WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Особливості розслідування проституції - Курсова робота

Особливості розслідування проституції - Курсова робота

Винагорода за проституювання може надаватися у будь-якому вигляді. Найчастіше засобами оплати виступають гроші — національна та іноземна валюта. Іноді в якості платні використовуються різні матеріальні цінності—ювелірні вироби, державні цінні папери, акції, побутова телерадіотехніка, носильні речі, предмети жіночого туалету, продукти харчування, спиртні напої і т. ін. Як виняток оплата може набувати нематеріального вигляду, тобто мати форму різного роду послуг соціально-побутового чи соціально - культурного характеру, які надаються повії за її діяльність. Наприклад, надання пільгових путівок, вирішення питання про позачергове одержання житла з державних фондів, підтримка і забезпечення перемоги в різних конкурсах, лотереях тощо. Різниця між цими формами оплати незначна і полягає лише в тому що при грошовій та матеріальній

оплаті послуг повії матеріальні цінності безпосередньо переходять у власність повії, а при нематеріальній вона спочатку одержує можливість володіти та користуватись якимись послугами чи майном безкоштовно, а потім за незначну платню чи безкоштовно стає його власником чи має від цього якийсь інший зиск.

Відплатність проституювання — це одна з головних рис, яка відрізняє таку діяльність від іншої аморальної поведінки в сексуальній сфері, наприклад, розпусти. Як відомо, послуги повії завжди відплатні, і їх надання переслідує завжди корисливу мету, а розпуста, як правило, безкоштовна та передбачає вступ в статеві зносини лише на підставі взаємного потяту чи необхідності задоволення сексуальних потреб. Можна навести приклади, коли і при розпусті можливі матеріальні витрати для однієї чи обох сторін. Але це не, можна вважати платнею за надання сексуальних послуг, тому що, такі витрати носять добровільний характер і безпосередньо залежать від доброї волі. бажання особи (осіб), які приймають участь у таких діях. Крім цього, у таких витрат інші психологічні засади. Вони більше схожі на вид подяки за вступ у сексуальні відносини, ніж на їх оплату.

Винагороду за проституювання повія може одержувати як самостійно, так і через посередництво третіх осіб. У деяких випадках вона може знаходитись на утриманні сутенера. Це означає, що повія одержує в останнього раз в обумовлені строки певну суму коштів в національній чи іноземній валюті незалежно від того, який .прибуток вона може мати від своєї діяльності. Якщо ж повія за обумовлений термін не заробить якогось визначеного мінімуму коштів, то вона буде працювати безкоштовно. При таких відносинах сутенер повністю гарантує вирішення будь-яких питань та конфліктних ситуацій, які можуть виникнути у процесі такої діяльності. З іншого боку повія повністю підпадає в залежність від сутенера.

Організоване таким чином заняття проституцією надзвичайно утруднює виявлення та документування протиправної діяльності повій

правоохоронними органами. Разом з тим при відсутності в адміністративному праві інституту співучасті до відповідальності може бути притягнута лише особа, яка вчинить дії, що складають правопорушення. А в кримінальному праві відсутність положень, що передбачують відповідальність за допомогу та посередництво в занятті проституцією, її експлуатації створює майже неможливі умови боротися правовими засобами з існуванням та розповсюдженням проституції у суспільстві, а також реально забезпечувати захист прав, честі та гідності осіб, що займаються цією діяльністю, від зловмисних посягань сутенерів та посередників.

1.3.Кваліфікація злочину

Проституцією називається добровільне і постійне надання послуг сексуального характеру за гроші всім бажаючим. Послуги сексуального характеру при проституції можуть бути різні види статевого акту:

а) нормальний, природний, фізіологічний статевий акт чоловіка з жінкою;

б) статевий акт між особами жіночої статі — „лесбіянство" (цей вид статевого збочення має назву від грецького острова „Лесбос", де таке збочення виникло у стародавні часи);

в) статевий акт між особами чоловічої статі — "мужолозтво";

г) інші види статевого збочення.

Не визнаються проституцією:

а) одноразовий статевий акт за гроші;

б) постійні добровільні статеві акти за гроші з одним чоловіком чи з однією жінкою;

в) постійне надання послуг сексуального характеру всім бажаючим безоплатно.

Частина 1 ст. 303 КК передбачає кримінальну відповідальність за проституцію у випадках, коли надання сексуальних послуг вчинюється систематично і з метою отримання доходу. Систематичність - це така повторність, що носить стійкий характер дій, що не припиняються, протягом якогось відрізка часу. Довжина такого відрізка часу визначається в кожнім конкретному випадку з урахуванням інтенсивності дій, коли вони повторюються періодично через відносно невеликий проміжок часу. До приклада не можна визнати систематичними хоча і повторювані дії, але чинені з перервами, обчислювальними місяцями.

