WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Осавул української ідеї (повернення Вячеслава Будзиновського) - Реферат

Осавул української ідеї (повернення Вячеслава Будзиновського) - Реферат

критичні студії та есеї про В. Стефаника, М. Яцківа, Леся Мартовича, упорядковував хрестоматії, збірники, писав ширші історичні розвідки.
Цікавим з наукової точки зору є видання "Козацькі часи в народній пісні, з замітками В. Будзиновського" (Львів, 1906. - 237 с). Коли взяти до уваги той факт, що український історичний фольклор, зокрема, думний та пісенний видавався сгупо (згадаймо, що, відгукуючись на 1 том історичних пісень В. Антоновича та М. Драгоманіва, англійський письменник і фольклорист Вільям Ральстон 1875 р. висловився захоплено, як про предмет "національної гордості українців"), а ширших наукових студій теж бракувало, не рясно тим більше виглядало з наявністю підручників, посібників, хрестоматій та антологій, то зрозуміле загальне зацікавлення випуском у світ такої книжки.
Книга відкривається малюнком татарсько-турецьких нападів на Західну Україну, точніше на Галичину і Волинь у XV і XVI ст. Правда, автор, як то мовиться, дещо перестарався, оскільки серед розряду дум є, хоча й змістовні, але не народного характеру тексти. У короткому передслові упорядник не зазначає, з яких джерел взято ті чи інші тексти; він тільки стверджує свій намір дійти "до простих читачів". У згрупованому, властиво, на два розділи (думи, зложені до Б. Хмельницького; думи від 1648 р. і до зруйнування Січі) матеріалі маємо текстипро Івана Коновченка, Івана Богуславця, Самійла Кішку, козака Супруна (хоча пропущено про Саву Чалого, Максима Залізняка, Ґанджу Андибера, про Довбуша та опришків).
Збірник загалом вартував загальної високої оцінки, і зрештою такий прискіпливий критик, як І. Франко в невеликій рецензії говорив про видання як про давно відчуту потребу; зазначав, що "план і метод" є "вповні вдатними і відповідними до зазначеної ним мети" (Літературно-науковий вісник. - 1906. - Т. 35. - Кн. 7. - С. 175-176). Одначе мав рацію критик, коли закинув докір В. Будзиновському, що той дещо розмив поняття "козацькі часи"; порушив усталену схему групування дум, окремо пісень (у нього не вроведено чіткої градації між цими жанрами); трохи "всипав" недоладного й часом суперечливого в історичного характеру примітки. Зазначимо принагідно, що розширений текст рецензії І. Франко опублікував як рецензію-коментар в ЗНТШ (1906. - Т. 73. - Кн. 5. - С. 205-211).
А ось перед нами невелика збірка-хрєстоматія "Козаки у Стефана Руданського з поясненнями В. Будзиновського" (Львів, 1906. - 51 с). До цього видання увійшли поетичні твори С. Руданського "Пісня Хмельницького", "Хмельницький з ляхами", "До України", "Запорожські шори", "Могила", "Смерть козака", "Турецька кара", "Кому чого бракує", "Нащо Бог сотворив?", "Кошовий у цариці", більшість з яких супроводжена невеличкими історико-літературними нарисами В. Будзиновського, що полегшують сприйняття та зрозуміння літературних текстів ("Султан і запорожці", "Гетьман Мазепа", "Іван Скоро-пада", "Павло Полуботок", "Велямін", "Данило Апостол").
Певну популярність мала двочастинна "Історія України" (Львів, 1924) В. Будзиновського, розрахована найперше на молодь.
Роман Горак у начерку "Перехресні стежки Вячеслава Буд-зиновського" пише про мученицькі дні цього визначного й багатьма великими інтелігентами України колись-то шанованого суспільно-культурного й громадського діяча доби Івана Франка, Михайла Павлика та Івана Белея, блискучого публіциста, редактора чисельних періодичних видань, літератора, історика, популяризатора української книги. З приходом на галицьку землю "визволителів", а з ними сатанинської червоно-сталінської ідеології, В. Будзиновський доживав свої дні в про-голоді й холоді, у самітності. Змушений розпродати найбільший і найцінніший надбанок, книги, шістдесятивосьмирічний чоловік згасав у знемогах (у невеличкій квартирі по вулиці Снядецьких, 6 у Львові). Р. Горак як ревний шукач джерел (від церковних метричних книг до унікальних книжкових раритетів та біографічних відкриттів в архівних сховищах державних бібліотек, архівів та приватних колекцій) покликається на кілька джерел, як ось на повідомлення від 15 лютого 1935 р. в газеті "Діло", звіт у газеті "Батьківщина" від 21 лютого того ж року та висловлювання Михайла Рудницького, який зосібна зауважив: "Яка іронія долі. Тридцять літ писав Будзиновський книжки, призначені для якнайширшого загалу, відповідно до духовних потреб тих, які могли їх читати; писав просто, ясно, брав патріотичні сюжети, прикрашував їх сенсацією, а його читачі не могли йому дати хоч би найскромнішого про-житку. Довгими роками по війні майже вмирав з голоду, жив скромно, як аскет. Був занадто гордий, щоб прохати якоїсь посади у товаришів на становищах, занадто непримиренний, - сам відчував це, - щоб сидіти на такій посаді і мовчати. Пробував жити з пера, а це в нас означало: нужда" (Цит. за: Горак Р. Перехресні стежки Вячеслава Будзиновського //Буд-зиновський В. Осаул Підкови: Історичні повісті з часів козаччини. - Львів: Червона калина, 1990. - С. 368).
Та коли прийшло до В. Будзиновського остаточне прозріння, він опинився поза газетами (чимало їх було закрито ревнителями сталінського режиму), поза громадським життям, сам з собою наодинці, фактично без засобів до існування. Було прикро, боляче, безнадійно. І прийшла полегша - смерть. Але була на Личаківському цвинтарі могила, але яка, де?
Брати Будзиновського Роман та Орест Дзьобани віднайшли на 72-му полі Личаківського цвинтаря у Львові серед сплюндрованих варварами гробівців поблизу могили Олександра Ого-новського і родинний гробівець родини Будзиновських, де поховані сестра Вячеслава Олена (1873 - 26 жовтня 1893), б.чть-ко Тит Будзиновський (помер 25 вересня 1897 р.). Тут відійшли у вічний спокій брат Генрик (1877 - 23 квітня 1923). мати Ядвіга (1849 - 23 квітня 1931), брат Альфред (помер 7 січня 1942 р.) (Див.: Горак Р. Віднайдена могила Вячеслава Будзи новсьчого /,/ Літопис Червоної калини. - 1995. - № 1-3. С. 24-25).
Десь у тому буйнохвиллі час від часу спливає на пам'ять, здатних пам'ятати, й ім'я Вячеслава Будзнновського, про якого історик В. Дорошенко написав: "Як колись Іван Франко так і В. Будзиновський впродовж свойого трудового життя переходив різні фази розвитку. Від соціалізму через радикалізм до націоналізму, а відтак радянофільства. Туди причалив Будзиновський з чисто націоналістичних спонук. Коли переконався, що так звана радянська Україна - це обман, змінив негайно свою радянську орієнтацію на національні позиції, признавшись до своєї помилки. Всім своїм життям, всією творчістю дав Будзиновський найкращий доказ, що завжди був і залишається до смерті найкращим сином України" (Цит. за: Го-рак Р. Перехресні стежки Вячеояава Будзиновського. - С. 375).
Loading...

 
 

Цікаве