WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Осавул української ідеї (повернення Вячеслава Будзиновського) - Реферат

Осавул української ідеї (повернення Вячеслава Будзиновського) - Реферат

забарився відгукнутися "колючою" статтею-роздумом "Не в пору пафос" (Народ. - 1894. - Ч. 19. - С. 294-296), у якій звинуватив автора у незнанні історії, в шаблонному способі мислення та в незнанні й невідповідному оцінюванні дійсних фактів. Думається, що певну корективу у з'ясування суті справи внесла подана М. Павликом примітка до публікаціїІ. Франка: "Стоячи на становиську свобідного обміну думок, поміщаю сю увагу І. Франка, та му-шу зауважити, що в головному я з нею не годжуся. По-моєму, нема сумніву, що русини, підпираючи австрійський уряд під час революції 1848-1849, упідлилися, помогли побідити реакції і тим викопали гріб для власної свободи. Вину сього треба, впрочому, приписати більше руській "інтелігенції" в "Головній руській раді", котра як агент правительства просто тероризувала мужиків, навіть уговкуючи їх виступи проти панів за грунти, а то й просто боронячи економічні інтереси панів, як то робило і правительство. Таким чином, руський народ своєю поведінцією під час ре-волюції стратив дуже багато не тільки політично, а і економічно. Се, впрочім, можна би брати супокійно, як усякі історичні події, коли б не те, що фатальний крок русинів із 1848 р. (зрештою, підготовлений усею нашою історією під Австрією) і досі мститься на руськім народі між іншим, перешкоджаючи йому поглянути критично на верхи нашого правительства Як глибоко корениться в русинах той австрійський сервілізм видно найкраще з недавньої оди одного бувшого радикала, верхові правительства, де він просто зве Австрію "раєм" для русинів. А ми ж бачимо, що русини тут мають менше прав, ніж який-небудь інший народ. Нарешті, ми мусимо сказати, що справа революції 1848-49 рр. в Австро-У горській Русі дуже сложна і досі мало висліджена, а через те в суді про неї треба бути осторожному. Се ми прикладаємо і до д. Будзиновського, котрому ми теж побажаємо більше уваги на факти і терміни історичні. Звісно, свобідна дискусія може тут бути тільки корисна (Див.: Франко І. Зібрання творів: В 50 т. - К.: Наук, думка, 1985. - Т. 44. - Кн. 2. - С. 734- 735).
Неабияку ерудицію та популяризаторський хист продемонстрував В. Будзиновський у брошурах та більших за обсягом книжках "Хлопський страйк" (Чернівці, 1897. - 58 с), "Ґрунтовий податок" (Чернівці, 1897. - 52 є.), "Панщина: Єї початок і скасоване" (Чернівці, 1898. - 174 с), "Наші гетьмани" (Львів, 1907. - 187 с). Якщо перші три з названих книжок передовсім опираються на життєво-значимі факти, на статистичний матеріал (наприклад, у брошурі "Хлопський страйк" автор роз'яснює суть поширених в народі виразів "четвертий
шульок", "тринайцятий сніп", "дві шістки за день", "шість днів паньщини"), то остання - це цілком окремі п'ятнадцять історичних нарисів з ілюстративним доповненням про постаті українського гетьманату (П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький, П. Дорошенко, М. Ханенко, Д. Многогрішний, І. Самійлович, І. Мазепа, І. Скоропадський, П. Полуботок, Д. Апостол, К. Ро-зумовський).
На якомусь перехресті власних доріг та життєвих поворотів В. Будзиновський зупинявся, вдихаючи, хоч і не до глибини легенів, радянофільське повітря; на якомусь з поворотів відчув, що від нього терпне в горлі й мутиться в голові - зрештою зрікся цієї світоглядно-політичної орієнтації. І вже, певно, незалежно від нього самого, колишні "дослідники" української літератури, такого духовного пласта, як періодичні видання, занесли його до розряду "прогресивних письменників революційно-демократичного" спрямування, які начебто те й робили, що своєю щоденною працею пером й усним словом розбивали товсту скелю "гнилого капіталізму" з його "паразитуючим принципом" життя. А він, на диво, залишився в нашій загалом непростій історії таким, як був насправді: щоб не робив, думав про українство; щоб не писав - заради нього.
З упадком журналу "Народ" (після смерті М. Драгоманіва) В. Будзинський редагує органи радикальної партії - газети "Громадський голос" та "Радикал". Не відчувши з боку партії підтримки своїх орієнтацій на українську державність, В. Будзиновський у простест "іде в маси", за що його 1 квітня 1896 р. заарештовують у Тернополі. Звільнений після двотижневого голодування, він зустрінеться з гімназійним товаришем О. Маковеєм, який запропонував приїхати до Чернівців редагувати газету "Праця" (до речі, саме тут 1897 р. завдячуючи В. Будзиновському з'явилися перші новели В. Стефаника).
Після ліквідації газети "Праця" В. Будзиновський повертається на початку 1898 р. до Львова, працює в редакції щоденної популярної газети "Діло", стає невдовзі редактором "Видавничої спілки". Політичний авторитет його ще більше зріс під час виборів до австрійського парламенту (1897-1898 рр.). Радикальна партія, по суті, як єдиний організм перестає функціонувати, а В. Будзиновський при підтримці М. Гру-шевського та І. Франка створює націонал-демократичну партію, основним кредо й кінцевою метою було утворення самостійної незалежної української держави. А для теоретичної підпори задумує підготувати та видати велику історію України (ця ідея не була зреалізована), пише і видає велику серію науково-популярних книг ("Панщина" (1898), "Австрія чи Польща" (1903), "Хмельниччина" (1906), "Галицькі постулати" (1907), "Гетьман Мазепа" (1909). Його перу також належать такі публікації, як "Новітні революції", "Виборча програма", "Руський страйк в 1902 р.", "Хлопська земля" та ін.
З 1901 р. В. Будзиновський- став редагувати газету "Свобода", орган націонал-демократичної партії. Остаточно відкинувши метод Маркса, політик і редактор спрямовує власну діяльність та сторінки друкованого органу на масове пробудження галицького селянства. Якраз перед жнивами 12 червня він опублікував відозву "Страйкуйте!", яку прокуратура сконфіскувала. Та 14 червня посол А. Кос зачитав її в парла-менті, і В. Будзиновський ще раз її опублікував. Через 10 днів по селах почалися страйки і "небавом охопили цілу Галичину". За фактами, які наводить есеїст Р. Горак, В. Будзиновський спричинився до виступів селян у 500 селах 29 повітів, чим зробив незаперечним свій авторитет.
Із статистично-економічних праць В. Будзиновського особливого розголосу набула брошура "Селянська власть" (Львів, 1901), написана українською мовою і побудована на фактичних матеріалах, переважно запозичених з офіційних урядових статистичних видань. І. Франко, вважаючи, що видання заслуговує загальної уваги, відгукується на нього рецензією "Еіпе Ргоіеіагіег-Каііоп" в німецькому журналі "Х-8ігаЬ1еп" (1901. - № 4. - 8. 10-13). Україномовний текст в перекладі побачив світ аж 1985 р. у 2-ій книзі 44-го тому Зібрання творів І. Франка (С. 611-613).
Але Франко надто
Loading...

 
 

Цікаве