WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Ліна Костенко. Роман у віршах "Маруся Чурай" - Урок

Ліна Костенко. Роман у віршах "Маруся Чурай" - Урок

силу осягнути гострої потреби людської душі в пісні. Таким людям не дано збагнути величі і незвичайного обдарування дівчини.
Талант Марусі Чурай достойно оцінений представниками Січі, особ-ливо Іваном Іскрою. Іванові доля вивела Марусю у двох величинах: коханої дівчини та художника незвичайного таланту. Під час суду йому однаково болить і, разом з тим, значимішим і вартіснішим проступає життя Чураївни-поетеси, піснетворки: "Ця дівчина не просто так, Маруся, Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа".
У відповідальний момент ціна Іванового життя визначається змістом справи, котру за будь-яку ціну необхідно довести до кінця:
"Якщо я впаду, - неврятована пісня, задушена пісня в петлі захри-пить!" Значимість людського життя Горбанем, Бобренчихою, Вишняками вимірюється іншими мірками. їхня правда звучить як антитеза до козацьких норм і законів.
Пропонуємо замислитись учням над питанням: то кому ж належатиме майбутнє, якщо життя таке несправедливе до гарних людей, бо ж "у всіх цих скорботах і печалях, у всіх оцих одвічних колотнечах - і чураївські голови на палях, і вишняківські голови на плечах." (У пам'яті народу загубляться всі Горбані й Вишняки, а залишаться зі своєю бойовою славою і Пушкар ("Про нього потім думу іскладуть"), і Лесько Черкес ("утне ще штуку не одну. Він стане потім побратимом Разіна - Леськом Хромим. Загине на Дону.")
Полтавський люд лише спочатку видається безликою, безголосою, од-номанітною масою. Насправді ж маємо цілий ряд конкретних постатей, таких несхожих одна на одну, за якими характери, особистості. Якщо Січ активізувала в людині всі найкращі риси характеру, вдачі, загострила ви-росле почуття відповідальності, то полтавський народ здебільшого мовчаз-ний, принишклий. Лише дехто відважився тримати слово на суді. Так, на-приклад, на слова Марусиної матері - "Притихли люди, знітилися свідки, сльозина блиска у якоїсь тітки...", а на пропозицію судці поділитися думкою - "Мовчали всі. Не зголосився жодний." З цього загалу проступлять колоритні постаті Параски Демихи, Ящихи Балаклійської Кошової.
Важливим для повноти і цілісності образу України доби Хмельниччини є розділ "Проща". Тут Ліна Костенко вводить досить поширений у нашій літературі тип мандрівного дяка. Очима людини освіченої, думаючої, схильної до осмислення як тогочасних реалій, так і нашої історії в цілому поетеса отримала змогу показати тогочасну Україну.
Отже, ми торкнулись однієї з проблем твору - відтворення суспільно-історичного контексту епохи Хмельниччини через характери персонажів, що є виразниками і носіями суспільних законів часу.
Проблему любові і зради, яка лежить в основі роману, розглядатимемо в руслі двох тематичних ліній:
1. Маруся Чурай - Грицько Бобренко.
2. Маруся Чурай - Іван Іскра. Запитання та завдання для учнів.
1. Що, на вашу думку, є причиною роздвоєності Грицька: убогість його душі чи лише прагнення нажити Вишнякове добро?
2. Розкрийте значення батьківського дому у формуванні світоглядних позицій та виборі життєвих ідеалів (Гриць Бобренко, Маруся Чурай, Іван Іскра, Галя Вишняківна). (Учні зачитують відповідні рядки твору.)
3. Як ви розумієте такі слова?
Моя любов сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
4. Що спільного у Марусі та Мавки з "Лісової пісні" Лесі Українки?
5. Чому Маруся не може простити Грицькові зради?
6. Чому Івана Іскру недолюблювали?
7. Стосунки Марусі та Івана Іскри за своїм художнім смислом, за пси-хологічною вирізьбленістю і за естетичною виписаністю - одна з найпре-красніших сторінок не тільки роману, а й усієї української літератури. Доведіть це, зачитавши найяскравіші епізоди твору.
8. Як ви розумієте слова Івана Іскри, в яких висловлено його ставлення до Марусі:
Ми з нею рідні. Ми одного кореня.
Мабуть, один лелека нас приніс.
Коментар вчителя.
Кохання Марусі і Григорія, отруєне страшною у своїй підступності зрадою, вималюване Ліною Костенко ретроспективно, дало можливість читачам разом з Чураївною переживати зраду не миттєво, не фрагментарно, а протягом усього твору. Таким чином все минуле життя дівчини оповите болем зради. "Пекуче прозріння" болить Марусі нестерпно:
