WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Податки і збори в Україні - Курсова робота

Податки і збори в Україні - Курсова робота

Податки і збори в Україні

Зміст

Вступ

  1. Поняття і система державних доходів

  2. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України

  3. Види місцевих податків і зборів

3.1 Готельний збір

3.2 Збір за парковку автотранспорту

3.3 Ринковий збір

3.4 Збір за видачу ордера на квартиру

3.5 Збір з власників собак

3.6 Курортний збір

3.7 Збір за участь у бігах на іподромі

3.7.1 Збір за виграш на бігах

3.7.2 Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі

3.8 Податок з реклами

3.9 Збір за право на використання місцевої символіки

3.10 Збір за право на проведення кіно- і телезйомок

3.11 Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей

3.12 Комунальний податок

3.13 Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон

3.15 Податок з продажу імпортних товарів

3.14 Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі

  1. Платники місцевих податків і зборів. Їх права та обов'язки

Висновок

Література

Вступ

Із здобуттям незалежності Україна проголосила курс, що спрямований на побудову ринкової економіки. На жаль, панування понад пів століття системи адміністративного планування зумовило існування серйозних перешкод на шляху розбудови нової економічної системи, що грунтується на ринкових приписах.

Особливістю економічної політики держави є те, що життєво необхідний для неї потенціал може забезпечити тільки вона сама, маючи таке важливе прибуткове джерело, як податки. Завдання макроекономічної стабілізації та економічного піднесення має пов'язуватися тільки з податками, їх фіскальною і регулюючою функціями. Мета здійснення фіскального адміністрування — забезпечення держави фінансовими ресурсами, а також ефективне їх використання. Якщо податки можуть дорівнювати державним витратам, бюджет буде збалансований 15.

З перетворенням податків на постійне джерело доходів держави ступінь їх раціональності набуває першочергового значення. Оскільки вміла організація оподаткування нерідко перетворюється на визначальний фактор суспільного, у тому числі економічного, прогресу, її вирішення не може залишитися прерогативою однієї особи, а передається на волю колективного розуму. Податкова система як складне фінансове явище формується на досить високому рівні соціально-економічної організації суспільства. Предметом правового регулювання податкового права е група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження грошових коштів від платників до бюджету у формі податків та зборів. Характерною рисою податкових відносин є їх чітко виражений владно-майновий характер. Щодо методу правового регулювання, то він є характерним для фінансового права вцілому, тобто метод державно-владних приписів, що підкріплюється можливістю застосування санкції з боку держави. Одночасно зазначений метод має особливий механізм регулювання, взаємозвязок норм, юридичний режим. Імперативний метод регулювання чітко встановлює межі поведінки підпорядкованих субєктів13.

Обов'язкові платежі посідають провідне місце у формуванні дходної частини бюджетів будь-якого рівня. При цьому, як правильно зазначають науковці, обов'язкові платежі не вичерпуються податками, зборами та іншими платежами податкового характеру17. Значну їх частину становлять неподаткові надходження (штрафи; плата за послуги, надані органами державної влади та місцевого самоврядування; кошти, що надходять від використання державного та комунального майна тощо), які мають відмінні від податків правову природу та механізм регулювання.

Отже, податки і збори є найголовнішим, але не єдиним джерелом наповнення бюджетів. Перебільшення їх ролі і значення орієнтує на жорстку фіскальну політику держави і не стимулює пошук інших, неподаткових джерел ресурсів. А податки і збори повинні покривати ту частину бюджету, яка недостатньо наповнюється за рахунок інших джерел надходжень. Звідси доцільно погодитися з висновком, що чисто фіскальна спрямованість податкової політики значною мірою невиправдана і свідчить про недостатнє використання державою інших ресурсів11.

1. Поняття і система державних доходів

Державні доходи — це сукупність грошових відносин по формуванню фінансів держави шляхом розподілу і перерозподілу валового суспільного продукту16. Ця діяльність здійснюється через різні види грошових надходжень у власність держави. Вони призначені для виконання задач по обороні і керуванню країною, соціально-економічного розвитку.

