WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поетична творчість В. Стуса - Урок

Поетична творчість В. Стуса - Урок

увагу, як майстерно, лише переліком: безгоміння, сонце, сніг, простір - створює В. Стус точну картину північного безлюддя. Якою психологічно промовистою є метафора:
і котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
Завершується цей пейзажний малюнок філософським образом, підтекст якого стане зрозумілим лише у контексті всієї творчості і життя В. Стуса:
і зійшлися кінці і начала
на цій чужинецькій землі.
Є в доробку поета ще один вражаючий спогад-пейзаж - поле, синє, як льон.
Читання учнем поезії "У цьому полі, синьому, як льон".
Коментар вчителя.
А що ж це за синє поле? Це - просто якийсь казковий образ рідної землі, поле, синє, як льон, як синє українське небо, як сині її озера і ліси...
І ось ввижається поетові на цьому полі, де він один, сто тіней, сто чорних тіней, символ небезпеки, загрози - вони довжаться, ростуть, назустріч рушають.
Страх закрадається в душу ліричного героя. Закрадається сумнів, думка: а може вдатися до втечі? Стежину власну, ніби дріт, згорнуть? Та це лише хвилинний сумнів. Нехай у цьому полі, синьому, "як льон", "супроти тебе - сто тебе супроти" - нехай заборона, боротьба, прокльони. Із глибини єства людини вириваються тверді, упевнені слова:
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні -
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. І власної неволі,
спізнати тут, на рідній чужині.
Мотивами любові до України, туги та жури за неї перейняті інші по-езії В. Стуса: "За мною Київ тягнеться у снах", "Сосна із ночі випливала, як щогла", "Такий близький ти, краю мій". У цих віршах тема України розкривається через душу поета, різні її грані, в них звучать вічні теми про сутність людського в людині.
В. Стус був патріотом у найвищому, найблагороднішому значенні цього слова. За свою любов до України поет заплатив життям. Але любити рідний край не означає лише захоплюватись його красою, оспівувати її. Справжня любов полягає в тому, щоб бачити і темні сторони в житті народу, навіть його гріхи, намагатися, щоб Батьківщина ставала чисті-шою. Справжні поети не минають похмурих сторінок нашої історії (Т. Шевченко, І. Франко, П. Куліш, Олександр Олесь, В. Сосюра, В. Си-моненко).
У поезії "За літописом Самовидця" В. Стус теж осмислює чорні сто-рінки нашої історії, змальовуючи жахливі часи усобиць в Україні, коли брати проливали рідну кров, продавали близьких у ясир, підіймали руку навіть на матір.
Читання поезії "За літописом Самовидця".
Коментар вчителя.
Уже з перших рядків окреслюється страшна апокаліптична картина братовбивчої боротьби, якої жахаються не тільки люди, а й природа, сонце, сам Бог.
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа.
За хмарою хмари. За димом пожарів - високо
зоріє на пустку усмерть сполотніле божа. Сонце - символ життя, світла, радощів - і те "украдене": воно перелякане тим, що чинять люди, "зизить схарапудженим оком". Жах від побаченого на землі передається чисто стусівським порівнянням: "мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа."
Принагідно зауважимо, що образ коня улюблений в народній творчості. В. Стус звертається до цього образу у момент найвищого емоційного напруження твору, втілюючи в ньому, як і в пісні чи в драмі, добрі начала вірності, незрадливості. В. Стус почуття жаху перед руїною, яку переживає українська земля, увиразнює пронизливим порівнянням - сонце дивиться на землю, мов кінь, що чує під серцем ножа.
Звернемо увагу, що Бог у поезіях В. Стуса - це символ людської совісті, віри в добро та справедливість. Можна принагідно згадати вірші "Ввесь обшир мій - чотири на чотири", "Наблизь мене, Боже, і в смерть угорни."
Поет звертається до Бога і в час, коли йому нестерпно важко, коли він шукає в ньому опори, любові до людини, до рідної землі.
І образ сонця, й коня, що чує під серцем ножа, і враженого Бога, й материнські прокльони, випалена земля, загачені трупом людським річки, й різні люди, продані в неволю, - все це волає до тебе, кричить: схаменіться! Отямтеся! Що ви робите, люди? Забудьте зло й ненависть, ви ж брати! Це так актуально і зараз, на початку нового тисячоліття.
