WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий і творчий шлях Григіра Тютюнника - Реферат

Життєвий і творчий шлях Григіра Тютюнника - Реферат

твір виріз-няється посиленням драматургічного начала: дія тут розвивається стрімко й напружено, вона і розкриває характери дійових осіб, і одночасно сама зумовлена ними.
Важливі риси стилю Гр. Тютюнника - простота розповіді, розмовні інтонації. Про ліризм збірки можнаговорити не лише як про стильову ознаку, а й як про настроєву домінанту, що зумовлює риси поетичності творів, зміст яких увиразнюють пластичні малюнки природи ("Дивак", "Зав'язь", "Холодна м'ята", "На згарищі", "Проти місяця", "Печена картоп-ля"). Лаконічні діалоги часом підсилені недомовленістю, за якою криється багатий підтекст. Широко послуговується письменник монологічними формами оповіді, у тому числі внутрішнім монологом, який то наближається до мови автора у "дорослих" оповіданнях, то істотно відмінний від неї у творах про дітей. "Авторський коментар" зведено до мінімуму, описи, пейзажі, зарисовки відзначаються пластичністю, багатством кольорів, звуків, запахів. Проглядають і ознаки тієї тенденції, яку пізніше назвуть об'єктивіза-цією ліричної прози і яка у найбільш досконалих творах Гр. Тютюнника надасть епічної вагомості його камерним сюжетам, а скромних маленьких (не лише за віком) героїв з їхніми буденними турботами оберне на представників цілого народу. Визначальні риси творчої особистості Гр. Тютюнника обумовлені його світобаченням, яке можна було б назвати драматичним гуманізмом: письменник не просто любив людей - він болісно реагував на все те, що завдає шкоди людській сутності, здрібнює особистість,- звідки б воно не йшло, чи то від зовнішніх обставин, чи від недосконалості або душевної ліні окремих індивідів, які самі ж себе обкрадають і спотворюють. Різна міра завданої шкоди зумовлює досить широкий спектр відтінків - сум, хоч і не безнадійний, тужливість ("Холодна м'ята", "Печена картопля"), іронія ("Чудасія", "Гвинт"), біль ("Обмарило", "Комета"), обурення ("Смерть кавалера"), беззастережний осуд ("Вуточка", "На перекаті", "Поминали Маркіяна" - зі збірки "Деревій", 1969). У книжці "Зав'язь", як і надалі, співіснують новели різні за настроєм, емоційно багатопланові, наділені світлим життєствердним началом навіть у найдраматичніших сюжетах, які поверховому поглядові здавалися похмурими. Його оповіданням, як висловився Янка Бриль, "...притаманне авторське проник-нення в душу героїв, принадне вміння не просто показати людину, а й поріднити її з читачем, заразити читача почуттями героя, зацікавити його гіркою і щасливою долею"s. Журнал "Дружба народов" відзначив оповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях 1967 р. "Зав'язь" була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника, воднораз вирізнивши його серед творчої молоді.
У першій збірці визначались основні теми й мотиви подальшої творчості письменника, тісно пов'язані із загальною тенденцією радянської літератури, яка в ці часи наполегливо прагне до філософського осмислення людського буття, заглиблюється у визначальні морально-етичні колізії сучасності. Послідовна правдивість в осмисленні непримиренного протистояння добра і зла породжувала художню проникливість, тобто здат-ність розгледіти негативні явища в зародку. Визначились (і надалі набувати-муть розввитку) і риси його літературного стилю, композиційна стрункість кожного твору, граничний лаконізм письма при емоційній та змістовній насиченості, влучність, конкретність портретних, мовних, психологічних характеристик, вагомість художньої деталі. Тютюнник створює пейзаж кількома виразними штрихами, причому життя й стан природи в нього тісно пов'язані з відчуттями, настроєм героїв: залежно від авторської мети, природа перебуває то в гармонійній єдності, то в контрасті з ними. Особливу роль відіграють і ритміка кожного твору в цілому й кожної фрази, музика мови письменника, що наближає його прозу до поезії. Перевтілюючись у того, від чиєї особи ведеться розповідь, автор зображує події і весь навколишній світ через сприймання героїв, та й у своїй поз.иції оповідача не намагається триматися дистанції, через власне серце пропускаючи усі болі і радощі героїв.
Незаперечний талант, оригінальний погляд на світ, зріла літературна майстерність митця, як і його схильність "до пластичного зображення характерів та обставин", уміння "виразними деталями передати побутове тло, виявити особливості живої народної мови" були відзначені в загальносоюзному літературному контексті.
У 1968 р "Литературная газета" оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було присуджено премію за оповідання "Деревій", герой якого уособлює етичні й естетичні уподобання письменника, живучи задля вищого, духовного, що творить людину в лю-дині. Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість "Облога" та кілька оповідань.
Зображення того, як іде малий герой "Облоги" дорогами землі, щойно визволеної від фашистського ярма, насичене глибоким драматизмом, що переходить у трагічність. Написано повість так, як розповідав, бувало, дядько Марко про Харито-нового батька, "повагом, міцно кладучи слово до слова". Всі події та явища подаються у сприйманні підлітка Харитона, який набуває гіркого досвіду в зустрічах з найрізноманітнішими людьми та обста-винами Самотній і неприкаяний, він тужить за домівкою і тягнеться до людей - світлих, простих, зрозумілих, людей, у чиїх вчинках він бачить відповідь на запитання: "Навіщо?" Біль за людей, відчайдушний протест проти бруду й антилюдя-ності часом виливаються в нього так бурхливо і незвично, що навіть добрі, чесні люди дивляться на нього як на хворого, та він і сам думає: "Мабуть, у мене таки справді якась хвороба". Душа його була травмована ще до війни (і це показано з усією психологічною переконливістю). Тепер він сам-самісінький на всьому білому світі і бреде, не обираючи напрямку, від села до села, щоб якось проіснувати, прогодуватися. Він здається трохи наївним, але в нього є тверді уявлення про моральні цінності, і вони ви-являються сильнішими за всі випадкові впливи.
Безсумнівний зв'язок повісті "Облога" з тим, що пережив автор у далекому дитинстві. Спогади ж героя надають трагедійного відтінку творові не лише своїм змістом, пронизливістю настрою, а й самим фактом їх виникнення - адже то згадує дитина, і згадує про татсе далеке мирне життя... Жорстокі реальності одного з найскладніших періодів у житті країни насичують недитячим болем ті спогади, що, як і тривожні сни хлопця, не мо-жуть заспокоїти його душу, послужити їй захистом від трагедій, породжених війною; вони переплітаються з картинами навколишньої дійсності, взаємопідсилюючи його реакцію на те й друге одночасно. Лаконічно й переконливо зображено все те тяжке й гірке, що доводиться пережити йому, як і дивовижна, не відповідна його
Loading...

 
 

Цікаве