WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий і творчий шлях Григіра Тютюнника - Реферат

Життєвий і творчий шлях Григіра Тютюнника - Реферат

пізнати почуття відповідальності - і не тільки за себе, а й за інших.
За жанровими ознаками повість "Климко" близька до повісті-драми, де всі "периферійні" події зв'язані основним драматичним вузлом. Тут також багато спогадів головного героя, але більше спогадів світлих, які викликають протест проти війни, що жорстоко зруйнувала прекрасне мирне трудове життя радянських людей. Климко, як і Харитон, сирота, але він не стає мучеником чи жертвою обставин, це натура більш активна, дійова, це маленький борець. Письменник виходить за звичні для традиційної повісті межі опису та аналізу дійсності, підтримуючи загальну тенденцію сучасної радянської прози до епічності та концепту а льності. Погляд автора стає ніби ширшим, більш цілеспрямованим - утвердження добра. В "Облозі" таке утвердження часом здійснювалось за принципом "від зворотного" або ж через заперечення зла. Поряд із стильовими та емоційними відмінностями, пов'язаними з суб'єктивним характером розповіді в "Облозі" та об'єктивним у "Климкові", принципово важлива взаємодія Харитона і Климка з оточенням: з ровесниками, здорослими, зрештою, з ворогами.
Харитон здебільшого тримається осторонь дітей, не одразу знаходячи з ними спільну мову. Спілкування з дорослими нерідко завдає йому душевного дискомфорту і навіть моральних травм: тягнучись до людей чистих і світлих, він частіше зустрічає протилежне, або ж людей надломлених, яким він, сам ще не зміцнілий, мусить стати моральною опорою,- і ця душевна перенапруга часом забирає в нього останні фізичні сили. До цього ж типологічного ряду належить і характер Климка - хлопця щирого, доброго, самовідданого. Але Климко має надійних друзів, та й доля більше зводить його з людьми так само щедрими, чесними і - головне - морально витривалими. Він також не роздумуючи відгукується на чужу біду, але ті, кого він рятує (зрештою й ціною свого життя), внутрішньо не -чужі йому, лише беззахисні перед лихом війни,- і його зусилля виявляються не марними, водночас і його самого зміцнюючи, допомагаючи його людському самоствердженню. У зображенні зіткнень героя з ворогом також є істотна відмінність Харитон виглядає пасивно-потерпаючою постаттю, Климко ж, при всій наївності дитячого протесту, виступає активним ви-разником моралі радянського народу.
Можна, таким чином, говорити про переважання трагедійних обертонів у художньо-емоційному ладі "Облоги", І оптимістично-стверджувальних у "Климкові". Та, безперечно, саме через нелюдські ду-шевні муки Харитона прийшов художник до подвигу Климка. Такий своєрідний вираз знайшла в Григора Тютюнника невідворотна історична і психологічна логіка еволюції характеру героя з народу, поставленого ходом подій перед суворою альтернативою життя чи загибель.
До цього ж покоління звернено повість у новелах "Вогник далеко в степу" (Ш?9). Життя повоєнних ремісників автор знав добре - звідси й точність у характеристиці персонажів, у зображенні обставин та оточення. Через виразні деталі, яскраві епізоди (динамізм фабульного розвитку тут відсутній) письменник показав красу людську, доброту і чуйність, які проти-стоять жадібності, жорстокості, егоїзму. Небагатослівно, але виразно виписані привабливі образи тітки Ялосовети, переконаної, що "всі люди красиві, як добрі", старого майстра Федора Демидовича, який навчає підлітків не тільки перетворювати металобрухт у потрібні людям речі, а й з гумором сприймати дрібні гризоти, зберігати людську гідність за будь-яких обставин. Переконливою в реаліях часу, логічною й водночас емоційно багатою оповіддю підводить письменник юного читача до розуміння причин і передумов перемоги нашого народу у смертельному двобої з фашизмом, підвалин і джерел його післявоєнного відродження, душевна чистота, І висока людська гідність, надзвичайно розвинене почуття товариськості, братньої солідарності радянських людей. "Ліричний (проте не сентиментальний!) колективізм" - так визначив автор настроєву домінанту твору.
За книги "Климко" і "Вогник далеко в степу" Григорові Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980 р.
В останні місяці життя письменник працював над повістю "Житіє Артема Безві-конного", яка залишилась незавершеною, хоч він "уже "бачив" її всю, в тих неповторних деталях, на які був такий удатний. Артем - типовий тютюнниківський герой: трудяга, душевний, часом наївний, у чомусь химерний, беззахисний, як дитина, добрий чоловік. Добрий тією добротою, якої "вистачає на всіх і зовсім не лишається для себе" ".
6 березня 1980 р. Григір Тютюнник пішов з життя. Та продовжується життя його героїв, які прийшли вже і до читачів Чехословаччини, Угорщини, НДР та інших країн.
* * *
Підхід до життя і жанрово-стильові особливості письма Григора Тютюнника виявляють типологічну близькість митця до таких письменників, як В. Шукшин, В. Бє-лов, В. Распутін. У художньому осмис-
ленні багатьох проблем життя Гр. Тютюнник виступав серед першовідкривачів, розширюючи тематичні обрії літератури (дитина в окупації, взаємини міста й села), не раз знаходячи новий ракурс погляду на матеріал, який не є новим за своєю суттю, але зазнав істотних зовніш-ніх змін (наприклад, взаємини людини й природи, сучасне міщанство, споживацтво, егоїзм, пристосуванство тощо). Внутрішня ж тема письменника, виношена, вистраждана ним, залишилась незмінною протягом усього його творчого шляху; сюжет він розумів, за його ж словами, як "простеження руху душі героя на якомусь короткому чи довгому відрізку його життя" 12. Про свій етичний ідеал сказав Григір Тютюнник в одному з інтерв'ю: "...ідеалом для мене завжди були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі в найрізноманітніших проявах" 13. Самому ж митцю довелось наражатись на чимало несправедливостей, зокрема в оцінці його творів, героїв.
Григір Тютюнник одним з перших, ще на початку 60-х років, привертав увагу до тих втрат у людській природі, які стають неминучими внаслідок нерозумного споживання здобутків науково-технічного прогресу. Його постійно тривожила проблема морального здоров'я нашого суспіль-ства, духовних основ життя народу, збереження його самосвідомості, історичної пам'яті й совісті як виду історичної енергії багатьох поколінь. Естетична цінність творів Григора Тютюнника невіддільна від етичної сутності таких вічних народних категорій духовності, як доброта, честь, громадянська гідність, милосердя, спів-страждання.
Він - один з найдраматичніших і водночас найсвітліших художників нашого часу. У його творах конкретно-історичні соціальні проблеми просвічують через внутрішній світ людини, на яку він дивився з любов'ю і розумінням.
Loading...

 
 

Цікаве