WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Михайло Коцюбинський та його дослідження життя, звичаїв та побуту гуцулів - Реферат

Михайло Коцюбинський та його дослідження життя, звичаїв та побуту гуцулів - Реферат

Гуцульщина - з її горами, полонинами, потоками, лісами, з гуцулами, їх звичаями, віруваннями і повір'ями.
Легенди і казки, що їх часто вплітає письменник відповідно до світлосприймання своїх героїв, художні засоби, створені переважно на місцевому матеріалі, діалектизми, що майстерно вкраплюються і в авторську мову, і в мову персонажів, - все це надає творові романтичного, іноді казкового колориту і водночас не відриває від "землі". Гуцульщина вимальовується перед нами такою, якою її бачили самі гуцули, котрі глибоко вірили, ніби природа одухотворена, жива, діюча, заселена злими чи добрими духами. Гуцул "знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і сери; що там блукає веселий чугайстрир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях, нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник.... Всякі злі духи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або на маржину, щоб зробити їм школу".
Майстерно відтворюючи повір'я і звичаї гуцулів, часто в напівказковому тоні М.Коцюбинський розкриває їх темноту і забобонність, цілком реально змальовує їх убоге життя, важку працю, господарювання. Життя пастухів на полонині, добування вогню, доїння овець, виготовлення бринзи - все описано правдиво, без романтичних прикрас: "Вечорами біля стай палали вогні. Вівчарі скидали з себе одежу та трусили над ними воші або, зібравшись докупи, зголоднілі за літо без "челядини, вели безконечні масні розмови. Їх регіт покривав навіть сонні зітхання худоби". М. Коцюбинський розумів, що живучість гуцульської демонології зумовлена була важким економічним становищем народу, його низьким культурним рівнем, тому в творі абсолютно відсутня ідеалізація "первісного життя", яка так притаманна творам декадентів. У той же час вражає поетизація праці: описи трудових процесів (наприклад, виготовлення бринзи) звучать натхненно і навіть велично.
М.Коцюбинському, як і Лесі Українці в "Лісовій пісні", вдалося зберегти необхідні пропорції і створити високохудожні реалістичні твори, разом з тим дійшовши, як відзначили рецензенти, до самого джерела, з якого родяться фантастичні оповідання про життя природи. М.Коцюбинський "відчув їх настрій і переказує їх в такій епічній прекрасній формі, що читачеві передається наївна віра гуцулів у твори їхньої власної фантазії".
У "Тінях забутих предків" особливо виразно виявилася така риса письменника, як зумовленість образної системи твору конкретною місцевою, побутовою, історичною, соціальною і національною обстановкою, баченням світу крізь призму персонажів. Та оскільки сама обстановка незвичайна, то й асоціації та образи інколи можуть видатися незвичайними, своєрідними, навіть - дивовижними. Однак, як слушно відзначив І.О. Денисюк, чудова фантастика, якій піддається автор і читач, є реалістичним світосприйманням гуцула. У глибокому реалізмі і силі типізації Коцюбинського переконується кожний, хто побував на Гуцульщині навіть через піввіку після автора "Тіней забутих предків".
Якщо декаденти всіляко підкреслювали владу звіриного начала в душі своїх героїв, то М.Коцюбинський, навпаки, не принижує людей з народу, справжніх "дітей природи", бачить у них непереможний потяг до краси, до поезії, до всього світлого й людяного.
У центрі твору - образ Івана. Стрункий і міцний, як смерічка, легінь, поетична натура. З дитячих років Іван жив серед природи, виховувався на гуцульських повір'ях, легендах, казках, і світ був для нього "як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна". Захоплюючись грою на сопілці, він намагається вловити мелодії, які звучать у природі. Марічка, як і Іван, змальована в ореалі музики і пісень. Що б вона не побачила, що б не сталося на світі - у неї виливалося в легку й просту пісню. Вона знала безліч співанок, вміла складати їх. Дружба Івана з Марічкою, такою ж ніжною і поетичною, як і він, повна краси й чистоти. В їхніх відносинах "все було так просто, природно, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їм серця".
Цьому поетичному життю, повному гармонії й музики, овіяному чарами природи, М.Коцюбинський протиставляє життя Івана з Палагною після смерті Марічки. Тяжко переживши загибель подруги, Іван через кілька років одружився, бо "треба ж газдувати!" Палатна "з багацького роду, фудульна здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю!" Вона любила пишну одежу і дбала, подібно до Марти із "Сну", лише про господарство та тілесні потреби. Вічно заклопотане своїм ворожінням і худобою, вона не могла зрозуміти Івана, підтримати його кращі пориви. "Чи він кохав Палагну? Така думка ніколи не займала його голови. Він газда, вона газдиня, і хоч дітей у них не було, зате була худібка - чого ж ще більше? Життя їх текло, повне трубот про худобу, про господарство, яке потребувало вічної праці. Але Івана не задовольняло сите, спокійне існування з грубою, обмеженою Палагною, його сушила туга за іншим, красивим життям, за Марічкою, що стала для нього уособленням всього поетично, гарного, світлого: "Тусок обіймав серце Івана, душа банувала за чимсь кращим, хоч невідомим, тяглася в інші кращі світи, де можне б спочити".
М.Горький назвав "Тіні забутих предків" М.Коцюбинського "отличным очерком", М.Лисенко - чудовою поемою в прозі. У цьому творі, як в "Лісовій пісні Лесі Українки та "В неділю рано зілля копала" О. Коцюбинської, відтворюються повір'я, передсуди, марновірства і забобони, які обплутують людину, отруюють її життя; засуджується сите міщанське животіння; показується страшне протиріччя між мрією і дійсністю в капіталістичних умовах, що проникають в найглухіші закутки, а тим самим підказується думка про необхідність змінити ці умови, боротись за таке суспільство, де б мрія і дійсність злилися, в якому людина вийшла б з-під влади темноти, забобонності і марновірства, що безроздільно панували над душами гуцулів.
Письменник назвав свій твір "Тіні забутих предків". Назва не випадкова. Серед гуцулів, відрізаних горами від широкого світу, збереглися ті давні звичаї і вірування, давнє світосприймання і світовідчуття, коли природа й життя людини зливались в одне нероздільне ціле. Було кілька варіантів заголовка: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін" перед віку", "Подих віків", "Дар предків забутих", "Голос забутих предків".
М.Коцюбинського приваблювали душевна та фізична сила, здоров'я простого народу, в даному разі гуцулів. Серед його нотаток двічі зустрічається запис: "Гуцул - здоровий, як гірське повітря, легкий, як потік у свому бігу".
У повісті яскраво змальовані особливості побуту, господарства, сімейного та громадського життя гуцулів. Через долю закоханих Івана та Марічки Коцюбинський показавіснування серед гуцулів давнього звичаю "призми" - довголітнього ворогування двох гуцульських родів, кровну помсту тощо. Вся повість просякнута легендами, міфами, повір'ями, віруваннями, архаїчними звичаями та обрядами. Інколи навіть важко відрізнити, де закінчується дійсність і починається домисел - так органічно сплетені вони в повісті.
Loading...

 
 

Цікаве