WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Особливості розслідування незаконного використання товарного знака - Курсова робота

Особливості розслідування незаконного використання товарного знака - Курсова робота

ВИСНОВКИ

Результатами проведеного дослідження стали ряд нових у теоретичному та важливих у практичному плані положень, які вносяться у розробку проблеми розслідування незаконного використання знаку для товарів і послуг:

1) вперше було зроблено спробу розробки методики розслідування незаконного використання знаку для товарі і послуг: вказано на обставини, що підлягають доказуванню, та шляхи ведення розслідування, що мають значення для правозастосовчої практики та вдосконалення законодавства з питань забезпечення правової охорони права інтелектуальної власності в державі.

2) також було визначено самостійне місце незаконного використання знака для товарів і послуг в системі злочинів, що посягають на право інтелектуальної власності, та злочинів у сфері господарської діяльності. Цей злочин належить до злочинів, які посягають на встановлений порядок (механізм) використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, вироблених товарів та послуг, що надаються такими учасниками, як об'єктів права промислової власності у сфері господарської діяльності.

3) дано криміналістичну характеристику незаконного використання знаку для товарів і послуг. Зокрема, із суб'єктивної сторони цей злочин характеризується щодо вчинення діяння лише прямим умислом, а що до наслідків - як умислом, так і необережністю. При цьому необхідно встановити, що винна особа усвідомлювала незаконність вчинюваних нею діянь по використанню знаку чи іншому порушенні особистих немайнових та/або майнових прав на знак.

4) визначення поняття "матеріальна шкода" у контексті ст. 229 КК України: при незаконному використанні знаку для товарів і послуг матеріальна шкода може складатися із сум будь-яких коштів, які суб'єкт права на цей знак витратив як компенсацію відновлення свого порушеного права на нього (реальні збитки), а також тих сум коштів, які б такий суб'єкт реально отримав від особи, яка порушила його право на даний знак, у разі використання або надання ліцензії на використання такого права в порядку, передбаченому законодавством, тобто як не отримана винагорода за використання або надання ліцензії на використання прав на такий знак (упущена вигода). Але оскільки цей знак є об'єктом права інтелектуальної власності, суб'єкт права на нього може здійснювати всі правомочності щодо використання або надання ліцензії на використання такого права в порядку, передбаченому законодавством, то наслідки умисного порушення права на цей об'єкт права інтелектуальної власності за своїм характером є матеріальною шкодою, що складається із реальних збитків у формі неотримання належного (яку не слід ототожнювати з упущеною вигодою), та упущеної вигоди.

5) визначені загальні правила відмежування злочину, передбаченого ст. 229 КК України, від суміжних злочинів, з якими незаконне використання знаку для товарів і послуг має спільні ознаки, або з вчиненням яких воно може поєднуватися.

6) положення даного дослідження можуть бути використані на практиці: у науково-дослідницькій діяльності для подальшого вивчення питань, пов'язаних із юридичною характеристикою складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України; у законотворчості – з метою удосконалення редакції цієї статті КК; у практичній діяльності правоохоронних органів, які застосовують кримінальний закон; ПВСУ при формулюванні рекомендацій щодо застосування законодавства про відповідальність за незаконне використання зазначених засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг; у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права та відповідних спецкурсів, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.

Пропозиції і рекомендації щодо наукового та практичного використання отриманих результатів для усунення існуючих прогалин та суперечностей у чинному законодавстві України з питань кримінально-правової охорони права на знак для товарів і послуг:

1) вдосконалення чинної редакції ст. 229 КК України: оскільки відсутня законодавча регламентація набуття конкретними розробниками авторських прав на будь-які створені ними знаків для товарів і послуг, що, у свою чергу, повністю виключає можливість вчинення щодо них, як підлеглих осіб, будь-якого умисного порушення права на цей знак, пропонується виключити привілейований склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 229 КК України, із чинної редакції цієї статті КК:

