WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Планування розслідування кримінальних справ - Курсова робота

Планування розслідування кримінальних справ - Курсова робота

Припущення в гіпотезі втратило б свій зміст, якби в ньому наперед була передбачена нереальність його змісту. Більше того , вчений , висуваючи гіпотезу , виходить з того , що у майбутньому можна буде довести її правильність. Особливості припущення у гіпотезі полягають у наступному:

- це припущення слугує засобом пізнання предмету , його суттєвих зв'язків ізакономірностей;

- присутнє в ньому знання носить вірогідний характер;

- у процесі обґрунтування і розвитку гіпотези воно повинно бути або доведено або заперечено і замінено іншим;

на його основі будується система знань, яка дозволяє виявляти нові факти ізакономірності, та як наслідок воно слугує знаряддям розвитку знання.

Завданням дослідника у кожному конкретному випадку , для кожної окремої гіпотези - знайти такий шлях (чи їх сукупність ), за допомогою якого можна її перевірити і таким чином пов'язати з практикою, щоб гіпотеза могла або перетворитися з вірогідного знання у достовірне , або була б заперечена як непідтверджена.

Між процесом наукового дослідження та розслідування злочину існує аналогія. Вони являють собою різновиди пізнавального процесу і розвиваються у відповідності з його законами. По своїй логічній природі версія являє різновид гіпотези, оскільки під гіпотезою в широкому змісті слова розуміється обґрунтована на емпіричних даних догадка про існування якогось достовірно невідомого явища, достовірно невідомого зв'язку між явищами5 .

Термін "версія" в перекладі з латинського слова "versare" означає пояснити різним чином. Французький варіант цього слова - "переклад, тлумачення" .3 цим терміном зазвичай пов'язують одне із деяких можливих, відмінних один від одного пояснень чи тлумачень якого-небудь одного й того ж факту , явища , події . Відносячи версію до різновиду гіпотези багато авторів криміналістичної літератури, обґрунтовують це таким чином 6. Оскільки подія злочину вже відбулася і безпосереднє її сприйняття слідчим є неможливим, то встановити і довести її можливо лише за допомогою інших фактів, причино пов'язаних зі злочином. Діяльність по розслідуванню цієї події направлена у минуле. Діалектика пізнавального процесу йде від виявлення і дослідження слідів - відображень події злочину в оточуючій його матеріальній обстановці ("матеріальні сліди ") і в пам'яті людей ("ідеальні сліди"). В цьому процес встановлення істини по справі розвивається від неповного і неточного , вірогідного знання до все більш повного і точного, достовірного знання , від зовнішньої сторони події - до виявлення та фіксації зв'язків , існуючих між окремими фактами і обставинами досліджуємої події, від знання про теперішнє до знання про минуле.

Основну роль у цьому процесі грає мислення, і як наслідок абстрактно-теоретичні, раціональні методи дослідження. До них відносять метод ретросказан-ня, під яким розуміють процедуру опосередкованого , вивідного отримання знань про минулі події, речі і т.д. на основі знань про теперішні чи минулі події.7 /З/

/З/ Никитин Е.П. Метод познания прошлого //Вопросы философии- М. -1966. №8- с.34.10

З логіко-гносеологічної точки зору знання, отримані в результаті використання цього методу, носить вірогідний характер. Для слідчого це означає, що воно потребує в подальшому обґрунтування , доказування, в зв'язку з чим він повинен бути готовим до того ,що та чи інша обставина може не підтвердитися. Крім того , виникає складна гносеологічна і методична проблема оцінки кінцевого результату пізнання - переходу вірогідного знання в достовірне, так як між ними немає чіткої визначеної грані і абстрактна можливість випадкового збігу обставин теоретично ніколи не виключається. Тому розслідування злочинів обґрунтовано розглядають як різновид пізнавального процесу 8, який не може не проходити без дотримання законів логічного мислення , використання методів наукового пізнання , серед яких метод гіпотез займає особливе місце.

В юридичній практиці терміном "версія" визначають будь-яке припущення. Так, інколи "пошуковими версіями " називають припущення про місцезнаходження слідів злочину в конкретній просторово-речовій обстановці розслідування. Достовірні знання тут отримуються шляхом виявлення і пояснення безпосередньо сприймаючих фактів.

