WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Михайло Коцюбинський та його дослідження життя, звичаїв та побуту гуцулів - Реферат

Михайло Коцюбинський та його дослідження життя, звичаїв та побуту гуцулів - Реферат

Матеріал твору дає можливість скласти також уяву про духовну культуру українських горян.
Написавши "Тіні забутих предків", М.Коцюбинський не припиняє вивчення Гуцульщини. Навпаки, інтерес до неї в письменника ще більш поглиблюється, особливо під впливом знайомства з особливостями сімейного та громадського побуту українських горян. Про це свідчать численні записи, що були зроблені Коцюбинським у його записних книжках, а також спогади Гнатюка. "Найбільше, - згадував Гнатюк, - зацікавили його були отці прояви гуцульського життя:
1. Родова мість, яка заховалася між гуцулами ще в такій майже силі, як італійська вендета на Сицілії.
2. Інституція годованців, яка дає старим якийсь час жити безжурно "набувати сили" на сім світі. Від добачував у ній глибокий філософічний підклад і хотів ним закрасити задуману повість.
3. Вільна любов, яка проявляється у тім, що майже всі - з малими виїмками - гуцули не доховують подружньої вірності і поза легальним подружжям знаходять собі любасів та любасок, з якими проводять далеко кращі хвилі, як із вінчаним подругом чи подругою". (М.Коцюбинський, Листи до В.Гнатюка, стор. 23).
Окремо зацікавився Коцюбинський поширеним серед гуцулів звичаєм брати в сім'ю так званого годованця, тобто приймака. Письменник помітив, що становище годованця відрізнялося від становища приймака центральних губерній України. По-перше, годованця брали в сім'ю не обов'язково до дочки, а просто як робочу силу. Він міг одружитися з дівчиною з іншої сім'ї. Але в такому разі його дружина, приведена в чужий хазяйський дім, теж називалася годованкою і повинна була працювати на господаря дому. По-друге, звичаєм брати годованця могли користуватися тільки заможні селяни, ті, як зауважував Коцюбинський, "які хотять безжурного життя".
Дослідник відзначав далі, що прихід годованця в сім'ю не був простим. Це оформлялося юридично: складалася спеціальна угода у нотаріуса, де обговорювалися права годованця, якого хазяїн мав право перепродувати. Отже, взаємовідносини між годованцем і хазяїном та членами його сім'ї були нерівноправними. Годованець повністю залежав від хазяїна, тобто фактично перебував на становищі батрака.
"Годованці, - писав Коцюбинський, - звичайно живуть в хаті господи (діда з бабою) і мусять їх слухатись в роботі, просити дозволу піти кудись. Коли разом гуляють на весіллі, дід забавляється, а годованець мусить йти доглядати маржинку". (М.Коцюбинський, Твори в трьох томах, т.2. К., 1985, стор. 494).
Тяжка праця, погане ставлення з боку хазяїв часто приводило до суперечок, сварок і навіть бійок між годованцями та їх господарями. Такі сутички іноді закінчувалися смертельними випадками. "Коли годованець, зауважує Коцюбинський, - купить своїй жінці (годованці) щось кращого з'їсти, виходить сварка. Газди уважають, що годованці не мають права тепер набуватися, що це тільки їхнє право - і звідси сварка".
Зацікавившись вивченням особливостей сімейного і громадського побуту гуцулів, про які мало відомо в центральних губерніях України, Коцюбинський приходить до думки про написання нової великої повісті під назвою "Годованці". У листі до О.Аплаксіної з цього приводу він повідомляв: "Мені хочеться познайомитися зі своєрідною філософією гуцулів, з їх поглядами на життя і любов. Вже тепер почуваю під собою ґрунт". Сучасники свідчать, що окремі епізоди повісті були вже готові і письменник розповідав про них. Зокрема Л.Гармостій згадує, що М.Коцюбинський говорив йому про план нового твору. Знаючи, як працював письменник (він не сідав писати, поки твір не був цілком готовий "в голові"), можна твердити, що повість була майже створена. Та й сам М.Коцюбинський зазначав: "Багаті записи маю... Усе у голові готове... Сядь та пиши. Так отже заслаб" ("Літературно-науковий вісник", 1913, т. LXIII, №5, стор. 221).
