WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Стус. Біографія поета - Урок

Василь Стус. Біографія поета - Урок

письменників України та до центрального комітету комуністичної партії, в якому, звертаючись до совісті керівників і добиваючись правди, відстоював право "шістдесятників" на друк, наголошував на втратах, яких зазнає українська література через те, що справжні таланти не мають змоги видавати свої книги. Ці листи кваліфікували як антирадянську пропаганду.
У 1971 році у 12 примірниках було видрукувано збірку В.Стуса "Весе-лий цвинтар".
З січня 1972 року В. Стуса заарештовано. У вироку київського облас-ного суду від 7 вересня 1972 року говорилось, що він "систематично ви-готовляв, зберігав і розповсюджував антирадянські наклепницькі документи, що порочили радянський державний лад, а також займався антирадянською агітацією в усній формі".
Поета було засуджено до позбавлення волі у виправно-трудовій коло-нії суворого режиму на п'ять років і заслання на три роки.
"Під час слідства мені не дали жодного юридичного кодексу, що озна-йомив би мене з правами обвинуваченого. Такі кодекси я вимагав щодня до початку суду. Але мені їх не дали". (В. Стус. Я звинувачую КДБ. Концтабір "Дубровлаг", 1975). У стінах київського КДБ було закладено основу наступної збірки - "Палімпсести". Ув'язнення В. Стус відбував у Мордовії. Восени 1975 року Стуса возили до Києва (на "перевиховання").
У цей час він був у дуже поганому стані через виразку шлунка. Стус не виявив бажання "перевиховатися" і відмовився розмовляти з катами КДБ. Його привезли назад до табору у Мордовії. Після наполегливих вимог і важких шлункових кровотеч йому зробили операцію у спеціальній лікарні для ув'язнених у Ленінграді. (Відомо, що політв'язнів не посилають до цієї лікарні, яка вважається найкращою.) У лютому 1976 року, після операції (вирізали три чверті шлунка), Стуса позбавили призначеного йому на шість місяців дієтичного харчування. Поетові було дозволено позачерговий пакунок. Але коли пакунок надійшов до табору, адміністрація повернула його, мовляв, Стус "відмовився від посилки".
У червні 1976 року, при ліквідації табору ч. 17, у Стуса вилучили 300 віршів. Йому пред'явили акт про знищення усіх віршів - не менше, ніж 600-800 поезій, праці всіх його років табірного життя. Із розформованого табору ч. 17 Стуса перевели до табору ч. 19. Тут у нього щодня робили обшук, роздягали догола і примушували присідати. Стус заявив протест, перестав вставати у стрій при перекличці. За це його - важко хворого - помістили до карцеру на 14 діб. Товариші Стуса, вкрай занепокоєні його станом, писали прохання прокуророві, зверталися до представників КДБ у таборі з проханням скасувати карцер. Позитивної відповіді не було. Клопоталися перед начальством табору. Просили дати в карцер Стусові хоча б постіль і трошки поліпшити харчування. На це прохання також прийшла відмова. Після двох тижнів у карцері Стус оголосив голодування. Він вимагав:
1) повернути забрані вірші, написані в таборі;
2) дати можливість творчо працювати;
3) скасувати обмеження на листування (кореспонденції на його ім'я не пропускали).
На знак солідарності зі Стусом голодували вірменин Маркасян і ро-сіянин Солдатов.
1 серпня 1976 року В. Стус спромігся на нечуваний для громадянина тоталітарної системи вчинок - написав заяву до Президії Верховної Ради СРСР з вимогою позбавити його громадянства. "Слідство і суд насправді перекреслили всі мої надії на будь-яку участь у літературному процесі, надовго позбавили мене прав людини. Усю мою творчість - поета, критика, перекладача, прозаїка - поставили поза законом; увесь мій 15-річ-ний доробок сконфіскували і, напевно, в більшості вже знищили. В ув'язненні я зазнав ще більшого пониження... Таким чином я заявляю: залишатися підданим СРСР я більше не вважаю можливим для себе, і тому прошу виселити мене за границі країни, в якій мої права людини нахабно знехтувані".
На початку 1977 року В. Стуса відправили етапом на золотовидобувну шахту в селище Матросово Магаданської області.
