WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Охорона праці неповнолітніх за трудовим законодавством України - Курсова робота

Охорона праці неповнолітніх за трудовим законодавством України - Курсова робота

Служби у справах неповнолітніх мають право: приймати з питань, віднесених до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Постановою Кабінету Міністрів України №2136 від 25 листопада 1999р. були затверджені типові положення про служби у справах неповнолітніх. Саме ці комісії, згідно ст.198 КЗпП, уповноважені надавати згоду на звільнення неповнолітніх працівників.

Крім того, відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. передбачено створення комісій у справах неповнолітніх при виконкомах міських рад (крім міст районного значення), які також виступають суб'єктами надання згоди на звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника [5;ст.38].

Контроль за додержанням законодавства про охорону праці неповнолітніх здійснюють також ті державні органи та службові особи, на яких це покладено законодавством: органи прокуратури, комітети неповнолітніх при виконкомах міських рад, місцеві державні адміністрації, комітет по нагляду за охороною праці, державні інспекції праці тощо.[10; ст.199]

Крім того, законодавством встановлюється, що молодіжні організації через своїх представників беруть участь у вирішенні питань про заохочення молодих працівників; розподіл для них житла і місць у гуртожитках, охорону праці і звільнення, використання коштів на розвиток культурно-масової роботи.

Умови участі молодіжних організацій при вирішенні зазначених питань повинні бути конкретно визначені в колективному договорі.

Правом участі у вирішенні зазначених питань користуються молодіжні організації, що належним чином легалізовані згідно з Законом України „Про об'єднання громадян". Відповідно повноваження представника такої організації доцільно оформляти рішенням її статутних органів.

Висновки.

Отже, в останній частині роботи буде підбито підсумки та зроблено висновки з проблеми, що була вивчена.

Охорона праці – це діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Виходячи з того, що молодь – це майбутнє держави, життєво важлива складова успішного економічного розвитку суспільства в майбутньому, охорона праці неповнолітніх потребує значної уваги з боку влади.

У сучасний період молодь займає проміжне становище між дитинством і зрілістю, починає своє трудове життя у важких умовах: відсутність роботи, а при її наявності – низька заробітна плата, немає власного житла та деякі інші негаразди. При цьому виникає невдоволеність через помилки, допущені при виборі професії, спеціальності, роботи.

Соціальне становище молоді дає можливість передбачити майбутнє суспільства. Тому проблемам молоді держава має приділяти значну увагу, в тому числі й засобам регулювання її правового статусу.

Перехід до ринкових відносин в сфері праці та зайнятості в умовах структурної перебудови економіки призвів до виникнення принципово нової ситуації в соціально-трудових відносинах. Особливо важкою дана ситуація виявилася для молоді, яку в силу специфіки соціально-психологічних характеристик виявилася недостатньо підготовленою до сучасних реалій ринку праці. Це потребує від держави розробки та реалізації особливої системи заходів, що забезпечуватимуть не тільки надання тих чи інших гарантій зайнятості для молоді, але і здійснення підтримки в адаптації даної групи населення до сучасної економічної системи суспільства. Так, існуюче трудове законодавство є морально застарілим і потребує реформації: необхідно, насамперед, створити зацікавленість роботодавця у прийнятті до себе на роботу неповнолітнього працівника, а не примушувати його це зробити. За діючим законодавством, зробивши це, роботодавець отримує купу проблем у виді обов'язків перед таким працівником, який ще й нерідко не має відповідної кваліфікації, що з економічної точки зору є невигідним. Необхідна розробка та реалізація загальнодержавних програм, які будуть направлені не на утримання органів, які ніби-то сприяють працевлаштуванню молоді, а на створенні зацікавленості роботодавця у прийомі на роботу таких працівників (наприклад, шляхом надання податкових пільг). Звісно, одразу ж виникають дві проблеми. Перша з них – кошти, на які проводити ці заходи, програми. Я вважаю, що їх можна виділити шляхом перерозподілу, перенаправлення з інших напрямків молодіжної політики, використовувати ті кошти, які виділяються державою службам по справам неповнолітніх. Другою проблемою є створення відповідної законодавчої бази. Кодекс законів про працю був прийнятий ще за радянських часів і, не зважаючи на низку змін та доповнень, не відповідає сучасним реаліям і потребує заміни. Але це, на мою думку, справа найближчого часу.

Держава та суспільство не повинні пасивно очікувати самостійного налагодження ринку праці молоді: потрібна науково обґрунтована політика регулювання зайнятості молоді та досягнення її ефективного рівня.

Список використаної літератури.

    1. Конституція України – К., 1996.

    2. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996р. //ВВР. – 1997.– №2

    3. Закон України „Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. //ВВР. –1991. – №14.

    4. Закон України "Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 р. //ВВР. – 1993. – №36.

    5. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97. //ВВР. – 1997. – №18.

    6. Закон України "Про оплату праці" від 1 травня 1995 р. // ВВР. – 1995. – №17.

    7. Закон України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.95. //ВВР. – 1995. – №1.

    8. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 05.02.93. //ВВР. – 1993. – №5.

    9. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / відп. ред. О.П.Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

    10. Кодекс законів про працю України: Науково-практичний коментар. – Х.: Консум, 2003.

    11. Нормативні акти України про працю // Збірник законодавчих актів. – К., 1996.

    12. Наказ Міністерства охорони здоров'я України „Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх" за №46 від 31.03.94.

    13. Наказ Міністерства охорони здоров'я України „Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми" за №59 від 22.03.96.

    14. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням" від 22.08.96.

    15. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типових положень про службу у справах неповнолітніх" від 25.11.99.

    16. Бойко М.Д. Трудове право України: Навч. посіб.: Курс лекцій. – К.: Олан, 2002.

    17. Зуб І.В., Стичинський Б.С., Грицяк І.А. Трудове право. – К., 1996.

    18. Карпенко Д.О. Трудове право України (Основні положення). – К., 1997.

    19. Карпенко Д.О. Трудове право.: Програма учбової дисципліни. – К.: МАУП, 1998.

    20. Прокопенко В.І. Трудове право України. Курс лекцій. – К., 1996.

    21. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге –Х.: Консум, 2000.

    22. Стичинський Б.С. та інші. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: А.С.К., 2001.

Loading...

 
 

Цікаве