WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Портрет як засіб характеротворення в повісті М.Старицького «Первые Коршуны» - Реферат

Портрет як засіб характеротворення в повісті М.Старицького «Первые Коршуны» - Реферат

нестерпні утиски народу польською шляхтою, зазіхання унії на святині українців, особиста образа відходить на другий план. Семен усвідомлює, що єдинийспосіб допомогти киянам і зарадити власому лиху - це участь у діяльності православного братства. Автор передає поступове змужніння героя, використовуючи свою чи не найулюбленішу портретну деталь - очі. "В его глазах не сверкал мятежный огонь, мутившийся ужасом и отчаянием, а напротив - взор их был хотя и печален, но в нем таилась спокойная твердость, бесповоротная решимость и упование" [11, 556]. Маємо всі підстави сказати: фактично відбувається духовна еволюція персонажа, оскільки він починає усвідомлювати свою ментальність, приналежність до величезного народу, який потерпає під гнітом чужинців, що намагаються позбавити його найдорожчого - рідної віри. Адже церква - "не лише осередок духовності народу, а й основна консолідуюча сила, яка згуртовує українців" [3, 46].
Взагалі це коротке "знайомство" викликає в реципієнта повагу до персонажа. А беручи до уваги кольорову гаму, використану автором у описі зовнішності хлопця ("голубой", "серебряный", "синий", "коричневый"), стає явним факт умілого авторського оперування засобами образності, за допомогою яких він надзвичайно тонко розставляє акценти в розумінні характеру Семена, домінуючими рисами якого є внутрішня чистота, прагнення до істини, справедливості й безмежна віра в себе, в людей, у вищі сили.
Можемо стверджувати, що для М.Старицького важливим є ставлення персонажа до православної віри. Негативні образи - Ходика, Юзифович - католики, ненавидять, принижують віру "схизматиків". Для всіх же позитивних персонажів повісті рідна православна віра й церква уособлюють Україну, тому захистити ці святині від зазіхань унії є першочерговим завданням кожного свідомого українця.
Такими релігійними, побожними й чуйними до народного горя є київський війт Балика та його дочка Галина, яку палко кохає Мелешкевич. Зображуючи Яцька Балику, автор наголошує на прямій поставі персонажа.
Автор прагне до економії у використанні засобів характеротворення. Така ощадливість досягається завдяки унікальній специфіці деталі виявляти, виокремлювати приховані риси внутрішнього світу індивіда.
Загалом же художня цілісність бачення персонажа досягається завдяки висвітленню портретних деталей, які виконують характеротворчу функцію. Наприклад, "длинные седые усы придавали физиономии войта весьма серьйозный и внушительный вид, а нервная подвижность ее обнаруживала некоторое упорство и вспыльчивость характера" [11, 444].
Художній потенціал портрета передає, окрім зовнішніх рис, внутрішні перипетії. Для цього автор послуговується динамічним портретом. І.Семенчук акцентує увагу на специфіці динамічного портрета в літературі - "виразити всі переливи душевного життя героїв у їх фізичному виявленні - міміці, жесті, виразі очей. Таким чином, внутрішнє життя людини письменник відтворює у всьому його процесі" [9 ,19].
Автор акцентує увагу на очах як прямих виразниках душевної суті Балики, який мав "светлые, открытые глаза, в которых теплилась бесконечная доброта" [11, 444]. Завдяки насиченню засобами контекстуально-синонімічного увиразнення (епітетами: "светлые", "открытые", "бесконечная") цієї портретної замальовки образ війта може бути інтерпретований реципієнтом як образ суворої, поважної, принципової і справедливої людини, але в той же час доброї та щирої.
Схожою характером на батька є й Галина. Її портретний опис М.Старицький подає в зіставленні з портретом подруги Богдани. Маємо можливість спостерігати, як, використовуючи такий засіб характеротворення як контраст, автор створює полярні за зовнішнім виявом і внутрішньою сутністю образи. Богдану змальовано так: "нежная блондинка, с роскошным цветом лица, пухлыми губками,.. привлекательными чертами лица" [11, 441]. Про Галину, як головну героїню, сказано більше: "она была выше своей подруги и немного худощавие, что придает особенную стройность ее изящной, гибкой фигуре. Темные волосы красивыми волнами обрамляют ее матово-бледное лицо" [11, 442].
"Деталь - мініатюрна модель субстанції мистецтва" [4, 367], яка виявляється у силі залежності від змісту, що концентрується на психологічному діапазоні. Портретна деталь має властивість художньої індивідуалізації. На цьому наголошує В.Ващук: "кожна промовиста портретна деталь емоційно динамічна, є фокусом психічного процесу" [1, 109].
М.Старицький, активізуючи властивості портретної деталі, як вже зазначалось, віддає перевагу найпромовистішій - очам. Прикметно, що очі є своєрідним зовнішнім кодом не лише портрета, а й характеру. Як говорить В.Фащенко, "вираз очей - один із найдавніших сигналів про душу" [12, 94] .
Описуючи Богдану, автор робить наголос на "смеющихся глазках цвета волошек" и "пухлых губках", та ж сама деталь у зовнішності Галини несе значно глибше психологічне навантаження: "большие черные глаза, опушенные длинными ресницами и строго очерченные бровями… придают лицу глубоко вдумчивое, сердечное, но и несколько печальное выражение" [11, 442]. Тут же письменник додає: "все влечет к этому нежно-грустному взору, в глубине которого таится загадка, но вместе с тем и вызывает не игриво-радостное, а скорее молитвенное настроение" [11, 442]. Богдана являє собою образ типової міщаночки, недалекої, веселої, життєрадісної. Її портрет доповнено детальним описом вбрання - яскравого, пишно оздобленого. В характеристиці дівчини домінуючу роль відіграє саме одяг, який підкреслює приземленість краси дівчини, краси, насамперед, зовнішньої.
Окрім інформативної, паспортної функції портрет Богдани виконує основну характеротвірну функцію - подвійного контрасту: прекрасна зовнішність дівчини суперечить її моральній "приземленості", залежності від матеріальних цінностей.
Отже, у поетиці характеротворення М.Старицького презентація персонажів проходить завдяки опису елементів одягу, які є показниками стилю людини і сприяють утворенню її візуального образу, є ознакою "життєвого почерку" героїв.
На відміну від Богдани Галина приваблює гармонійним поєднанням вроди та духовної краси. Кожна деталь її портрету свідчить про скромність, релігійність, побожність, духовність, інтелект, раціоналізм, вміння любити, гідність. А епітет "темний" лише поглиблює й посилює значимість цих рис характеру дівчини, що найяскравіше виявляється в одязі: вбрана була "в бархатный темно-гранатового цвета байбарак", на її шиї висів великий золотой хрест", голову прикрашала із чорного оксамиту, унизана лише перлами, стрічка [11, 442]. Одяг акцентує на молодості, привабливості, вишуканому смаку Галини; підкреслює відчуття краси й гармонії.
Відтворюючи деталі одягу М.Старицький значну увагу приділяє семантиці кольору. Цікаво, що один і той же колоратив має поліваріантну психологічну характеристику, вказує на полярність
Loading...

 
 

Цікаве