Слід зазначити , що ототожнювати гіпотезу і версію неможливо. Треба погодитись з точкою зору тих вчених ( Г.В. Арцишевського, Р.С.Бєлкіна, Я.Л.Пещака, Р.С. Ратінова, В.П. Колмакова та ін.), котрі бачать відмінність версії від гіпотези не в її пізнавальній природі, а у специфіці умов використання , висунення і практичної перевірки, що відображає загальну відмінність слідчого пізнання від наукового дослідження .

В узагальненому виді ця відмінність виглядає таким чином :

застосування в специфічній сфері суспільної практики - розслідуванні злочинів;

оперування фактами і обставинами , що мають значення для встановленняістини по справі;

законний характер процесу зібрання інформації при висуненні і перевірціверсій;

наявність суттєвих часових обмежень у процесі розслідування злочинів;

значна обмеженість і ненадійність фактологічної основи;

велика протидія зацікавлених осіб при перевірці версій;

якщо при вирішенні наукової проблеми у ряді випадків обмежуються однієюгіпотезою, то у процесі розслідування злочину необхідно висувати та перевірятивсі версії, котрі можливо висунути.

Версія - це з одного боку окремий метод науки криміналістики , який являє собою систему рекомендацій по використанню узагальненого досвіду і методів логічного мислення для визначення на початковому етапі судово-слідчого пізнання його направлень і очікуваних результатів , з метою вибору засобів практичної діяльності по перетворенню вірогідного знання про подію злочину в достовірне.

З іншого боку , версія - це вірогідна інформаційно-логічна модель проблемної слідчої ситуації, результат розумової діяльності слідчого. Такий підхід відкриває визначені перспективи для подальших теоретичних розробок цієї окремої криміналістичної теорії і створює підставу більш повного і точного функціонування використання версій на практиці9.

Слідчий висуває версії на основі аналізу, узагальнення отриманих даних. Версія висувається у формі припущення про невідомі обставини справи. Із кожного припущення, умовно прийнятого за істину , уявно виводяться висновки , наслідки , котрі можуть або повинні бути виявлені у випадку якщо версія відповідає тому , що відбулось в дійсності. Наявність або відсутність цих логічних висновків у дійсності відбувається за допомогою проведення слідчих дій , які вирішують долю версії. Перевірка версій відбувається у плановому порядку : план розслідування справи являється планом перевірки висунутих версій. Результати перевірки дозволяють підтвердити або ж спростувати версію як неправдиву.

Розслідування кожного злочину зовні виглядає як проведення ряду слідчих дій. Однак виконання навіть великої частини слідчих дій частіше за все недостатньо для розкриття злочину . Якщо ці дії здійснюються стихійно , то встановлені факти можуть бути уривочні, неповні та викликати протиріччя.

Для виконання завдань розслідування необхідно , щоб слідчі дії проводились не випадково, а в межах єдиної системи , що забезпечить швидке , всебічне та об'єктивне встановлення істини по справі. Важливо , щоб у кожний момент розслідування , слідчий чітко усвідомлював , які факти , у якому напрямі і як саме слід встановити. Тільки в такому випадку отримані факти матимуть взаємозв'язок, будуть доповнювати один одного , створювати ланцюг доказів, необхідний для обґрунтованих, логічних висновків слідчого , прокурора, суду. Така системність, цілеспрямованість та об'єктивність дій слідчого забезпечується правильним висуненням і перевіркою версій.

Кожна версія - це передусім припущення, висунуте слідчим по справі. Вірогідний характер знання, що присутній у версії - це її перша ознака. Ця ознака означає, що висунута версія , як би схожа на правду вона не була, вона потребує подальшої обов'язкової перевірки і не може бути основною для остаточних висновків слідчого чи суду про наявність чи відсутність у даному випадку злочину, про винність чи невинність конкретної особи.

Діалектика пізнання на досудовому слідстві полягає в тому, що версії після перевірки або спростовуються , або підтверджуються . В обох випадках версія до моменту закінчення перевірки своє пізнавальне призначення виконала, вона перестає бути припущенням , втрачає ознаки проблематичності, вірогідності.

Припущення , яке присутнє у версії, виходить із аналізу і узагальнення вихідних даних. Узагальнюючі ці вихідні дані, версія тим самим впорядковує, пов'язує їх, дає їм певне пояснення та попередню кримінально-правову і доказову оцінку. Окрім припущення про невідомі обставини , кожна версія таким чином має ще одне призначення-пояснити та оцінити отримані дані 10.

Loading...

 
 

Цікаве