Коли раніше робота, службова та приватна не давала можливості працювати над твором, то тепер тяжка хвороба прикувала М.Коцюбинського до ліжка. Письменник гірко жалкував: "...Школа тільки "гуцульського матеріалу, бо дурно загине" (т.4, стор. 443)
Повість так і не була написана. Це не поодинокий приклад з творчої біографії М.Коцюбинського, як і багатьох інших революційно-демократичних письменників. Умови життя й праці їх були такими, що не раз доводилося. За словами Лесі Українки, "скрутити голову" планові і замість роману чи повісті давати опис якоїсь виставки чи дрібні дописи. Сільськогосподарські огляди, які змушений був писати М.Коцюбинський, своїм обсягом набагато перевищували всі його твори...
Та, на жаль письменникові не судилося здійснити свій намір. Наперешкоді стала смерть.
Коцюбинський не написав і наукової роботи, присвяченої згаданим питанням, не з'ясував до кінця причин збереження гуцулами найдавніших пережитків. Але вже одне те, що він зафіксував ці явища наприкінці ХІХ і початку ХХ ст., має велике наукове значення.
Його матеріали, вказуючи на наявність локальних особливостей у розвитку сім'ї та сімейного побуту на Україна, накреслювали шляхи для дальшого дослідження цих важливих питань народного життя.
Не менш важливу роботу проробив Коцюбинський у галузі вивчення духовної культури гуцулів. Взагалі його цікавило вивчення вірувань, уявлень, звичаїв та обрядів різних народів. Досить згадати його висловлювання про збірники Франка, Гнатюка, про етнографічні розвідки з цих питань "Літературно-наукового вісника", щоб зрозуміти, яке велике значення надавав Коцюбинський вивченню народної культури. "Я дуже ціню такі книжки, - підкреслював він, - змушений жити в місті, далеко од народу, я часом з головою поринаю в етнографічні записи, в те чисте і свіже джерело народної творчості та покріпляю тим свої сили". (М.Коцюбинський, твори в трьох томах, т.3 стор. 344).
Досліджуючи народні вірування, Коцюбинський звертався по допомогу до відомих спеціалістів у цій галузі. Так, в одному з листів до Гнатюка він писав: "Дуже Вас прошу пришліть мені (коли можна - скоріше) такі етнографічну програму (здається, переклад з англ. мови), яку я переглядав у Вас у Криворівні. Вона в жовтій обгортці. Там зведені і пояснені вірування всяких народів" (т.3 стор. 423).
Як допитливий і глибокий дослідник Коцюбинський вважає за необхідне вивчення народних сороміцьких оповідань та пісень, оскільки за його словами, "такий матеріал відкриває нову сторону народного духу, а це цікаво!" (т.3. стор. 344).
Перед тим як характеризувати світогляд та духовну культуру гуцулів, Коцюбинський старанно вивчав відповідну літературу, а живучи в Карпатах, не пропускав жодної нагоди для спостереження народних обрядів, вивчення вірувань, ставлення місцевого населення до явищ природи тощо. Вцьому письменникові допомагали місцеві жителі - учитель Л.Гарматій, молоді селянські хлопці Шекерик-Дониковий, Танасійчук та інші. Вони допомагали збирати матеріал, розповідали про місцеве життя, виїздили з письменником на відбуття обрядів, свят, робили для нього багато зарисовок і фотографій, які, на превеликий жаль, загинули.
Коцюбинський розумів, що специфічні умови життя в горах, тяжке матеріальне становище, віддаленість від культурних центрів - все це було важливим чинником збереження архаїчного,
Loading...

 
 

Цікаве