Сукупність фінансових ресурсів Державного бюджету, місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України (централізовані фонди), фонди коштів державних підприємств і організацій і частини коштів у долі державної власності спільних підприємств (децентралізовані фонди) складають Державні доходи.

Як основний зміст державних доходів необхідно виділити грошові ресурси, що у процесі розподілу і перерозподілу державного доходу надходять державі і використовуються їм для здійснення своїх функцій і задач.

При формуванні доходів держава залучає як доходи від власної діяльності і майна, так і доходи від діяльності юридичних і фізичних осіб. В основі доходів від діяльності юридичних і фізичних осіб лежать інші (ніж державна) форми власності, їхні доходи і майно.

В основі класифікації державних доходів можуть знаходитися різні підстави. Коли як критерій обирається територіальний принцип, то виділяються групи загальнодержавних і місцевих доходів. У залежності від методу фінансової діяльності, застосовуваного для акумуляції коштів, формуються групи загальнообов'язкових (податки й інші обов'язкові платежі) і добровільних надходжень (добровільна участь у грошово-речових лотереях, на ринку державних цінних паперів, добровільні внески і пожертвування). У залежності від суб'єктного складу, що утвориться при формуванні державних доходів, доходи можна підрозділити на такі, які надходять від: юридичних осіб, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, населення. У залежності від характеру і методу стягування платежів їх можна підрозділити на податкові і неподаткові платежі і т.д.

Крім того, державні доходи підрозділяються на: 1) поворотні (державні позики) і безповоротні (обов'язкові платежі); 2) поворотні(державний кредит) і безповоротні (податкові платежі); 3) загальні (платежі в бюджет) і цільові (платежі в державні цільові фонди. Наприклад, Пенсійний фонд і фонд соціального страхування, фонд сприяння зайнятості населення й ін.)

У відповідності зі ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджетів класифікуються в такий спосіб:

  1. податкові надходження;

  2. неподаткове надходження;

  3. доходи від операцій з капіталом;

  4. трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі. (Закон України "Про систему оподатковування").

Неподатковими надходженнями визнаються:

  1. доходи від власності і підприємницької діяльності;

  2. адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційних і супутніх продажів;

  3. доходи від штрафів і фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження7.

Трансферти — це кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших чи держав міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

У відповідності зі ст. 29 Бюджетного кодексу України доходи Державного бюджету України включають:

  1. доходи (за винятком тих, що у відповідності зі статтями 64, 66, 69 даного Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що надходять відповідно до законодавства про податки, збори й обов'язкові платежі і Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також від плати за послуги, надані бюджетними установами, що утримуються за рахунок Державного бюджету України. Крім того від інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам, організаціям, а також відсотки і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарчих товариств;

  2. гранти і подарунки у вартісному численні;

3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

У залежності від форм, методів і умов формування фінансових ресурсів держави, цілей і порядку їхнього використання виділяють: доходи бюджетів усіх рівнів (Державний бюджет, місцеві бюджети (а в їхньому складі і бюджети місцевого самоврядування)); доходи державних позабюджетних фондів; доходи державних і муніципальних підприємств. По своїй структурі державні доходи являють собою сукупність окремих платежів И надходжень, об'єднаних у визначену систему.

Державні доходи зараховуються в різні державні грошові фонди — у бюджети різних рівнів, позабюджетні цільові державні фонди.

Муніципальні доходи надходять відповідно в місцеві фонди — місцеві бюджети і позабюджетні фонди.

У залежності від порядку формування державних доходів їх прийнято підрозділяти на:

Централізовані — чи такі, порядок акумуляції, розподілу, перерозподіли і використання яких установлюється державою централізовано (до таким відноситься бюджетна система, інші державні централізовані фонди);

Loading...

 
 

Цікаве