В. Стус, вдаючись до далекого історичного минулого України, до однієї з її найчорніших і найтрагічніших сторінок, через роки звертається до сучасників, закликає зробити належні висновки, щоб не повторювались страшні картини, які пережила Україна у сімнадцятому та двадцятому століттях.
Його життя й боротьба, думки, почуття й помисли, кожен образ і кожен вірш не лише пов'язаний з Україною, її долею, минулим, сучасним і майбутнім, а й сповнений нею.
М. Ільницький справедливо стверджує, що "... Стус відривався уявою від поділеного на квадрати світу і поринав у космос, який окреслюється поняттям Україна". Це космос його душі, альфа й омега його почувань, його "дорога долі, дорога болю." Україна виступає в його віршах не як географічне поняття чи взагалі зовнішній об'єкт, - вона існує в ньому самому як психологічна даність, щоразу виринаючи у душі чи то кетягом червоної калини, чи апокрифічним пером літописця Нестора, чи космічною музикою струмка.
Тепер можна зрозуміти, чому В. Стус тяжіє до такого жанру лірики, як вірш-медитація, філософський роздум над сутністю людського життя, його вищої мети, над вічними проблемами добра і зла та боротьбою між ними. Жанр ліричної медитації зумовлений притаманною Стусові особ-ливістю поетичного обдарування - щасливогопоєднання емоційної сили ліричних переживань з глибоким інтелектуалізмом, філософським осмис-ленням конкретних реалій життя.
Національні образи - Україна, Дніпро, дуб, руїна, Тясьмин, молитва, предковічний, душа, голуби - поряд з архаїзмами, міфологізмами творять неповторний лексичний світ. Взагалі В. Стус відзначається неповторним індивідуальним стилем, самобутністю, незвичністю філософсько-інтелектуальних струменів, ускладненістю образотворення, метафоризацією думки. М. Ільницький цілком слушно зауважує, що здатність піднести конкретне спостереження до рівня глобальної метафори символу - характерна риса поетики В. Стуса. Мова його поезій визначається багатством, оригінальністю, сміливим поводженням з усталеними нормами. Поет часто вдається до словотворення, неологізмів, деформує слова, але з таким почуттям такту, міри, що повтори допомагають глибше розкрити задум поета.
Ось декілька неологізмів із його поезій: "наверх", "наниз", "нажит-тя", "наскін". Префікс на- немов надає "динаміки" звичайним словам верх, низ, життя, скін. Подібними є слова: "додосвідки", "надсмеркан-ня", "поранок", "безоко", "безсердо", "витерп", "паніготь".
Новаторські підходи В. Стуса до образотворення, орієнтація на пси-хологізм, звернення до підсвідомого, філософська глибина та інтелекту-алізм поезії виводять її на обшири вершинних світових досягнень.
В. Стус відомий як обдарований перекладач творів визначних майст-рів художнього слова, близьких йому за образною суттю, спрямованістю й глибиною думки. Це - Ґете, Рільке, Лорка, Цветаева.
При цьому він залишається глибоко національним поетом. Він зумів відчути і відобразити світ свого народу, нації у складних історичних пе-репадах минулого й сучасності, побачити ті зміни, які відбулися з часів Шевченка. Невипадково нині про українську літературу говорять - від Шевченка до Стуса.
Твори його перекладені англійською, німецькою, російською, інши-ми мовами світу.
IV. Закріплення вивченого про творчість В. Стуса.
Питання для учнів.
1. Які реальні події життя В. Стуса знайшли відображення у його творчості?
2. Як у відомих вам поезіях розкриваються патріотизм, любов поета до України?
3. Як через окремі образотворчі засоби та деталі вимальовується об-раз України?
4. Що ви можете сказати про індивідуальний стиль поета?
5. Як ви розумієте такі слова митця?
Ми ще повернемось,
обов'язково повернемось,
бодай - ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.
V. Домашнє завдання.
Підготувати розповідь про В. Стуса як незвичайну постать в українській літературі. Аналізувати творчий доробок поета. Самостійно опрацювати поезії: "Не одлюби свою тривогу ранню", "Весняний вечір. Молоді тумани", "Останній лист Довженка", "О земле втрачена, явись", "Ярій, душе. Ярій, а не ридай", "На Колимі запахло чебрецем...", "Верни до мене, пам'яте моя", один з віршів (за вибором) вивчити напам'ять.
Оцінка:
Підпис учителя:
Loading...

 
 

Цікаве