2) враховуючи відсутність текстуального збігу термінологічного звороту, що, позначаючи поняття, визначене в ст. 1 Закону як "знак для товарів і послуг", а в ст. 492 ЦК України як "торговельна марка", увійшов у ст. 229 КК України з однієї галузі законодавства (про право інтелектуальної власності), обґрунтовується необхідність виключення із абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону визначення поняття "знак для товарів і послуг", заміни в назві цього Закону, контексті його норм терміна "знак для товарів і послуг" і "знак" на термін "торговельна марка", а також доповнення ч. 1 ст. 1 даного Закону визначенням торговельної марки, яке дається у ч. 1 ст. 492 ЦК України;

3) на підставі порівняльного аналізу змісту понять "незаконне використання" та "умисне порушення права на знак для товарів і послуг" обґрунтовується пропозиція доповнення ст. 20 Закону України частиною 1 наступного змісту: "1. Порушенням прав на використання зареєстрованої торговельної марки є використання такого позначення, яке є тотожним чи схожим до неї до ступеня змішування", а також викладення назви цієї статті у наступній редакції: "Порушення прав власника торговельної марки".

Отже, сподіваємося, що український ринок обов'язково стане для власників об'єктів інтелектуальної власності зоною чесного та добропорядного економічного співробітництва і для чого має бути зроблено все можливе.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

  2. Господарський кодекс України

  3. Кодекс про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984.

  4. Кримінальний кодекс України віл 05 квітня 2001 року.

  5. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.

  6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

  7. Закон України від 15 грудня 1993 року № 3689-XII „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" // Відомості Верховної Ради, 1994, № 7, ст. 36.

  8. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції" // Відомості Верховної Ради, 1996, N 36, ст.164.

  9. ПВСУ постанови № 3 від 25 квітня 2003 р "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності".

  10. Лист ВГСУ від 14 січня 2002 р. № 01-8/31 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про інтелектуальну власність" // Вісник господарського судочинства. — 2002. — № 2. — С. 64.

  11. Наказ Держпатенту України від 28 липня 1995 р. № 116 „ Про правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг" // Офіційний вісник України. – 1997. – № 39. – С.268.

  12. Наказ Держпатенту України від 09 листопада 1995 р. № 163 „ Про затвердження Інструкції про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на знак для товарів і послуг та відомостями, що занесені до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг".

  13. Наказ МОН № 48 (в редакції від 29 січня 2002 р.) „Про інструкцію про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг".

  14. Наказ МОН № 10 від 10.01.2002 „Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг" // Офіційний вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 207

  15. Информационное письмо ВАС РФ от 29 июля 1997 г. № 19 „Обзор практики разрешения споров, связанных с защитой прав на товарный знак" // Вестник ВАС РФ. – 2003. Спец.приложение к №11 ч.2.

  16. АверьяновТ.В., БелкинР.С., КоруховЮ.Г., РоссинскаяЕ.Р. Криміналістика. - М., 2002. - С.680-690.

  17. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні. – К.: ФОРУМ, 2004. – 367с.

  18. Асланова В.Ф., Мурая Н.Д. Практика експертизи товарних знаков // Водроси нзобрстсітельства — 1976 - №4. – С. 15.

  19. Берзін П. Визначення складу та розміру доходу в злочинах у сфері господарської діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №7. – С.98-103.

  20. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст.229 КК України 12.00.08. Дисертація. - Київ, 2004. – 311с.

  21. Берзін П. Об'єктивна сторона незаконного використання знака для товарів і послуг//Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №2.– С.87-90.

  22. Бизнес. — 12 августа 2002 г. — № 33

  23. Владельцы известных брендов настаивают на ужесточении ответственности за их подделку // Комп&ньоН. — 2002. — № 17-18. — С. 15; Толстых Е. Большой лохотрон // Совершенно секретно. — 2001. — №9; Бизнес. — 31 июля 200и г. — № 31

  24. Гальченко А.И. Допрос по уголовным делам о нарушении авторских прав на аудиовизуальные произведения // Российский следователь. – 2004. -№9. – С.2-5.

  25. Гальченко А. Осмотр места проишествия по делам о нарушении авторского права на аудиовизуальные произведения // Законность. – 2004. - №4.– С.22.