Частина 2 ст. 303 КК передбачає відповідальність за втягнення (примушування) у зайняття проституцією. Способами такого примушування, втягнення можуть бути:

а) застосуванням насильства. Фізичне насильство може мати діапазон від утримання силою потерпілої до позбавлення її життя. Застосування сили до потерпілої без спричинення їй тілесних пошкоджень або спричинення їй легких або середньої тяжкості тілесних пошкоджень додаткової кваліфікації по інших статтях про злочини проти особи в такому випадку не потрібно.

б) погрози застосувати насильство, знищити чи пошкодити майно. Погрози можуть бути адресовані не тільки безпосередньо неповнолітньому, але і стосуватися його родичів і близьких йому осіб. Залякування неповнолітнього з метою залучення в здійснення злочину може супроводжуватися погрозами знищення або ушкодження майна, зазіхань на наявне в підлітка тварина і т.д.

в) шантаж - розповсюдження недійсних відомостей чи різних вигадок. Різновидом погроз є шантаж, — це залякування розголошенням яких-небудь зведень у сьогоденні або майбутньому, що можуть зашкодити репутації підлітка або його близьким. Будь-яка погроза незалежно від часу її здійснення є кримінально карною.

г) обман — різні неправдиві обіцянки, відомості. Відповідно до диспозиції карного закону це: обіцянки, обман, тобто межі кримінальної відповідальності в законі досить широкі й у високому ступені оцінні. Обіцянки містять у собі як запевнення й обіцянки яких-небудь вигод матеріального характеру, так і звільнення від матеріальних витрат (наприклад, від сплати боргу). Крім того, обіцянки можуть виражатися й у формах нематеріального характеру (наприклад, помста конкретній особі). Обман — це навмисне введення дорослим в оману неповнолітнього відносно як юридичного, так і фактичного характеру передбачуваних дій. Дорослий може переконати підлітка, що вчинені дії не є злочинними, а також може використовувати підлітка в здійсненні злочину під приводом повернення боргу.

Частина 3 ст. 303 КК передбачає підвищену відповідальність за

втягнення у зайняття проституцією неповнолітнього і за вчинення такого діяння організованою групою. Педагогіка і психологія розрізняють шість груп неповнолітніх у залежності від їхнього віку і психічного розвитку:

1) дитячий вік (від народження до року);

2) раннє дитинство (від року до трьох років);

3) дошкільний вік (від 3 до 7 років);

4) молодший шкільний вік (від 7 до 11 років);

5) підлітки (від 11 до 14—15 років);

6) старший шкільний вік (від 14—15 до 17— 18 років).

Дошкільники від 3 до 7 років, спостерігаючи навколишню їхню дійсність, починають осмислювати, запам'ятовувати і логічно передавати побачене. Особливістю їхнього відтворення є те, що вони погано розбираються в причинних зв'язках, сприймають подію не в цілому, а лише окремі, часом другорядні його сторони. Діти цього віку намагаються наслідувати дорослим, що особливо яскраво виявляється в їхніх іграх. До кінця дошкільного віку вони освоюють найпростіші форми логічного міркування[24С.32].

У дітей молодшого шкільного віку уже виробляються навички усвідомленого сприйняття, логічного міркування, оповідання. Але вони не завжди правильно визначають головне і другорядне. Відсутність життєвого досвіду заповнюється в них уявою і фантазією, а результати уяви видаються за дійсність. При сприйнятті просторових відносин діти цього віку схильні до перебільшення, не завжди здатні описати сприйняті ними предмети, але добре їх знають. Тому в процесі допиту доцільно пред'являти дитині раніше сприйняті їм предмети для упізнання. Однак, незважаючи на це, діти сприймають загальну картину подій, у більшій частині краще дорослих запам'ятовують те, що спостерігали, надовго зберігають у пам'яті сприйняте.

Психологія підлітків середнього шкільного віку (від 11 до 14—15

років) характеризується більш широкими пізнавальними процесами, самостійністю в роботі, бажанням спілкуватися з людьми, ростом самосвідомості, появою почуття боргу і відповідальності. Але в силу вікових особливостей психіки вони не завжди правильно сприймають учинки людей. У підлітків сильно розвиті самовпевненість і самолюбство, виявляються неврівноваженість у поводженні, велика чутливість до зауважень навколишніх, іноді різкість і брутальність, некритична оцінка своїх вчинків і недостатня твердість волі. Бажання їх часто не відповідають реальним можливостям, тому в них ще зберігається схильність до фантазій і вигадки.

Loading...

 
 

Цікаве