WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Повноваження Президента України - Курсова робота

Повноваження Президента України - Курсова робота

Відповідно до ст. 13 Закону "Про Раду національної безпеки і оборони України" повноваженнями Секретаря Ради є:

  • підготовка пропозицій щодо перспективного і поточного планування діяльності Ради національної безпеки і оборони України;

  • подання на розгляд Президента України проектів актів Президента України про введення в дію рішень Ради національної безпеки і оборони України, в тому числі стосовно пропозицій і рекомендацій по реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

  • організація роботи, пов'язаної з підготовкою та проведенням засідань Ради національної безпеки і оборони України та контролем за виконанням прийнятих нею рішень;

  • інформування Президента України та членів Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання рішень Ради;

  • координація діяльності робочих та консультативних органів Ради національної безпеки та оборони України;

  • за дорученням Голови Ради національної безпеки та оборони України представлення позиції Ради національної безпеки і оборони України у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями і громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями.

Функції, структура та штатна чисельність апарату Ради національної безпеки і оборони України визначаються Президентом України.

1.4 Повноваження Секретаріату Президента України

Від 13 грудня 1991 р. ця президентська структура існувала відповідно до Розпорядження Президента України "Питання Адміністрації Президента України". Дана інституція не передбачена Конституцією як окремий суб'єкт влади, вона підпадає під дію ст. 106 п. 28 Конституції про право Президента формувати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті. Згідно з Указом Президента України від 19 лютого 1997 р. затверджено "Положення про Адміністрацію Президента України". За Положенням Адміністрація Президента України є постійно діючим органом, що утворюється Президентом України для забезпечення виконання ним своїх повноважень як глави держави.

Після „помаранчевої" революції Адміністрацію Президента України було перейменовано у Секретаріат Президента України.

Керівництво Секретаріатом здійснює Державний секретар, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом. Основні завдання діяльності Секретаріату передбачають організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне забезпечення діяльності Президента.

Реалізуючи виконання завдань, поставлених перед цією структурою, Секретаріат Президента:

  • здійснює аналіз економічних, політичних та суспільних процесів в Україні, готує пропозиції Президентові за результатами даного аналізу;

  • здійснює організаційне забезпечення діяльності Ради регіонів при Президентові, інших консультативних, дорадчих та допоміжних органів, утворених Президентом України, а також постійних представників Президента;

  • розробляє пропозиції з питань кадрової політики Президента;

  • провадить експертизу законів України;

  • організовує контроль за виконанням законів України, указів і розпоряджень Президента та їх оприлюднення;

  • забезпечує систематизацію нормативно-правових актів України;

  • забезпечує здійснення зв'язків Президента з Верховною Радою України, органами місцевого самоврядування, політичними партіями та іншими організаціями;

  • здійснює фінансове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності Президента.

За поданням Державного Секретаря Президентом затверджується гранична чисельність працівників, структура, штатний розпис та кошторис видатків.

Керівники структурних підрозділів Секретаріату призначаються і звільняються з посад Президентом України.

Згідно з Положенням Президентові безпосередньо підпорядковані:

  1. Державний секретар;

  2. Перший помічник Президента України;

  3. помічники Президента України;

  4. радники Президента України;

  5. Постійний представник Президента України у Верховній Раді;

  6. Постійний представник Президента України в Конституційному Суді України;

  7. наукові консультанти, консультанти та референти Президента України;

  8. Управління зовнішньої політики;

  9. Контрольне управління.

Згідно з Положенням на Державного секретаря покладено ряд обов'язків, які забезпечують діяльність структури. Державний секретар здійснює загальне керівництво Секретаріатом, забезпечує взаємодію всіх структурних підрозділів Секретаріату. Безпосередньо здійснює керівництво діяльністю управлінь внутрішньої та гуманітарної політики, Першого відділу.

Державний секретар у межах своїх повноважень видає розпорядження з питань діяльності Секретаріату.

Перший помічник Президента безпосередньо координує та зорганізовує роботу Групи помічників, радників, наукових консультантів, консультантів та референтів. Канцелярії Президента, Прес-служби, Служби протоколу. На нього покладені організаційні розв'язання діяльності Президента, провідними серед яких є:

  • розробка та узгодження поточних і перспективних планів роботи, підготовка офіційних зустрічей, візитів, переговорів, робочих поїздок Президента;

  • забезпечення підготовки для Президента аналітичних, інформаційних, довідкових та інших матеріалів;

  • забезпечення підготовки і виконання доручень Президента.

Перший заступник та заступники Державного секретаря здійснюють безпосереднє керівництво структурними підрозділами.

Розділ 2. Повноваження Президента в контексті конституційної реформи

2.1 Історія конституційної реформи

Вперше питання політичної реформи було виведене на рівень законопроектів про внесення змін та доповнень до Конституції України ще у 1998 році, коли на розсуд парламенту представниками "лівих" сил були винесені два законопроекти, якими пропонувалося суттєво "перекроїти" Основний Закон (коротку інформацію щодо всіх законопроектів про внесення змін до Конституції України, якими пропонувалося скоректувати взаємовідносини у владному трикутнику парламент – уряд – Президент). Однак, як і слід було очікувати, радикальних змін не сталося.

Наступна сторінка конституційної епопеї була перегорнута після проведення 16 квітня 2000 року Всеукраїнського референдуму. Два з чотирьох питань, винесених на референдум, безпосередньо стосувалися взаємовідносин між главою держави та парламентом. Менш ніж через місяць по тому представники сьогоднішньої влади внесли на розгляд парламенту законопроект, яким передбачався перехід до, по суті, парламентської форми державного правління. Починаючи з цього часу ідеєю перерозподілу владних повноважень на користь парламенту переймалися лише опозиційні сили. Аж до відомих серпневих ініціатив 2002 року. З березня цього року, про політичну і конституційну реформи говорять, переважно, у контексті подій, що розгортаються навколо оголошеного Президентом загального обговорення внесеного Гарантом Конституції проекту змін до Основного Закону держави. А в центрі законодавчої уваги опинився, відповідно, сам проект.

2.2 Основні проблеми, які потребують вирішення на основі конституційної реформи

Через невизначеність і недосконалість окремих положень Основного Закону і досі не прийнято Закони "Про Кабінет Міністрів України", "Про центральні органи виконавчої влади", "Про адміністративно-територіальний устрій", "Про тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради України". Наявність цих та інших проблем зумовлює необхідність внесення відповідних змін та доповнень до Конституції України. Розглянемо основні питання, які потребують вирішення в ході конституційної реформи.

Забезпечення верховенства Уряду в системі центральних органів виконавчої влади. Відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні стратегічною метою реформування Кабінету Міністрів України є забезпечення максимально повного і точного втілення в життя конституційного статусу Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади. З іншого боку, закріплений Основним Законом "дуалізм" виконавчої влади, за якого значним повноваженнями у сфері формування, координації та контролю за діяльністю органів виконавчої влади наділений не Уряд, а Президент, обумовлює складність реалізації відповідних положень Концепції адміністративної реформи.

Loading...

 
 

Цікаве