WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Біографія Дмитра Павличка - Реферат

Біографія Дмитра Павличка - Реферат

"Днина", 1960, "На чатах", 1961). Картини життя незалежної Куби склали книгу "Жест Нерона" (1962). Поет ніби сходив за три моря, оком гуманіста окинув небокраї XX століття. Багато що відходило в галузь ілюзій, соціальної романтики, натомість вигромаджувалися брили нових проблем, що вимагали осмислення. Тут - витоки "Гранослова" (1968), книги виняткової художньо-філософської сили.
Земна велич людини розкрилася в "Гранослові", приборкуючи технократичні амбіції та вносячи перспективу в сьогодення ("Космос"). Поет зобразив особистість не як володаря природи (ця доти популярна ідея почала виявляти свою ущербність), а як частинку цієї природи, фрагмент загадкового круговороту матерії, де відбувається взаємоперехід вічності й миті:
Біля вуликів на землі
Лежить собі дід мій і куня.
І лазять бджоли по його чолі,
Як по розтрісканім зрізі пня.
Не ворухнеться його рука -
Нехай беруть собі карий мед.
Дідусь мій до смерті своє звика.
Як звикає до слави поет.
Придивіться до цієї грандіозної в своїй філософічності й простоті картини - тут немає праху, є матерія в безконечному триванні, що виявляє різні властивості аж до свідомості й доброти як вищої своєї сутності! У земних клопотах і пориваннях одкрива-лася Павличкові даль духовної безконечності. І досі не маємо нічого подібного осанн гордої плоті, виспіваній поетом у сонеті "Лук", вірші "Моя гріховшще пречиста" та ін. Досі немає рівного "Молитві" - віршеві во славу Шевченковому генію, бо тут углиба і розкошує в духовному безмежжі щаслива цим безмежжям особистість. Досі неспростовним словом про взаємодію національного та інтернаціонального лишається Павличків вірш "В кабінеті Леніна".
Однак громадянську наснаженість Д. Павличка треба розуміти широко - як вияв різнопланово багатої й активної натури художника. Трибунність поета відрізняється од наступальності чергового оратора своєю естетично непідробною напругою вистражданого рядка. Це - спосіб світовідчуття, що проявляється в усіх поетичних жанрах Павличка.
Лірика поета ввібрала в себе поклади світової та вітчизняної культури. Говорити так дають змогу не тільки твори на культурно-історичну тему, що складають цілий пласт його творчості (цикл "Вчителям і друзям", "Київські сонети", портрети зі збірки "Сонети подільської осені" 1973 р. або безпрецедентна в нашій поезії Павличкова Франкіана "Задивлений в будущину"). Річ у тім, що художньо-філософський досвід попередників проймає всю поезію Павличка і виявляється в культурі думки, її доцільному рухові від знаного углиб іще непізнаного. Сказане стосується й фольклору, що постійно підживлює його поетичне слово ("Два кольори", "Впали роси на покоси" та ін.).
Відданість традиції простежується і в стилістиці Павдичка, котрий і в часи найсміливіших новацій віддає перевагу класичним формам, передовсім сонету, нормативному віршеві в усіх жанрах. Однак у кожну з цих форм поет вносить щось суто своє (згадаймо "Білі сонети"). Архітектоніка його творів визначається рухом думки через діалектичне заперечення вихідної тези та її потвердження на новому знаннєвому рівні.
Промовисто свідчать про це поеми Д. Павличка. Так, у "Поєдинку" (1978) герої-побратими, зведені волею диктатора в гладіаторському герці, прикидаються, імітують бій, та швидко переконуються, що "несправжня битва страшніша від справдешньої стократ". Тоді кожен починає зумисне наражатися на меч су-противника-друга, але й цей саможертовний порив заперечується думкою про ганьбу, яка довіку ляже на переможця. Починається справжня січа, бо кожен прагне перебрати на себе страшний тягар і тим урятувати побратима - врятувати смертю! Але ж при цьому вони вже виконують не свою, а диктатора волю, котрий звів їх у герці на власну потіху. їхня воля лишилася перед поєдинком, на отих хрестах, що на них було обіцяно їх розіпнути за відмову битися: "Не жаль мені життя, ні побратима, Та жаль, що ми не вмерли на хрестах!..". Вони втратили свободу - внутрішню, ту, яка ще їм, рабам, лишалася - свободу вибору - і це найстрашніше!
Хоч якою б сильною була експозиційна ідея твору, вона у Павличка обов'язково буде підважена, переглянута і ляже підмурком вищої ідейної споруди. Це стосується й емоційної барви віршів та поем, яка під пером Д. Павличка міниться в усьому спектрі людських почувань. Перечитуючи Р. Барадуліна, поет висловив таку думку: "Вміння робити вірш в нутрі емоційно суперечливим свідчить про витончений, спостережливий і філософський талант" ("Біля мужнього світла". - С. 201). Важко не згадати її, вдивляючись у "Таємницю твого обличчя" - збірку інтимної лірики 1979 р.
З вершини життєвого досвіду митець оспівав любов як найбільший дарунок життя, запоруку його осмисленості й тривання. "У пику" розжирілому на брехні святеннику і зжовклому від нудоти циніку він підніс її горді знаки на філософсько-історичну височінь у час девальвації головних моральних цінностей. Тому з гуманістичної точки зору суспільний сенс цієї лірики не поступається найгострішим інвективам та притчам Д. Павличка.
Низкою самобутніх образів ожив в українській поезії поганьблений жанр еротичної лірики, що має в світовій культурі величезну традицію від Сапфо й Катулла до Бодлера й Тувіма. Це не завадило поетові сягнути філософських висот, дійти вагомих істин. Власне, заради них він і вдивляється в реальність зблизька, з думкою про буття як таке й духовним потрясінням, породженим споконвічною суперечністю між безконечною любов'ю і конечним життям: "Та вже не прилетить моя любов прозора. 1 добре, що нема нікому вороття. Що на одну любов дано одне життя".
Любов як вседержительниця життя - єдиний і наскрізний мотив цієї книги, таємниця, розгадувана поетом. "Поезію творить любов, а не злоба, - пише Павличко у слові "Про себе". - Ненависть - звіряче почуття, і, власне кажучи, ради того, щоб вона зникла з людських взаємин, жертвували своїм життям великі подвижники й світочі доброти. Якщо в моїх творах присутня ненависть, то це означає, що я жив у жорстокі й складні часи,".
Loading...

 
 

Цікаве