WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Гриньків Дмитро Дмитрович – поет рідного краю. - Реферат

Гриньків Дмитро Дмитрович – поет рідного краю. - Реферат


Реферат на тему:
Гриньків Дмитро Дмитрович - поет рідного краю.
Поет, прозаїк, громадський діяч Дмитро Дмитрович Гриньків народився в селі Марківка Коломийського району 11 червня 1948 року.
В рідному селі закінчив восьмирічну школі і продовжив навчання у пече ніжинській середній школі. Одинадцять класів закінчив в 1966 році, після чого поїхав у місто Дніпропетровськ, де трудився слюсарем-складальником у тресті "Дніпробудмеханізація" на заводі, що виготовляв необхідне обладнання з металу для новобудов міста - ковші до грейдерів, захвати для підйомників, сміттєпроводи для висотних будників, ворота та пристрої всілякої підйомно-кранівної техніки.
У червні 1967 року ба призваний в ряди Радянської армії, в якій прослужив до листопада 1969 року. На службі закінчив курси командирів взвода танкових частин і йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта запасу. На службі здобув звання майстра водіння плаваючих танків ПТ-76.
Після служби в армії знову повернувся на районно-ремонтний завод у Дніпропетровську, але вже в квітні 1970 року виїхав до Печеніжина на Прикарпаття.
Влаштувався на роботу в БУ-112, пізніше ПМК-67 слюсарем.
В 1971 році поступив у Івано-Франківський інституту нафти і газу на енергетичний факультет. Закінчив три курси вечірнього факультету цього інституту в м.Коломиї. Вже пізніше йому вдалося закінчити навчання у економіко-правовому інституту м.Чернівців в 1999 році і здобути фах правознавця.
Організував і очолив підпільну націоналістичну групу студентів і робітників під назвою "Спілка української молоді Галичина", яка мала на меті боротися проти засилля русифікації України та за самостійну собору суверенну Україну.
Після того, як при допомозі агентури КДБ організація була викрита, у березні 1973 року був арештований і серпні цього ж року засуджений на 7 років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Пермській області в селищі Кугіно, де в середовищі українських поетів Ігоря Калинця, Тараса Мельничука, Олекси Різників та критиків і літературознавців Євгена Сверстюка і Івана Світличного розпочав свою літературну діяльність - писав повісті і вірші. Зокрема там були написані ним віршовані цикли "Камерний цикл", "Повстанський цикл", "Фрески року" та різні новели.
Після повернення з неволі у 1978 році влаштувався на роботу токарем на завод "Коломиясільмаш", де пізніше став наладчиком напівавтоматів, а у 1991-94 рр. Майстром-бригадиром в механічному цеху цього заводу.
Продовжував займатися літературною діяльністю і написав повість для юнацтва "Бриндушки на роялі", повість-фантазію "Гіпотеза Кларка".
В 1984 році організував літературний клуб "Ватра Довбуша", але після того. як був викликаний на допити у 1986 році клуб припинив своє існування.
Був головним редактором і засновником літературно-мистецького альманаху "Карби гір", що видавався підпільно з 1984 року і розповсюджувався не тільки в області, але й по всій Україні. Альманах виходив не періодично. А пому вийшло всього 8 чисел. Останнє число було видано у 1989 році.
Разом з правозахисниками Січком Василем і його батьком Січком Петром видав альманах Досвітні вогні",що видавався теж підпільно у Коломиї і м. Долині Івано-Франківської обл. У 1988-89 рр.
В цих альманахах опублікував свої новели, вірші та публіцистичні статті.
Мав публікації у місцевих, загальноукраїнських та діаспорних часописах, також як "Шлях перемоги", "Визвольний шлях", "Український вісник", "Кафедра уантеїв" та багатьох інших.
Будучи головою Коломийської республіканської партії, редагував часопис "На переломі", (1990-95 рр.), який виходив не періодично і вийшло в світ 29 чисел.
Здійснив літературний запис разом з учасницею національно-визвольної боротьби Юстиною Качурак "Кроваві перехрестя" у 2000 році, друге видання - у 2001 році.
З 1994 року до 2007 року працював у міськвиконкомі як головний спеціаліст, а потім консультант відділу внутрішньої політики та державного будівництва, пізніше - преси і інформації та зв'язків з громадськістю.
У 2005 році йому присвоєно звання Почесний громадянин міста Коломиї.
У 1992 році видав дві поетичні збірки "Подорож з червоно у синьо-жовте" та "Панас Заливаха", а роком пізніше збірку "Скиби волі", в яких оспівана доля нескореної України та героїка боротьби за Україну.
У 1994 році з під пера Дмитра Гринькова вийшла історична повість "Мста" про історичне минуле нашого краю, зокрема селища Печеніжин.
В альманасі "Коломийська хвиля" вийшла його навела "Досина Трійця" в 2000 році, а в 2002 році вийшла повість про жінку-каторжанку Іванюк Марію "Тернистими шляхами".
В цьому ж році виходить лірична збірка поезій "Вусатий місяченько", а у 2004 році збірка патріотичної поезії "Збур меча".
Дмитро Гриньків здійснив опис про свого побратима Тараса Мельничука в повісті "Політ в'язня", що видана у Івано-Франківську у 2005 році.
Його вірші з циклу "Молитви Довбуша" вийшли друком в закордонному альманасі "Авангард" (США), а кілька віршів поміщено в антології присвят Тарасу Мельничуку "На княжих росах побратимів карб" у 2000 році.
У 2005 році Дмитро Гриньків видав книгу перших поезій про повстанський рух ОУН-УПА "Повстанський Псалтир". А нині вже завершує книгу 2 і книгу 3 з цього циклу.
В 2006 році видавництвом "Просвіта" здійснено видання повісті Дмитра Гриньківа "Сльоза калини" про буремну долю політв'язня і борця за Україну Марію Николик. В цьому ж році він видав книгу "На вістрі перемін", в які вперше розпочав свої спомини про політичну і літературну діяльність в 90-хх роках на Коломийщині.
Гриньків Дмитро є редактором кількох книг відомих поетів і письменників Марусика Петра, Михайлищука Василя, Василя Рябого, Крижанівського Івана та ін.
Гриньків Дмитро - член Спілки з дотримання Гельсінських угод ще з 1988 року, член НСЖУ (спілки журналістів) від 1992 року та член Національної спілки письменників України від 1999 року, нині голова Коломийської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. Був депутатом Коломийської міської ради двох демократичних скликань (1990-94 та 1994-98 рр.)
Продовжує працю на літературній ниві і готовить дві книги про повстанський рух ОУН-УПА.
Loading...

 
 

Цікаве