Українська діаспора та передові люди світу пробували підтримати дух В. Стуса й допомогти йому вистояти. У 1977 році у видавництві "Сучасність" було видано Стусову збірку "Свіча в свічаді" - п'яту книгу за кордоном! Нобелівський лауреат Генріх Белль написав рекомендацію, за якою опального радянського поета було прийнято до міжнародної організації PEN-клубу.
Відбувши покарання, у 1979 році В. Стус повертається в Україну. Роки неволі не зломили його. Ім'я В. Стуса стало широко відомим у цілому світі, його поезії перекладаються англійською, німецькою, російською, іспанською та іншими мовами світу. Працює поет у ливарному цеху заводу ім. Паризької Комуни, згодом - на конвеєрі Київського взуттєвого об'єднання "Спорт".
Енергійна громадська й літературна діяльність, вступ до Гельсінської спілки стали приводом до другого арешту.
У травні 1980 року В. Стус отримав немилосердний присуд: десять років позбавлення волі у таборах суворого режиму і п'ять років - заслання. У грудні 1980 року ув'язненого доставили в Кучино Чусовського району Пермської області. Цей табір вважався найстрашнішим в СРСР. Прощаючись з дружиною, В. Стус, передчуваючи непоправне, сказав: "Такого терміну я не витримаю."
На захист поета і за його звільнення виступила прогресивна громадсь-кість цілого світу, в тому числі відомий німецький письменник, лауреат Нобелівської премії Г. Белль, академік А. Сахаров, який 12 жовтня 1980 року сказав: "Вирок Стусові - сором радянській репресивній системі. Стус - поет. Невже країна, в якій уже загинули або зазнали репресій і переслідувань численні її поети, потребує нової жертви, нового сорому? Я закликаю колег Василя Стуса, поетів і письменників у всьому світі, моїх колег-вчених, Міжнародну Амністію, всіх, кому дорога людська гідність і справедливість, виступити на захист Стуса".
У 1981 році відбулося останнє побачення В. Стуса з дружиною і сином. Допомогти радянському політичному в'язневі було нелегко. З сере-дини 1982 року Василеві Стусу забороненопересилати в листах до батьків і дружини власні твори. У грудні на нього накладено ще одне покарання - рік камери-одиночки. В ув'язненні В. Стус створив останню збірку - "Птах душі", яку було конфісковано. Поет називав своїх мучеників катами у вічі, за що його били й кидали в карцер. У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року В. Стус помер. Містична знаменна дата: саме 4 вересня, тільки 1965 року, відбулася прем'єра "Тіней забутих предків", дата Василевого виступу, після якого почався двадцятилітній шлях на Голгофу. Останні хвилини життя В. Стуса досі не з'ясовані. Що стало причиною смерті? Серцева недостатність? Нервове перенапруження? Побої наглядачів? Його поховали на кладовищі у селі Борисово таємно, уночі, за декілька годин до прибуття дружини і сина, які хотіли забрати тіло
В. Стуса. Через 4 роки поета було повністю реабілітовано "за відсутніс-тю складу злочину".
16-19 листопада 1989 року відбулося перепоховання праху В. Стуса і його побратимів Ю. Литвина і О. Тихого, замордованих тоталітарною системою в тюрмах та концтаборах, на Байковому кладовищі. Похорон перетворився у тридцятитисячну маніфестацію. Поховали 47-річного Василя Стуса біля померлого теж у шевченківському віці відомого актора Івана Миколайчука. У 1991 році В. Стусу було присуджено Державну премію ім. Т. Г. Шевченка за збірку "Дорога болю". Ця книга була першою, надрукованою в Україні.
V. Замість висновку.
"Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вер-неться до народу своїм словом, що край його почує. Боже провидіння вело його, обертаючи фізичне виснаження невільника невичерпністю духовних сил поета, чуту щоденно брутальну тюремну лайку - добірним виквітом рідного слова у віршах" (І. Дзюба).
VI. Закріплення вивченого.
Запитання і завдання для учнів.
1. Чому радянська влада переслідувала В. Стуса?
2. Назвіть збірки В. Стуса.
3. Хто В. Стус - Поет чи Борець?
VII. Домашнє завдання.
Підготувати розповідь про В. Стуса. Прочитати поезії зі збірки "До-рога болю".
Оцінка:
Підпис учителя:
Loading...

 
 

Цікаве