WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Урбаністичні мотиви у романі “Місто” В.Підмогильного - Реферат

Урбаністичні мотиви у романі “Місто” В.Підмогильного - Реферат

треба стерти. І він до нього покликаний". Проте... Саме тут місто йде внаступ: "Він озирнувся - і вперше побачив місто вночі. Він навіть спинився. Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном, людської хвилі... на цій широкій вулиці; він здибався з містом віч-на-віч". Одне слово імпресіонізм - із фрагментів речей, людей і звуків автор складає портрет міста, в міру освоєння Степана в Києві змінюється і його сприйняття. Місто-бачиться зсередини, хоча не перестає лякати, а далі - все ясніше, чіткіше вимальовуються його риси. Пересування у пролетарі міста супроводжується також перевдяганнями На печатку твору секретар лекторського бюро радить Радченкові змінити: одяг: "Bсі лиха українців в тім, що вони кепська одягаються". Перед крамницею з модним і дорогим одягом Степана не полишає переконання у що варто йому лише змінити свій вигляд - і він; зможе створити" щось надзвичайне. Переселяючись до нового помешкання, Степан спалює своє старе вбрання і викидає на смітник чоботи. Протягом, твору ми спостерігаємо, як Степан піднімається щаблями міського життя. Саме в Києві юнака захоплює література, він починає писати, стає відомим письменником і залишає навчання. Він був певен, що вирушає "завойовувати" місто, що місту потрібна "свіжа кров села", яка змінить "його вигляд і істоту. А він - один із цієї зміни, якій за долею: призначено перемогти". Але, вгрузаючи поступово в нове життя, стає його апологетом, і думки про повернення остаточно зникають.
Підмогильний не ставить собі, за ціль зробити документальний опис письменницького середовища, він показує народження Автора, його, успіхи і невдачі, його мандри різними світами роману. Степан переходять через світ студентства, так і не закінчивши вищої освіти, зазирає до робітничого середовища друкарні. Солідний шматок часу довелося йому витратити на життя у світі міської богеми - театральної публіки, тих, хто вечорами виходить на прогулянки та блукає вулицями й вуличками міста, переважно тільки тому, що насправді не має власного затишного куточка. Письменник показує "засідателів" видавництв, гральних залів та дешевих підвальчиків. Нарешті, він заводить свого героя й читача у ще один світ - помешкання типової міської сім'ї, зразкових міщан Бориса Вікторовича (колишнього доброго знайомого) та Надії Семенівни (першого Степанового кохання).
Наприкінці роману Підмогильний "змушує" Степана Радченка ще раз обійти знайомі йому місця: щось залишилося незмінним, щось стало зовсім іншим, можливо, саме через Степанове втручання. Але, відбувши такі "оглядини", Степан остаточно переконується, що все це для нього чуже, далеке або й ненависне. Якщо він і любить своє минуле, то не за те, що воно було, а саме за те, що воно минуло. Таким залишається Степан Радченко - складним, суперечливим, неоднозначним. Але можемо бути впевнені в одному: ця людина напише книгу,
Підмогильний розповів про перше Степанове оповідання "Бритва", про піднесення і занепади творчості, про довгі й важкі пошуки тем і натхнення. Він показав, як народився Автор - і навіть отримав нове хрещення, обравши псевдонім. Той, хто був Степаном, став Стефаном. Письменник залишає свого героя тоді, коли той сідає писати твір власного життя.
Останнє речення роману закінчується там, де має розпочатися повість Степана Радченка: "Тоді, в тиші лампи над столам, писав свою повість про людей".
3. Роман "Місто" - психологічний твір
Зрозуміло, що цей роман передусім - психологічний твір. Образ Степана Радченка далеко не однозначний, як його часто трактували.
Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна піти навіть на злочин, не страждатиме й від людських жертв, і разом - це неординарна особистість із виразною суспільною й психологічною неодновимірністю, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та навколишній світ. У цьому романі В. Підмогильний постає як найкращий продовжувач традицій європейської літератури, зокрема творів "Батько Горіо" Бальзака, "Любий друг" Мопассана, "Кандід" Вольтера, які він саме тоді й перекладав.
Роман "Місто" переконав критику в тому, що письменник "цікавиться не людством, а людиною". Ця, на сьогодні цілком прийнятна характеристика, звучала далеко не позитивне в той час, коли в літературі вироблявся курс на уславлення колективізму, а психологізм зневажався як традиція "дрібнобуржуазна", як вияв ворожої ідеології.
"Місто", хоча й широко читалося, зокрема молоддю, упереджено викривалося й паплюжилося в пресі. Починалося з того, що автор "дивиться на світ крізь вузькі щілинки рафінованого інтелігентського світогляду", а доходило до висновків, що "книжка антирадянська", бо в ній не показано "змички робітників і селян", а головний герой - "безмежний індивідуаліст, обиватель-міщанин з куркульською ідеологією". Та все було навпаки: індивідуалізм, конформізм, взагалі, міщанство з'являлися у творах В. Підмогильного не від авторської "інтелігентщини" чи "дрібнобуржуазного естетства", а від того, що письменник, доскіпливо вивчаючи реальне життя, чуттям художника розпізнавав отруйні метастази в душах людей і намагався застерегти від них незміцнілий суспільний організм.
Висновок
Отже, роман Валер'яна Підмогильного "Місто" став не тільки помітним, але й надзвичайно важливим явищем в українському мистецтві. Насамперед - це перший справді урбаністичний роман в українській літературі. Не менш важливим у його творчій спадщині був роман "Невеличка драма", закінчений у 1929 р. Цей твір органічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого "Вальдшнепами" М. Хвильового, "Майстром корабля" І.О. Яновського, "Робітними силами" М. Івченка. Та боротьба з "попутниками" набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з'явитися лише в журнальній публікації ("Життя і революція".- 1930.- № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмосфера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932-1933 pp. впали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в багатьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шляхом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.
Список використаних джерел
1. Історія української літератури XX ст.: Кн. перша / За ред. В. Дончика. - К.: Либідь,1998.
2. Мовчан Р. Проза Валер'яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль. // Дивослово. - 2000. - №1.
3. Усе для школи: Українська література. -К., 2001.
4. Шерех Ю. Людина і люди ("Місто" Валеріана Підмогильного) // Ю.Шерех. Не для дітей. - Нью-Йорк, 1994.
Loading...

 
 

Цікаве