  26. Галанов В.А., Грищенко Н.Л. Взаимодействие органов следствия и дознания при проведении тактической операции „Следственный осмотр" по делам об уголовно-наказуемых нарушениях авторского права в области распространения аудио- и видеопродукции // Следователь. – 2003. - №2. – С.30.

  27. Глущенко В. Застосування судової експертизи при розслідуванні порушень авторських та суміжних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №3. – С.125-127.

  28. Демченко Т.С. Недобросовісне набуття права на товарний знак // Держава і право. Вип. 13.— К., 2001. — С. 294

  29. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика. – К., 2003. – С.742-773.Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми вступу до COT. Матеріали слухань у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України. — К., 2002. — С. 17.

  30. Іменем Закону. – 2003. – 11.04.-17.04. - №15 (5351). – С.3.

  31. Іменем Закону. – 2003. – 11-17.07. - №28 (5364). – С. 2.

  32. Іменем Закону. – 2004. – 23.01.-29.01. - №3 (5391). – С. 5.

  33. Іменем Закону. – 2004. – 26.03.—1.04. - №12(5400). – С.3.

  34. Іменем Закону. – 2004. – 02.04-08.04. - №13 (5401). – С.3.

  35. Іменем Закону. – 2004. – 11.06.-17.06. - №23 (5411). – С.3.

  36. Кириченко І. Експертний висновок як джерело доказів у судових справах про порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності // Право України. – 2002. - № 11. – С.78-83.

  37. Коваль И. Неправомерное использование знака для товаров и услуг и недобросовестная конкуренция // Підприємництво, господарство і право. –2004. - № 4.

  38. Кузнецов А.П., Изосимов С.В., Бокова И.Н. Вказ. праця. — С. 36.

  39. Кулішенко В.С. Захист від неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання у конкуренції. – Д., 2003. – С.8.

  40. Лавриненко И. "БРЕНДоведы в штатском" // Бизнес. — 11 февраля 2002 г. — № 6" Волженкин Б.В. Вказана праця. — С. 318

  41. Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления. — М, 1963. — С. 77

  42. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно-правовий аспект). – Ірпінь., 2001. – 136с.

  43. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб'єктів інтелектуальної власності в Україні. –– Х., 2002. - 362с.

  44. Мельник О.М. Суб'єкт права інтелектуальної власності та його цивільно правовий статус. – Х., 2003. – 156с.

  45. Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України. – 1999. - №2. - С. 22-24.

  46. Міліція України. – 2003. - №12. – С.13.

  47. Міліція України. – 2004. - №2. – С.5.

  48. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.С.Яценка. — К.: А.С.К., 2002. — С. 508; Андрушко П.П. Коментар до статті 229 Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. — 2002. — № 4. — С. 85.

  49. Негрескул В. Проблемні питання судового захисту прав на знаки для товарів та послуг в Україні // Юридичний журнал. — 2002. — № 1. — С. 81

  50. Нестуля Т. Правові аспекти захисту знаків для товарів і послуг від недобросовісної конкуренції//Інтелектуальна власність.—2000.—№ 8-9.—С. 25.

  51. Ожегов С.И Словарь русского языка. – М., 1986. – 797 с.

  52. Петров И.А. Охрана товарных знаков в Российской Федерации: учебно-практическое пособие. – М., 2002. – 176с.

  53. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К., 2002. – С.156.

  54. Подольный Н.А., Шляпков Ю.В. Проблемы создания и применения методики расследования незаконного предпринимательства // Следователь. – 2003. - №11. – С.35.

  55. Прахов Б. Как с помощью товарного знака определить подлинность изделия // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1996. — № 10. — С. 38; Конов Ю. Оценка рыночной стоимости товарных знаков // Інтелектуальна власність. — 1999. — № 9. — С. 36; Прохода Ю. Почем нынче товарные знаки? // Юридическая практика. — 19 декабря 2001 г. — № 51.

  56. Тертишник А. Кримінальний процес України. – К., 2002. – 697с.

  57. Харченко В.Б. Кримінально-правова охорона авторського права та суміжних прав: автореферат. – Х., 1996. – 24с.

  58. Юридическая практика. — 10 февраля 2000 г. — №6


 
 

Цікаве

Загрузка...