, на перший погляд, контамінованими. Але саме вони становлять значний інтерес для простеження кристалізації пісень, того процесу шліфовки i відбору кращого, який постійно відбувається в народній творчості.
Багато пісень мають коломийкові вкраплення - i в цьому своєрідність побутування загальновідомих пісень на Поділлі, де коломийкова традиція була (i залишається) дуже сильною.
Великою популярністю
Loading...

 
 

Цікаве