WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка, автопортрети, незнайдені мистецькі твори Т. Г. Шевченка - Реферат

Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка, автопортрети, незнайдені мистецькі твори Т. Г. Шевченка - Реферат

людини, яка вийшла незламною з найтяжчих випробувань. М. Лазаревський з подарованого йому автопортрета замовив 25 фотокопій, щоб поширювати їх серед друзів і знайомих.
Більшість автопортретів, створених у Петербурзі в останні роки життя, Шевченко виконав технікою офорта. Працюючи над ними, він часто користувався фотографіями. Перший автопортрет - у темному костюмі (папір, офорт, 16,1*12,3, створений за фотографією кінця 50-х років) - виконано не пізніше 14/3 1860р. З цього твору збереглися також відбитки третього стану (16,1*12,5), де фон вкрито тонким шаром акватинти. Автопортрет пройнятий глибоким ліризмом. Вражає вираз очей, якого раніше в автопортретах не було: в них і сум, і ніжність, і тепле співчуття. Це вираз "ласкавий, майже ніжний", який помітив в очах художника І. Тургенєв. Незабаром за фотографією, зробленою наприкінці березня 1858,хроблено другий автопортрет - з бородою, в кожусі і шапці (папір, офорт, 16,9*12,5), який можно датувати не пізніше як 4/4 1860. Ретельно опрацювавши обличчя й виділивши його легким штрихуванням на тлі навколо голови, Шевченко вільно в начерковій манері, накреслив убрання й покладену на коліно руку, що надало образові своєрідного артистизму. За маллюнком, виконаним 1845, , що його Шевченко відшукав, він у травні 1860 створив автопортрет із свічкою (папір, офорт, акватинта, 16,4*13), в якому майстерно передав ефект освітлення - боротьбу світла й темряви, внаслідок чого твір набув символічного звучання. В цьому автопортреті привертє увагу розмаїтість застосованих технічних прийомів. Густим плетивом різної сили штрихів, підкреслених і об*єднаних шаром акватинти, художник показав, як морок відступає перед переможною силою світла. Обличчя модельоване прозорими перехресним штрихами, а вбрання зображене сіткою паралельних ліній, що імітують манеру класичної гравюри різцемза фотографією, яку зробив 1859 у Києві І. Гудовський, 1860 виконано автопортрет у світлому костюмі (папір, офорт, 16,5*12,5). Тут на обличчі Шевченка помітно сліди тяжкої недуги, яка підточувала й без того надламане засланням здоров*я поета. У цьому творі відбився також пригнічений стан, у якому Шевченко повернувся до Петербурга після арешту на Україні влітку 1859. Якщо кожний з розглянутих офортних автопортретів певну грань образу Шевченка, передає той чи інший душевний стан, то останній з цієї групи автопортретів - у шапці й кожусі, створений не пізніше 4/12 1860 за фотографією А. Деньєра, зробленою 1859, дає узагальнений образ портретованого. Твір вражає глибиною і цілісністю характеристики. Недаремно сучасники поета вважали його найвдалішим і найбільш схажим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він здобув найширшу паопулярність. Технічно портрет виконаног бездоганно. Офортний штрих набув тут вийняткової експрессії. Штрихуванням вкрито не лише тло навколо голови, а й усе зображення; перегукуючись з енергійним штрихом, яким передано смушеву шапку й комір кожуха, воно надає портретові своєтідної суворості. На портреті є авторський підпис і дата виконання, а також монограма з облямованих колом літер, написаних енергійним розчерком. Офортні автопортрети Шевченка (естампи різних станів) зберігаються в кількох музеях, більшість - в ДМШ. В останні роки життя Шевченко малював і олійними фарбами. З чотирьох тогочасних полотен, що дійшли до нас, три - автопортрети. В них помітний вплив Рембранта, творчістю якого Шевченко захоплювався замолоді і яку тепер, працюючи над офортами, вивчав особливо старанно. Один з автопортретів (1859) відомий з копії, що її виконав К. Фловицький (44,4*35,5, ДМШ). Шевченко тут зображений з бородою. Ефект контрастного бічного освітлення, надаючи творові великої емоційної належності, не відвертає, однак, уваги від основного - погляду Шевченка. Крім копії К. Флавицького існувала ще одна копія (де тепер - невідомо), яку виконав художник Жебровський. Другий автопортрет з цієї групи (полотно, олія, 59*48, в овалі, Державний музей українського мистецтва в Києві), виконаний не пізніше 1860, експонувався того ж року на виставці в петербурзькій академії мистецтв. Він значно відрізнявся від інших автопортретів художника трактуванням образу: Шевченко намалював себе тут молодим парубком. З-під високої, зсунутої набакир, смушевої шапки вибмвається чуб,під свиткою біла вишивана сорочка, пов*язана червоною стрічкою. Твір близький до автопортретів Рембранта не лише живописно-колористичним вирішенням - характерним поєднанням золотаво-брунатних тонів, виразною світлотінню, а й "маскарадом", який багато важить в образному ладі портрета. Контраст між парубочим вбранням і сумним поглядом пройнятих сльозою очей фізично надламанаго, передчасно постарілого Шевченка становить основний мотив твору, надає йому глибокого трагічного звучання. Останній автопортрет (полотно, олія, 59*49, в овалі, ДМШ), виконаняй 1.02.1861, відтворює образ безнадійного хворого художника. Густий морок, з якого виступає освітлене тим же контрастним бічним світлом обличчя Шевченка посилює трагізм твору.
Автопортретні зображення є в деяких краєвидах Шевченка з розвинутими жанровими мотивами.
Окреме місце серед автопортретів Шевченка посідають автошаржі, що є в альбомах 1839-1843 та 1846-1850, на берегах деяких рукописів поета та на копії малюнка "Хата батьків Т. Г. Шевченка в селі Кирилівці", яку виконала Г. Псьол. Ці автошаржі свідчать, що властиве поетові почуття гумору не залишало його й в найтяжчі роки життя. Автопортрети Шевченка - своєрідна автобіографія, написана рукою великого художнка- реаліста.
Незнайдені мистецькі твори Т. Г. Шевченка - твори художника, про які є тільки згадки в його автобіографії, "Щоденнику", листуванні, повістях, архівних документах і записах його сучасників. Через тяжкі
Loading...

 
 

Цікаве