WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Осавул української ідеї (повернення Вячеслава Будзиновського) - Реферат

Осавул української ідеї (повернення Вячеслава Будзиновського) - Реферат


Реферат на тему:
Осавул української ідеї (повернення Вячеслава Будзиновського)
Говорячи про літературний рух і взагалі про духовне життя в Галичині на зламі 70-80-х років, І. Франко серед молодшої парослі, "котра виросла під впливами польського позитивізму та соціального демократизму", називає передусім Юліана Бачинського та Вячеслава Будзиновського (Фрагіко І. Українсько-руська (малоруська література) // Зібрання творів: В 50 т. - К.: Наук, думка, 1984. - Т. 41. - С. 87). Критик наголошує, що ці представники черпали стимул власної діяльності із західноєвропейських напрямів, зокрема імпресіонізму та неоромантизму.
Більшість довідників та енциклопедій взагалі випустили це прізвище, і аж у першому томі "Української літературної енциклопедії" (К., 1988. - С. 241), завдячуючи Ф. Погребеннику, знайшлося місце для невеличкої статті про В. Будзиновського. Правда, значно раніше, ще 1955 р. у першому томі "Енциклопедії українознавства" за редакцією професора В. Кубійовича, хоч і дуже скупо, але об'єктивно було сказано про цього публіциста й історика-белетриста, політика, визначного суспільно-громадського діяча (С. 180).
Сьогодні справедливо пишемо, що Будзиновський Вячеслав Титович (псевдонім та крептонім: Недоля В.; В. Б.; 30.01.1868, с. Баворів теперішнього Тернопільського району на Тернопільщині - 14.02.1935, м. Львів) здобув освіту у Львівському та Віденському університетах, почав друкуватися на сторінках "Товариша" ще 1888 р.; організаторський перевів у практичну справу: брав активну участь у польській газеті "Рчаса" (1886-1887), організовував численні галицькі віче, редагував зокрема такі видання, як "Радикал" (1895), "Громадський голос" (1896-1897), "Праця" (1897), де вперше надрукував новели В. Стефаника; з 1897 р. разом з Д. Лукіяновичем видавав "Універсальну бібліотеку", а з вересня 1906 р. - літературно-освітній журнал "Світ"; протягом 1907-1918 рр. був послом до Австрійського парламенту, де постійно виступав на захист українського народу; він - один із засновників Української радикальної партії (1890), а-після виходу з неї 1899 р. - один з організаторів Української націонал-демократичної партії; 1927 р. заснував Українську партію праці і був її членом та керманичем до її ліквідації 1930 р. Це, так би мовити, перебіг найважливіших етапів життєдіяльності В. Будзиновсь-кого.
Предки В. Будзиновського походили з с. Вовчухи, недалеко Городка, що піді Львовом. І носили вони українське прізвище - Будзанівські. Сам письменник згадував, що його дід по матері був німцем з Чехії, а бабця була чешкою, дід по батьковій лінії був українцем, а бабця - полька. Дід Євстахій навчався у Львівському університеті разом з М. Шашкевичем та М. Устияновичем, став священиком. Батько Будзиновського здобув освіту у Львівській нормальній школі, вчителював у с. Баворові.
Початкову школу Вячеслав закінчив у Львові, там же опанував вищий вишкіл гімназійний. Довкіл панувало польське духовне й моральне засилля, навчалися й розмовляли в оточенні Будзиновських виключно по-польськи. Батько, хоча метрично, належав до українців, гонорувався, що є поляком, а мову українську вважав мовою "хлопів", недоучків. Світоглядні переміни у В. Будзиновського сталися під впливом знайомства з І. Франком, М. Драгоманівим, М. Павликом та іншими передовими людьми того часу. На якомусь етапі молодий В. Будзиновський надто захоплюється марксистською теорією; відтак починає "бокувати" від неї, як і від драгоманівського федералізму та космополітизму. Але час вимагав активних дій. Він організовує журнал "Товариш", запрошує до співпраці Франка. Але вийшов 1888 р. лишень один номер, в якому В. Будзи-новський і дебютував статтею-рецензією.
Навчався В. Будзиновський на природничому відділенні філософського факультету Львівського університету (21 березня 1889 р. відрахований за організацію зборів студентів Львова 8-9 березня у міській ратуші), мав намір продовжити навчання в Цюріху, але опинився у Відні на медичному факультеті університету. Тут він запізнався з багатьма учасниками товариства "Січ", поглиблював свої знання з економіки, політології, соціології.
В. Будзиновський 1890 р. видав у Львові науково-публіцистичну брошуру "Культурна нужда австрійської Русі" (В. Охримович відгукувався рецензією на це видання в "Народі" за 1891 р., Ч. 20-21; І. Франко не забарився теж (Народ. - 1891. - Ч. 23). Автор мав намір дати "загальнозвісним фактам теоретичне пояснення", будуючи добір фактів, їх виклад та пояснення на "еволюційній методі". Подаючи в аналітичному плані економічний стан в Галичині, В. Будзиновський спирається головно на розбір стану справ рільників, дрібної шляхти тощо. Усе це, так би мовити, пов'язується, переплітається із міркуваннями про стан політичний, соціально-правовий. Одначе автор занадто багато уваги приділив теорії та методі економіста Маркса; він дещо однобоко піддає оцінкам різні суспільні формації, зокрема початкову стадію капіталізму в Галичині; у його висновках чимало кабінетної ілюзійності, часом далекої від реалій соціальної практики. Прискіпливий І. Франко, резюмуючи значення цієї брошури, підкреслив, що "практична" програма Д. Будзиновського навіть в політичних точках являється не дуже-то практичною".
Розходячись з багатьма радикалами, в тому чіислі й з М. Драгомановим, який відкидав українську державність, В. Будзиновський наполягає, щоб у програмі партії було обов'язковим положення про національну державу. Він протягом 1893 р. зі сторінок "Народу" веде уперту боротьбу з польською шляхтою, з "москвофілами", що не думали і не гадали про якусь там українську державу.
Протягом 1894 р. у "Народі" публікує ряд актуальних праць. Гарний розголос мала публікація в ЗНТШ "Аграрні відносини Галичини" (1894).
В. Будзиновський нерідко приходив до читачів з гострими публікаціями, що викликали бурхливі дискусії. Ось такий приклад. М. Павлик вмістив у "Народі" (1894. - Ч. 17. - С. 265- 276) статтю В. Будзиновського "Хлопська посілість в Галичині". Автор досить аргументовано аналізує аграрні відносини, пише про те, що найбідніше селянство не дістало землі. Але В. Будзиновський не обминув можливості "вкрапити" в аналітичний текст патетичної словесної бравади, метафоричного патріотизму на зразок: "Така-то була твоя весна, руський народе! За той презент зроблений з нужди, за ту свободу "сконати під защитою законів" упідлився ти, руський хлопе, і ви, руські патріоти з 1848 року! За ту миску сочевиці, виїдену і вилизану миску, продав ти волю політичну, боровся з революційними змаганнями часу, котрі і тобі несли волю. Ти купив собі власні кайдани". І ці та ще інші слова викликали бу-квально гнів Франка. Він тут же не
Loading...

 
 

Цікаве