WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Портрет як засіб характеротворення в повісті М.Старицького «Первые Коршуны» - Реферат

Портрет як засіб характеротворення в повісті М.Старицького «Первые Коршуны» - Реферат

характерів. Це стосується художньої природи чорного кольору.
Весь зовнішній вигляд підкреслює спокійну, але тверду вдачу дівчини, її глибоку віру в Бога, чистоту душі. Цим М.Старицький продовжує традиції української романтичної прози (можна простежити схожість Галини з головною героїнею однойменної повістіГ.Квітки-Основ'яненка "Маруся"). Дізнавшись про смерть коханого, дівчина хоче відмовитись від мирського життя та піти в монастир, але плани батька видати її заміж за сина Ходики не сприяють реалізації цього наміру. Галина вперта, твердо стоїть на своєму, мріє про тихе монастирське життя й палко кохає Семена, хоча і вважає його небіжчиком.
Варто наголосити на тому, що кожний ледь вловимий душевний порух героїні М.Старицький передає то через блиск погляду, то через посмішку, жест. Вираз обличчя Галини кожної наступної миті змінюється відповідно до її настрою, відтворюючи всю складність її думок, почуттів, відчуттів, чому сприяє паралельне введення пейзажів. Наприклад: "В открытую форточку врывались в светлицу Галины струи мягкого воздуха, пропитанного запахом распустившихся почек, ласкающая и манящая свежесть его раздражала сладким трепетом сердца и возбуждала радостное ощущение бытия, а веселое чириканье … воробьев да щебетание пташек. Весь этот гам ликующей жизни … усиливал светлое настроение девушки" [11, 593].
Особливості портретної майстерності М.Старицького-художника якраз і полягають у прагненні відтворити всі переливи душевного життя персонажів у їх фізичному виявлені - міміці, жесті, виразі очей, зовнішньому вигляді.
Надзвичайного значення набувають портрети при зображенні негативних персонажів. Головним носієм зла в повісті є купець Федір Ходика. Щоб досягти багатства і влади, він не зупиняється ні перед чим: таємно плете інтриги, зрікається православної віри. Вдаючи із себе слухняного громадянина, тим часом укріплює стосунки з польською шляхтою, допомагає уніатам позбавити українців їхніх святинь. Саме задля власного збагачення він звів наклеп на Мелешкевича, чим усунув зі свого шляху суперника. Ходика хоче поріднитися з війтом Баликою і через одруження сина Панька з Галею створити надійне прикриття своїм злочинам. Настільки підступна, духовно ница людина за канонами романтичної літератури не може виглядати привабливо. Відтворюючи фізіологічну організацію персонажа митець вдається до натуралізації деталей тілобудови, характеристика яких свідчить про сутність героя. "Фигура Ходыки, высокая, костлявая, со впалой грудью, была несколько сутуловатой… В волосах его, черных как смоль, не было еще седины и следа, она проглядывала предательски лишь на…усах да жидкой клочковатой бородке. Худое, скуластое лицо…было темно и словно обтянуто пергаментом" [11, 444]. Бачимо, ніби щось демонічне проступає в зовнішності цієї людини. На підтвердження цієї думки звернемо увагу на його очі: "узко прорезанные, черные, как агат", були вони "крайне подвижны и вспыхивали постоянно то зелеными, то белесоватыми искрами" [11, 444]. До речі, одягнений Ходика був у "черный бархатный длинный кафтан" [11, 444]. Неважко помітити у всій портретній замальовці домінування чорного кольору як вияв темної внутрішньої суті особистості. А ряд використаних епітетів ("высокая", "костлявая", "сутуловатая", "впалая", "белесоватые") не просто виділяє його характерні риси, а й посилює їх негатив. Отже, маємо яскравий зразок зображення персонажа шляхом поєднання зовнішньо-виразових деталей портрета і внутрішньо-психологічних рис характеру.
З точки зору використання автором прийомів творення характерів засобами художньо-психологічного портретування цікавим є ще один персонаж повісті - збіднілий шляхтич Юзефович, шпигун та прислужник Ходики.
Вже на початку твору короткими портретними штрихами письменник привертає увагу "к жалкой оборванной фигуре", що немов "боязливо пряталась" у тінь вогнища корчми й "напоминала или обнищалого мещанина, или бедняка из селян" [11, 425]. Значно пізніше автор розкриє його ім'я та роль у перебігу подій.
Відтворюючи фізіологічну організацію персонажа митець вдається до натуралзації деталей тілобудови, характеристика яких свідчить про сутність героя. Шляхом поступового додавання все нових деталей характеристика Юзефовича розширюється автором до такої портретної замальовки: "росту он был небольшого, с сутуловатыми плечами и непропорционально большой головой, покрытой короткими черными волосами. Лицо…внушало всякому отвращение и недоверие" [11, 460].
Динамічний портрет використовує й М.Старицький. Автор майстерно застосовує закони "фізіогномічного мистецтва" [10, 36], в якому усі вияви мімічної виразності - жест, усмішка, погляд - передають найтонші психічні зміни, є виявом настрою, еволюції почуттів.
Доповнюють зовнішній і внутрішній портрет персонажа такі деталі, як "большой, словно прорезанный рот с узкими бескровными губами, который кривился в какую-то затаенную улыбку" та "маленькие черные глаза, которые постоянно бегали по сторонам, как бы стараясь скрыть свое истинное выражение" [11, 460].
Юзефович являє собою нікчемну, хитру, корисливу людину, позбалену будь-яких моральних принципів. Це ідеальний слуга й помічник для Ходики, нечисте сумління якого постійно видають очі - він дивиться вниз, уникає прямого погляду співрозмовника.
Отже, портрет, це не просто інформативний малюнок, а опис зовнішності, який дає ключ до розуміння внутрішнього потенціалу людини. Портретна динаміка сприяє дослідженню прихованих механізмів внутрішнього світу персонажа. М.Старицький через портретні деталі, їх динаміку передає сутність людини, її внутрішній світ, а читач, сприймаючи їх, засвоює письменникову візію людини й концепцію особистості, що сприяє процесу естетично-духовної комунікації.
Література
1. Ващук Ф. Психологічне розкриття характеру в поемі Шевченка "Наймичка" // Збірник праць ХХVІІ наукової Шевченківської конференції. - К.: Наукова думка, 1989. - С. 100-110.
2. Гегель. Лекции по эстетике // Гегель. Сочинения: В 13 т. - Т. 12. - М: Государственное социально-экономическое издательство, 1938. - 471 с.
3. Горболіс Л. "Ми захищатимем наші святині, нашу віру і нашу землю!"(за повістю М.Старицького "Останні орли") // Дивослово. - 2000. - №7. - С. 46-49.
4. Добин Е. Искусство детали наблюдения и анализ. - Л.: Советский писатель, 1975. - 192 с.
5. Зингер Л. О портрете: Проблемы реализма в искусстве. - М.: Знание, 1959. - 54 с.
6. Кодак М. Поетика як система. Літературно-критичний нарис. - К.: Дніпро, 1988. - 150 с.
7. Левчик Н. Історична проза М.Старицького (Далекі образи - близькі ідеї) // Слово і час. - 1990. - №12. - С.38-44.
8. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Гром'яка, Ю.Коваліва та ін. - К.: Академія, 1997. - 752 с.
9. Семенчук І. Мистецтво портрета. - К.: Дніпро, 1993. - 188 с.
Loading...

 
 

Цікаве