Бо ж річ не в тім - женився, не женився...
прийшов, пішов, забув чи не забув.
А в тому річ, коли він так змінився?
Чи, може, він такий і зроду був?
і - як продовження: "Нерівня душ - це гірше, ніж майна!"
Грицькова душа, справді, дуже непевна. Чітко і точно прочитає її роз-щеплену суть Яким Шибилист: "Від того кидавсь берега до того, Любив достаток і любив пісні. Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані." Грицько - суперечлива людина. Він сам зізнається у цьому Марусі: "Як хочеш знати, - так, я їм продався, але в душі на тебе я молюсь." На вибір життєвих ідеалів героїв твору великий вплив мала сім'я. Навіть у любові Маруся хоче бути схожою на своїх батька-матір, прагне кохання чистого і щирого, як і в них: "...я колись як виросту, і в мене буде отака любов!"
- Кого ти любиш, Іване?
Мене чи свою пам'ять?
Красива я була, правда?
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька.
Співуча я була, правда?
Схожа на свій народ.
Іванові Іскрі, як і Марусі, світить батькова зоря. Взаємини Івана та Ма-русі - це своєрідний виразник великого кохання двох рівновеликих людей, двох високих і чистихдуш. Любов Івана Іскри до Марусі немовби відтінює любов Гриця, допомагає зрозуміти її недостатню глибинність. В одну із хвилин "пекучого прозріння" Маруся дійшла до думки про "нерівність душ" - своєї та Гриця. Іван же був їй рівнею, бо, як ніхто інший, розумів і цінував винятковість її особистості. І якщо Маруся піднімала до себе, ошляхетнювала Гриця, то з Іваном була зовсім інша ситуація - їй самій багато в чому треба було підніматися до нього. Іванова промова на захист Марусі засвідчила рідкісну глибину і масштабність його мислення - він дуже точно розумів значення талановитого митця для суспільства і цим різко виділявся з-поміж інших.
Іван і Маруся духовно близькі, але доля судила їм нерозділену любов. Останнє прощання з Іваном, який вирушив у військовий похід, викликало у Марусі велику тугу - вона відчула в ньому по-справжньому близьку людину.
І я, котрій давно вже все байдуже,
уже нічим я сльози не впиню.
Прощай, Іване, найвірніший друже,
шляхетна іскро вічного вогню.
Вічний огонь - це любов, а Іван - його шляхетна іскра. Тільки хво-роба і смерть Марусі зупинили цей процес - процес народження в ній нової, по-справжньому великої і щасливої любові.
Чільне місце у творі займає інша "вічна" проблема літератури - проб-лема митця і народу, митця і суспільства. Головна героїня роману Маруся Чурай цілком справедливо показана Ліною Костенко як геніально обдаро-ваний митець, як один із творців українських пісень, що здобули всесвітню славу нашому народу. В часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні причини була ще слабо розвинута. Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай - одна з них. За Ліною Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної твор-чості, її суспільного значення. Як митець, як людина незвичайна, виняткова, вона відчувала і глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників - від щирого захоплення і любові до повного нерозуміння і навіть агресивності до себе як до людини, що є "не такою, як усі."
В розмові я, сказала б, та не дуже, А в пісні можу виспівати все,-
зізнається Маруся.
V. Підсумки уроку.
Слово вчителя.
Роман "Маруся Чурай" є одним із тих творів, які через свою непроминущу мистецьку вартість назавжди залишаються в літературі. Це - твір, невичерпний своїм змістом, багатством поетичних тем, філософсько-моральних колізій, загальнолюдською та національною проблематикою. Багатьом поколінням він відкриватиме образний світ нашої непростої історії, ошляхетнюватиме душі високим патріотичним почуттям, даруватиме насолоду.
VI. Домашнє завдання.
Виписати з роману 5-6 афористичних висловлювань. Підготувати характеристику образу Марусі Чурай за планом. Орієнтовний план.
1. Портрет героїні роману як засіб розкриття її характеру.
2. Батьки Марусі.
3. Художня обдарованість.
4. Стосунки: Маруся - Грицько, Маруся - Іван.
5. Піснетворчість.
6. Спільне і відмінне між Марусею Чурай та Мавкою з "Лісової пісні" Лесі Українки.
7. Моє ставлення до образу Марусі Чурай.
Оцінка:
Підпис учителя:
Loading...

 
 

Цікаве